Постанова № 46476295, 25.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року (14:03 год.) м. Київ№810/1515/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.03.2015;

представник відповідача: не з'явився.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (далі - позивач) до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2014;

- зобов'язати відповідача відобразити у картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2014 року відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях позивача;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні 2014 року позивачем своєчасно задекларовано податкові зобовязання з податку на додану вартість та сплачено самостійно узгоджені суми податкового зобовязання у строки, визначені податковим законодавством. Проте, відповідачем протиправно здійснено зміну призначення платежу, вказаних у відповідних платіжних дорученнях та зараховано кошти у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Крім того, позивач наголошував на тому, що протягом 2009-2014 років ним своєчасно сплачено самостійно узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у строки, визначені податковим законодавством, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі №810/1323/13-а та відповідними платіжними дорученнями, що свідчить про відсутність податкового боргу за вказані періоди.

За таких обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, відображених у письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначає, що в картці особового рахунку призначення платежів не відображаються та зазначаються лише сума, що була сплачена, дата, коли такі платежі зараховано до бюджету та підстави зарахування коштів, а платежі позивача, проведені у квітні 2014 року зарахувалися у відповідний період 2013 року.

Крім того відповідач стверджує, що ним виконано вимоги Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 810/1323/13-а у повному обсязі, що підтверджується записом з картки особового рахунку позивача станом на 23.06.2015, згідно якого за позивачем рахується переплата у розмірі 66655,70 грн.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду подано клопотання про розгляд даної справи без участі представника

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", ідентифікаційний код юридичної особи 24879282, місцезнаходження юридичної особи: 09800 Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Леніна, будинок 19А, як юридична особа зареєстроване Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 22.11.1994, що підтверджується довідкою відділу статистики у Тетіївському районі АБ № 578226 від 23.10.2012 (а.с.42-43).

16.05.2014 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року (зареєстрована за №9027842448), якою самостійно визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 63850,00 грн. (а.с.93-95, 150).

Відповідне податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року було сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями №1522 від 15.05.2014, на суму 20000,00 грн. (а.с.117), №1529 від 16.05.2014 на суму 20000,00 (а.с.118), №1541 від 19.05.2015 на суму 23850,00 грн. (а.с.119) з відповідним призначенням платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за квітень 2014 року.

17.07.2014 посадовою особою Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, терміном сплати 30.05.2014, за результатами якої складено акт № 219/151/24879282 від 17.07.2014 (далі - акт перевірки) (а.с.10-11).

В акті перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та несвоєчасно сплачено до бюджету податок на додану вартість, згідно декларації від 16.05.2014 № НОМЕР_2, а саме фактична сплата відбулась: 26.06.2014 на суму 17163,90 грн. (затримка 25 днів), 11.07.2014 на суму 20000,00 грн. (затримка 40 днів), 14.07.2014 на суму 24796,90 грн. (затримка 43 дні) та 15.07.2014 на суму 1889,25 грн. (затримка 44 дні).

Відповідний акт перевірки Тетіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 28.07.2014 № НОМЕР_1, згідно з яким зобовязано позивача сплатити 10 % штрафу за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 1716,39 грн. (а.с.9).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з положеннями підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобовязаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом врегульовано статтею 203 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог вказаної статті, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобовязання.

При цьому, за приписами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 131.2. ст.131 Податкового кодексу передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України надає право податковому органу змінювати призначення платежу та зараховувати суми, які сплатив платник податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерств доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 (далі Порядок № 765) у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником.

Згідно з абзацом другим пункту 4 розділу V Порядку № 765 якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Наведене свідчить, що податковий орган має право змінювати призначення платежів платника лише у разі наявності у такого платника непогашеного податкового боргу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 по справі №810/1323/13-а встановлено, що за 2009, 2010, 2011, 2012 роки КП КОР "Тетіївтепломережа" подавались декларації з податку на додану вартість, в яких визначено суму податкового зобовязання, яка позивачем була сплачена в повному обсязі у строки встановлені чинним законодавством, що свідчить про відсутність податкового боргу за вказані періоди (а.с.12-14).

Отже, вказаним судом рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено, що у позивача за 2009-2012 роки був відсутній податковий борг.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у 2013-2014 роках позивачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість, зокрема: за січень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 3148 грн. (а.с.55-56); за лютий 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 18647 грн. (а.с.57-59); за березень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 19984 грн. (60-61); за квітень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 56901 грн. (а.с.62-63); за травень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 29897 грн. (а.с.64-65); за червень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 2180 грн. (а.с.66-67); за липень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 8890 грн. (а.с.68-69); уточнюючий розрахунок за червень 2013 року з визначенням додаткового грошового зобовязання з ПДВ у сумі 4637 грн. та штрафу в сумі 139 грн. (а.с.70-72); за серпень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 4275 грн. (а.с.73-74); за вересень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 4209 грн. (а.с.75-76); за жовтень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 2381 грн. (а.с.77-78); за листопад 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 14316 грн. (а.с.79-80); за грудень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 20861 грн. (а.с.81-82); за січень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 2696 грн. (а.с.83-86), за лютий 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 40147 грн. (а.с.87-90), за березень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 43747 грн. (а.с.91-92).

