Постанова № 46477411, 02.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 липня 2015 р. № 820/4838/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП АГРОТРЕЙД до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП АГРОТРЕЙД звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.12.2014 року № 98203002203.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган, на думку позивача, дійшов до неправомірного висновку про порушення платником податків вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочин укладений між позивачем та контрагентом ТОВ Укрмельмаш не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на те, що підприємством не надано документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які, на його думку, підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача. Так, відповідно до інформації, отриманої від інших податкових інспекцій встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ Укрмельмаш через відсутність відповідної первинної документації на підтвердження відповідної ділової мети господарських операцій, що в свою чергу призвело до позбавлення права ТОВ СП АГРОТРЕЙД на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеним контрагентом.

У судовому засіданні 02.07.2015 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено зі змісту пояснень податкового органу, на підставі наказу від 19.11.2014 року № 2345 та направлення на перевірку від 19.11.2014 року № 2601, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, фахівцями відповідача на підставі п.п.78.1.11, п.78.1, ст.78, ст. 82 Податкового кодексу УСП АГРОТРЕЙД з питання взаємовідносин з ТОВ Укрмельмаш за період серпень 2014 року, за результатами якої був складений акт від 27.11.2014 року № 5526/20-30-22-03/38383670.

Під час перевірки було встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ у розмірі 90218грн. за серпень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 98203002203.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СП АГРОТРЕЙД» зареєстроване як юридична особа 16.10.2012 року за № 1480102000005400 та перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова як платник податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Укрмельмаш» (виконавець) та ТОВ «СП АГРОТРЕЙД» ( замовник) укладено договір № АТО108-01у від 01.08.2014 року про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Відповідно до п.1.1. договору, замовник зобовязується надати за винагороду, яка передбачена договором, посередницькі послуги інформаційно-консультаційні послуги по пошуку на території України продавців та покупців зерна пшениці, ячменя фуражного, насіння соняшника, кукурудзи.

Асортимент, кількість товару, а також вищий рівень ціни на закуплений товар, узгоджується замовником в кожному окремому випадку.

У відповідності до п. 2.4 Договору, після поставки продавцям, покупцям товара та/чи оплати покупцями, продавцями вартості реалізованої їм продукції, по договорам, укладеними з ними замовником при сприянні виконавця, сторонами складається та підписується акт виконаних робіт.

Виконання вищезазначених умов договору підтверджується, на думку позивача, актом прийому-передачі наданих послуг № 1/у від 31.08.2014 року (а.с. 85), додатком № 1 від 31.08.2014 року до договору № АТО108-01у від 01.08.2014 року (а.с. 86), податковою накладною № 1504 від 31.08.2014 року, виписками з банку та оборотно-сальдовими відомостями за липень 2014 року-липень 2015 року, за липень 2014 року0грудень 2014року .

Достатніми доказами на підтвердження факту наявності необхідних складських приміщень та приміщення для офісу ТОВ «СП АГРОТРЕЙД», позивач вважає договори складського зберігання № 15 від 04.07.2014 року, № 40 від 05.08.2014 року № 0392 від 02.09.2014 року, договір зберігання № НОМЕР_1 від 14.07.2014 року та договір оренди приміщення № 01/АТ від 02.01.2014 року.

Водночас, суд звертає увагу, що зі змісту листа ТОВ «СП АГРОТРЕЙД» (а.с. 64-67) вбачається, що у подальшому придбаний товар було реалізовано на користь ДП «Новопокровський КХП», ТОВ «ОСОБА_3 Україна», ПАТ «ДПЗКУ», ТОВ» ОСОБА_4 КОМОДІТІЗ УКРАЇНА ЛТД», що, як вказав сам позивач, підтверджується відповідними договорами, первинними документами, банківськими виписками, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. Однак, матеріали справи не містять, в позивачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі, не надано до суду жодного з перелічених первинних документів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори, які були результатом виконання ТОВ "Грант Тайм" своїх договірних зобов`язань, суд встановив наступні обставини.

Зокрема, як вбачається з акту прийому передачі наданих інфомраційно-консультаційних послуг № 1/у від 31.08.2014 року були встановлені аналогічні за своїм змістом договірні правовідносини з постачання з наступними контрагентами, а саме з :

-ТОВ «Чарівний лан» згідно договору № АТ2908-2 від 29.08.2014 року, достатніми доказами на підтвердження виконання умов якого позивач вважає видаткову накладну № 62 від 29.08.2014року, податкову накладну № 54/2 від 29.08.2014року;

-ФГ»Вишневий сад» за договором № АТ0708-1 від 07.08.2014року реальність якого, на думку субєкта господарювання, підтверджується накладними № 21 від 07.08.2014року та № 20 від 07.08.2014 року, та податковою накладною від 07.08.2014 року № 5/2на суму 260 299, 06грн.

-СПП «Терра» за договором № АТ1208-1 від28.08.2014 року, на виконання якого, як вважає позивач, матеріали справи містять лише накладну № 7 від 12.08.2014року.

-ПП «Богуслав-СВ»№ АТ1408-01 від 14.08.2014 року, достатнім підтвердженням реальність якого, на думку платника податків, слугує лише накладна № 1 від 14.08.2014року.

Надаючи правову оцінку порядку дотримання умов виконання вищезазначених договорів, суд звертає увагу, що позивачем, в обгрнутування своєї правової позиції не надано до суду жодних доказів на підтвердження належного відвантаження/навантаження товару, прийому/передачі придбаних ТМЦ уповноваженими особами, здійснення транспортування товару, наявність відповідного кваліфікованого персоналу та спеціального технічного оснащення, зважаючи на специфічний характер вказаного товару.

