Постанова № 46476648, 25.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

25.06.2015 р. № 814/913/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54000

доМиколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017 провизнання протиправними та скасування рішення від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/000004/2, картки відмови від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/00007, стягнення коштів у сумі 82476,43 грн., В С Т А Н О В И В:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі Відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/000004/2 і картки відмови у митному оформленні товарів від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/00007, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці ДФС, а також стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у сумі 82476,43 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані. З метою випуску товарів, позивач сплатив митні платежі в розмірі, визначеному відповідачем.

Відповідач надав письмові заперечень проти позову, в яких зазначив, що під час здійснення контролю, у митниці виникли сумніви щодо правильності визначення позивачем заявленої митної вартості товару, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та неточності, а саме: в наданих комерційному інвойсі та проформі інвойсу. Крім того, надана митна декларація країни відправлення оформлена раніше, ніж видано комерційний інвойс (а. с. 52-55).

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить частковому задоволенню, виходячи з наступного:

03.11.2014 р. між позивачем та фірмою SHANGHAI EMATE INDUSTRIAL.CO.LTD (Китай) укладено контракт № 20141103 на загальну суму 500000,00 доларів США (а. с. 24-29). Продавець зобов'язався продати, а покупець купити фільтри очищення води та частини фільтрів очищення води. Ціна за одиницю товару вказується в інвойсах.

08.12.2014 р. позивачу фірмою SHANGHAI EMATE INDUSTRIAL.CO.LTD було виставлено комерційний інвойс № 20141103 до контракту, відповідно до якого сторони домовилися про поставку товару на загальну суму 46677,00 доларів (а. с. 32).

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB Шанхай (ИНКОТЕРМС-2000).

17.01.2015 р. по надходженню на митну територію України партії товару, позивач подав митну декларацію № 504070000/2015/000115, в якій зазначила ціну товару 771525,32 доларів (а. с. 16-23).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, контракт від 03.11.2014 р. № 20141103, комерційний інвойс від 08.12.2014 р. № 20141103, платіжне доручення про оплату товару в іноземній валюті від 14.11.2014 р. № 1 і від 15.12.2014 р. № 4, договір транспортного експедирування від 25.11.2014 р., довідку про транспортні витрати від 12.01.2015 р., сертифікат про походження товару та транспортну накладну.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/000004/2 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не застосовується у звязку з тим, що відомості, заявлені декларантом, не підтверджені документально (документи містять розбіжності та неточності, а саме: в наданих комерційному інвойсі від 08.12.2014 р. № 20141103 та проформі інвойсу від 03.12.2014 р. № 20141103, за яким здійснювалась попередня оплата товару та який зазначено в платіжному дорученні від 14.11.2014 р. № 1, ціна за одиницю позицій 25, 30, 37 відрізняється від ціни, що зазначена в комерційному інвойсі, а позиції 9 та 33 взагалі відсутні в комерційному інвойсі. Загальна сума зазначена в рахунку проформи відрізняється від суми в комерційному рахунку). Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), товар 1 за рівнем 2,88 доларів США/кг (митна декларація від 25.12.2014 р. № 500040001/2014/21918) та товар 5 за рівнем 3,80 доларів США/кг (митна декларація від 24.12.2014 р. № 100270003/2014/286457) (а. с. 15).

У рішенні також зазначено, що митницею додатково були витребувані документи: виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні показники товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів або сировини. Декларантом надано: лист від SHANGHAI EMATE INDUSTRIAL.CO.LTD; комерційна пропозиція від EMTEC; каталог продукції від EMTEC. Листом від 17.01.2015 р. № 17/01 декларант повідомив про неможливість надання документів, що підтверджують митну вартість.

Крім того, головним державним інспектором Радіца Є.В. винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/00007 з підстав порушення ст. 54 МК України.

Суд критично оцінює позицію відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право прийняття рішення про коригування митної вартості виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву в повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару і в разі обґрунтування неможливості визначення митної вартості за наявними документами.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Згідно з приписами ч. 1ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" також передбачено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що, оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Правову позицію з даного питання було викладено в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 р. за позовом ЗАТ "ВО "Конті" до Східної митниці в Донецькій області, в якому було зазначено: "ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості".

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною договору, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Позивач зазначає, що на підставі проформи інвойсу від 03.11.2014 р. сплатив 14246,70 доларів, а остаточну суму вартості товару в розмірі 32430,30 доларів сплатив на підставі комерційного інвойсу від 08.12.2014 р. За звичаями міжнародної комерційної діяльності проформа інвойсу є лише попереднім рахунком, а кінцевий рахунок (комерційний інвойс) виставляється після остаточного узгодження сторонами міжнародного контракту ціни та кількості товару. Таким чином, вартість товару, ввезеного на митну територію України, має бути розрахована на підставі комерційного інвойсу, як і заявлено позивачем у митній декларації. Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Посилання на те, що надана митна декларація країни відправлення оформлена раніше, ніж видано комерційний інвойс, не відображені в рішенні про коригування митної вартості товарів, а зазначено лише в запереченнях. Оформлення митної декларації раніше комерційного інвойсу не позбавляло відповідача можливості визначити митну вартість товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, то суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у сумі 82476,43 грн. суд зазначає наступне.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів протиправними і коли в рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обовязкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, повязаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12.11.2014 р. по справі № 21-202а14, яка є обовязковою для судів загальної юрисдикції на підставі ст. 244-2 КАС України.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у сумі 82476,43 грн. задоволенню не підлягають.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову позивач сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору 182,70 грн. (а. с. 4). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. У звязку з тим, що в частині майнових вимог позивачу відмовлено, стягненню з нього підлягає 730,80 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/000004/2 і картку відмови у митному оформленні товарів від 17.01.2015 р. № 504070000/2015/00007, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці ДФС.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 730,80 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська