Ухвала суду № 46477045, 08.07.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Справа № 819/1545/15

08 липня 2015 р.м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

секретарі судового засідання Ліщинській М.М.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність від 26.09.2014 року

представника відповідача - ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_5, довіреність від 24.06.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовною заявою ОСОБА_1 сільської ради до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування наказів ОСОБА_4 управління Держземагенства у Тернопільській області від 10.06.2013 року з номерами 6125286700:01:001/00000039, 6125286700:01:001/00000040, 6125286700:01:001/00000041 6125286700:01:001/00000042, 6125286700:01:001/00000043, 6125286700:01:001/00000044, 6125286700:01:001/00000045, 6125286700:01:001/00000046, 6125286700:01:001/00000047, 6125286700:01:001/00000048, 6125286700:01:001/00000049, 6125286700:01:001/00000050, 6125286700:01:001/00000051, 6125286700:01:001/00000052, 6125286700:01:001/00000053, 6125286700:01:001/00000054, 6125286700:01:001/00000055, 6125286700:01:001/00000056, 6125286700:01:001/00000057, 6125286700:01:001/00000058, 6125286700:01:001/00000059, 6125286700:01:001/00000060, 6125286700:01:001/00000061, 6125286700:01:001/00000062, 6125286700:01:001/00000063, 6125286700:01:001/00000064, 6125286700:01:001/00000065, 6125286700:01:001/00000066, 6125286700:01:001/00000067, 6125286700:01:001/00000068, 6125286700:01:001/00000069, 6125286700:01:001/00000070.

До початку розгляду справи по суті від представника відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області поступило письмове клопотання про закриття провадження у даній адміністративній справі, у зв`язку з тим, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні подане клопотання підтримала, з мотивів, викладених у ньому та просить задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти закриття провадження у справі. Просять в задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Виходячи з положень ст.ст.13,14 Конституції України, ст.ст.177,181,324, глави 30 Цивільного кодексу України, ст.148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень ст.ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст.11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ч.2 ст.13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправними і скасувати накази ОСОБА_4 управління Держземагенства у Тернопільській області від 10.06.2013 року, якими було затверджено документацію із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 32-ти громадянам на території ОСОБА_1 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для садівництва із земель сільськогосподарського призначення (за межами населеного пункту).

В судовому засіданні встановлено, що на даний час зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що належить до розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, що полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Згідно із висновком Верховного суду України, викладеному у постанові від 24.02.2015 у справі №21-34а15 (відповідно до ст.244-2 КАС України обов'язковий для врахування всіма судами України), вбачається, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 09 грудня 2014 року № 21-308а14, від 16 грудня 2014 року № 21-544а14. Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення .

В той же час згідно із ч. 2 ст. 157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним закрити провадження у справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільної (господарської) юрисдикції (залежно від суб'єктного складу сторін спору), оскільки виникає спір про цивільне право.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, 186, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяМартиць О.І.

копія вірна:

СуддяМартиць О.І.