.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1.1 та п. 3.2 договору № АТ0708-1 від 07.08.2014року партія товару складає 191, 135грн., а вартість по договору становить 353599,75грн., у той час як позивачем надано до суду накладну № 21 від 07.08.2014року на кількість товару 157, 757 т. та на загальну суму260299, 06грн., накладну №20 від 07.08.2014 року на кількість 191, 135т. на суму 353599, 75грн. та податкову накладну № 5/2 від 07.08.2014 року лише на суму 260 299, 06грн.

Окрім того, суд звертає увагу, що договір № АТ1208-1 датується 28.08.2014року, а накладна № 7, яка була виписана на підставі вказаного договору, датується 12.08.2014 року. Також, відповідно до п. 1.2 договору № АТ1208-1 від 28.08.2014 року, під терміном товар, сторони розуміли пшеницю та кукурудзу, однак, як вбачається з вищезазначеної накладної № 7 від 12.08.2014 року, поставка товару була виконана лише відносно пшениці 3-го класу. Будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували виконання умов вищезазначеного договору поставки, позивачем до суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за потрібне звернути увагу, що акт № 1/у від 31.08.2014 року містить узагальнену інформацію стосовно узгодження наданих послуг щодо пошуку постачальників протягом поточного місяця без деталізації змісту та обсягу таких послуг, з чого відповідно не вбачається за можливе встановити, яким чином таке узгодження відбувалось, які дії по пошуку клієнтів вчинив виконавець, які пропозиції були запропоновані виконавцем та відповідно до яких також не має можливості визначити: фактичну дату та обсяг отриманих послуг з урахуванням погодинної оплати; посади та прізвища осіб які безпосередньо здійснюють господарську операцію, а саме хто надає послуги; калькуляцію вартості 1 (однієї) години інформаційно-консультаційних послуг.

Окрім того, матеріали справи не містять належним чином засвідчених доказів, які б підтверджували, яким саме чином було проведено організаційно-підготовчі заходи щодо пошуку потенційних замовників (покупців), аналіз наявності у потенційних та наявних замовників необхідних дозволів для здійснення їх проектів, їх платоспроможності, а також які саме та яким чином було здійснено конкретно визначені заходи по організації, координації, узгодженню та контролю проведення зустрічей та переговорів замовника (ТОВ «СП АГРОТРЕЙД) з потенційними та наявними клієнтами, а також позивачем не надано доказів формування виконавцем (ТОВ УКРМЕЛЬМАШ) інформаційного банку даних щодо потенційних та наявних контрагентів. Доказів проведення вказаних перемовин з потенційними покупцями позивачем також не надано, вчинення будь-яких активних дій з пошуку потенційних покупців не доведено

Додатково, суд вважає за потрібне зазначити, що надані позивачем первинні документи не відображають реальності здійснення господарських операцій з ТОВ УКРМЕЛЬМАШ, оскільки у акті виконаних робіт (послуг) взагалі не вказані та не заповнені обов'язкові дані, а саме: не зазначено кількісні та вартісні показники наданих послуг та взагалі не вказано повний зміст наданих послуг.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем в обгрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду жодних доказів на підтвердження проведення узгодження замовником в кожному окремому випадку асортименту та кількості товару, а також вищого рівня ціни на закуплений товар, як того вимагають приписи п.1.1 договору № АТО108-01у від 01.08.2014року.

Вирішуючи спір, суд бере також до уваги, відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Дослідивши вказані первинні документи на відповідність вимог чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що в порушення ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказані акти не містять інформації про зміст та обсяг отриманих послуг, в них відсутні відомості про те, які саме дії по пошуку потенційних клієнтів вчинені виконавцем, що не дає можливості встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача.

Отже, в силу вищенаведених правових норм, надані позивачем до перевірки та до суду документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Поряд з цим суд також зазначає, що позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарської операції з пошуку клієнтів, тому, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт реального придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження обставин, які супроводжують фактичне виконання саме таких господарських операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, не доведено того, що обумовлені правочином послуги були реально надані саме цим контрагентом.

Отже, враховуючи специфіку та особливості спірного правочину та господарської операції, суд вважає, що позивачем не доведено фактичного виконання послуги з пошуку постачальників зерна.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи мають дефекти форми, змісту та походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом не належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що договір на надання інформаційно-консультаційних послуг № АТ0108-01у від 01.08.2014 року, укладений між ТОВ "СП Агротрейд" та ТОВ "Укрмельмаш" був вчинений поза межами звичайної господарської діяльності позивача, а вчинені господарські операції викликають сумнів в їх реальності, доцільності та відповідності дійсному економічному змісту з метою реального одержання прибутку.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ними товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій та належно оформлених документів, які супроводжували виконання перелічених вище правочинів, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено необхідності та доцільності отримання послуг ТОВ Укрмельмаш під час проведення своєї господарської діяльності, що, в свою чергу, вказує на відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом, які можуть бути об'єктами оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Водночас, відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ "СП Агротрейд" та ТОВ "Укрмельмаш", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством

Зазначена позиція узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства". Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпуються останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Однак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ Укрмельмаш господарських відносин, та як наслідок безпідставне заниження ПДВ.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до заниження ПДВ із контрагентом - ТОВ Укрмельмаш, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із вищезазначеними контрагентами договірних відносин, а відтак правомірності віднесення до складу витрат на придбання (виготовлення) та реалізацію товарів.

Доводи позивача щодо реальності укладених із його контрагентом правочину, суд вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СП АГРОТРЕЙД до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07.07.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.