Постанова № 46476410, 30.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року № 813/2976/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря Капустинської Н.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 16.01.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без повного зясування усіх обставин господарських операцій між ТОВ «ТБ САД» та його контрагентами-покупцями. Контролюючий орган прийшов до невірних висновків про вчинення товариством порушення законодавства.

Позивач вважає, що податковий орган не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності а лише використав в якості доказів нездійснення операцій відповіді УДАІ ГУ МВС України у Львівській області та УДАІ МВС України у Вінницькій області і дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість на суму 802383,03 грн. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача щодо заявленого позову заперечив з підстав, викладених у письмових заперечення долучених до матеріалів справи в судовому засіданні, зазначивши, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

Відповідач звертає увагу, що системою автоматичного обліку автотранспортних засобів на території України не підтверджено здійснення перевезень сільськогосподарської продукції Позивача у серпні 2014 року на адресу ТОВ «Яблуневий Дар» та на адресу ПАТ «Новоушицький консервний завод».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» зареєстроване 20 травня 2010 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Товариство взяте на податковий облік органами державної податкової служби 21 травня 2010 року. На даний час перебуває на обліку ДПІ Франківського району м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

У грудні місяці 2014 року у позивача проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року. 29.12.2014 року за результатами вказаної перевірки було складено Акт № 2149/13-05-22-04/37122702.

16.01.2015 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким було збільшено позивачу суму грошового зобовязання із податку на додану вартість на суму 802383,03 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 401 191,52 гривень за порушення статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пункту 209.18 статті 209 Податкового кодексу України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідач у акті документальної перевірки № 2149/13-05-22-04/37122702 від 29.12.2014 року повною мірою покладається на відповіді УДАІ ГУ МВС України у Львівській області та УДАІ МВС України у Вінницькій області, згідно яких останніми не підтверджено рух вантажних автомобільних транспортних засобів, які здійснювали перевезення сільськогосподарської продукції у серпні 2014 року від позивача на адресу ТОВ «Яблуневий Дар» на загальну суму 2631483,0 грн., в т.ч. ПДВ 438580,50 грн., та на адресу ПАТ «Новоушицький консервний завод» на загальну суму 2182815,18 грн., в т.ч. ПДВ 363802,53 грн.

Первинні бухгалтерські документи під час проведення вказаної перевірки відповідачем не вивчались та наявність таких документів у позивача відповідачем до уваги під час проведення перевірки взята не була.

Суд вважає, що перевірка проведена без повного зясування усіх обставин господарських операцій між ТОВ «ТБ САД» та його контрагентами-покупцями.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Товари, які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідачем під час здійснення перевірки жодним чином не досліджено факти переробки покупцями сільськогосподарської продукції, отриманої у серпні місяці від ТОВ «ТБ САД», випуск ними готової продукції, її подальша реалізація, а лише взято за підставу відповіді про неможливість УДАІ надати інформацію про факти транспортування такої продукції.

Як встановлено судом, спірні господарські правовідносини в судовому порядку не визнавались недійсними.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій і тому нарахування товариству грошового зобовязання є протиправним.

Суд не погоджується із висновками відповідача з огляду на наступне.

Долученими позивачем до матеріалів справи документами повною мірою підтверджується поставка сільськогосподарської продукції на адресу контрагентів позивача.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не повязує право субєкта господарювання на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або на включення їх до витрат із наявністю будь яких інших документів ніж первинні бухгалтерські документи.

Згідно пп.20.1.8. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, податковий орган має право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Як вбачається із даної норми чинного законодавства, податковий орган не уповноважений на використання під час проведення перевірки зокрема довідок та листів ДАІ, які не являються первинними документами бухгалтерського обліку та не підтверджують здійснення господарських взаємовідносин, адже вони не відносяться до первинних документів, оскільки не фіксують і не підтверджують господарську операцію.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження виключно відповідно до законів України, а тому здійснення повноважень, які не надані податковому органу чинним законодавством не передбачено.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що відсутність підтвердження переміщення товарів свідчить про нереальність здійснення господарських операцій.

Отже, за умови надання субєктом господарювання всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку (зокрема, зареєстрованих податкових накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт, рахунків, прибуткових ордерів, актів прийому-здачі ТМЦ тощо), які підтверджують його право на податковий кредит, ненадання лише документів на підтвердження факту транспортування товару не може бути підтвердженням факту нереальності здійснення господарських операцій.

Суд погоджується, що усі представлені позивачем документи повною мірою розкривають зміст господарських операції, та підтверджують реальність здійснення господарської діяльності та поставку сільськогосподарської продукції.

Первинні документи, представлені позивачем оформлені належним чином та відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення названих господарських операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Оцінюючи встановлені обставини, зібрані докази та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Також, суд вважає, що висновки відповідача про вчинення порушень податкового законодавства позивачем не відповідають чинному законодавству України, оскільки зроблені без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем і ґрунтуються виключно на припущеннях щодо нездійснення перевезень сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, у співставленні з позовними вимогами, суд вважає належним способом захисту прав та інтересів позивача визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012204 від 16.01.2015 р.

Згідно із ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000012204 від 16.01.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД" (м.Львів, вул.Академіка Єфремова,32а, ЄДРПОУ 37122702) 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2015 року.

Суддя Гулкевич І.З.