Судом встановлено, що оплату зазначених податкових зобовязань позивач здійснив наступними платіжними дорученнями: від 26.02.2013 №710 сплачено суму у розмірі 3148,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за січень 2013 року (а.с.97); від 27.03.2013 №775 сплачено суму у розмірі 18647,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за лютий 2013 року (а.с.98); від 30.04.2013 №854 сплачено суму у розмірі 19984,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за березень 2013 року (а.с.99); від 23.05.2013 №893 сплачено суму у розмірі 25000,00 грн., призначення платежу часткова сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за квітень 2013 року (а.с.100); від 29.05.2013 №907 сплачено суму у розмірі 31901,00 грн., призначення платежу часткова сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за квітень 2013 року (а.с.101); від 19.06.2013 №964 сплачено суму у розмірі 29897,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за травень 2013 року (а.с.102); від 26.07.2013 №1038 сплачено суму у розмірі 6956,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за червень 2013 року (а.с.103); від 07.08.2013 №1059 сплачено суму у розмірі 5000,00 грн., призначення платежу попередня сплата нарахованих сум ПДВ за липень 2013 року (а.с.104); від 09.08.2013 №1063 сплачено суму у розмірі 5000,00 грн., призначення платежу попередня сплата нарахованих сум ПДВ за липень 2013 року (а.с.105); від 13.09.2013 №1121 сплачено суму у розмірі 4000,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за серпень 2013 року (а.с.106); від 17.10.2013 №1198 сплачено суму у розмірі 4209,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за вересень 2013 року (а.с.107); від 25.11.2013 №1243 сплачено суму у розмірі 2381,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за жовтень 2013 року (а.с.108); від 20.12.2013 №1302 сплачено суму у розмірі 14316,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за листопад 2013 року(а.с.109); від 17.01.2014 №1341 сплачено суму у розмірі 20861,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за грудень 2013 року (а.с.110); від 17.02.2014 №1382 сплачено суму у розмірі 2696,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за січень 2014 року (а.с.111); від 20.03.2014 №1443 сплачено суму у розмірі 10000,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за лютий 2014 року (а.с.112); від 21.03.2014 №1446 сплачено суму у розмірі 10000,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за лютий 2014 року (а.с.113); від 25.03.2014 №1450 сплачено суму у розмірі 10000,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за лютий 2014 року (а.с.114); від 27.03.2014 №1456 сплачено суму у розмірі 10147,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за лютий 2014 року (а.с.115); від 29.04.2014 №1492 сплачено суму у розмірі 43747,00 грн., призначення платежу сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за березень 2014 року (а.с.116);

Отже, матеріалами справи підтверджено, що у позивача відсутній податковий борг з податку на додану вартість за період з січня 2013 року по березень 2014 року.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, в ОСОБА_1 перевірки зазначено лише дату сплати податкового зобов'язання, суму, на яку здійснено оплату та кількість днів затримки без зазначення номеру і призначення платежу документу, на підставі якого здійснено сплату податкового зобов'язання та не вказано, за які податкові періоди підприємством допущені порушення термінів сплати податкових зобовязань, що виникли раніше.

Так, аналізуючи надані позивачем платіжні доручення, судом встановлено, що фактично відповідач дійшов висновку, що податкові зобов'язання за квітень 2014 року сплачено на підставі платіжного доручення № 1622 від 26.06.014 на суму 36035,00 грн. з призначенням платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за травень 2014 року(а.с.120), платіжного доручення № 1650 від 11.07.014 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за червень 2014 року(а.с.121), платіжного доручення № 1658 від 15.07.014 на суму 30000,00 грн. з призначенням платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за червень 2014 року(а.с.122) та платежу від 14.07.2014 на суму 24796,90 грн., який відображено лише в картці особового рахунку позивача у сумі 24796,89 грн. за 2013-2014 роки, однак згідно письмових пояснень позивача вказаний платіж від 14.07.2014 на суму 24796,90 грн. не здійснювався (а.с.159,136).

З письмових заперечень відповідача стало відомо, що платіжні доручення №1522 від 15.05.2014, на суму 20000,00 грн. (а.с.117), №1529 від 16.05.2014, на суму 20000,00 (а.с.118), №1541 від 19.05.2015 на суму 23850,00 грн. (а.с.119) з відповідним призначенням платежу - сплата нарахованих сум ПДВ згідно декларації за квітень 2014 року були зараховані у відповідний період 2013 року, тобто фактично відповідачем було здійснено зміну призначення платежу, однак підстав для вчинення таких дій не наведено.

За таких обставин суд вважає, що відповідач необґрунтовано здійснив зміну призначень платежів за квітень 2014 року та дійшов помилкового висновку, що підприємство сплатило податок на додану вартість за квітень 2014 року з порушенням граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання.

У звязку з цим суд дійшов висновку, що у позивача був відсутній борг за квітень 2014 року, зворотного суду відповідачем не доведено, а тому позивач не міг порушити граничні строки сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за квітень 2014 року, отже прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача відобразити в картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень 2014 року відповідно до платежів, вказаних у платіжних дорученнях позивача, суд зазначає наступне.

З метою забезпечення ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів наказом Міністерств доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

Цим Порядком встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з пунктами 11-13 Розділу ІІ Порядку №765 передбачено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Усі вартісні операції в інтегрованій картці платника здійснюються у гривнях з двома десятковими знаками.

Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Зазначене свідчить про наявність такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Разом з цим, суду не наданого жодного доказу, що відповідач, після набрання даним рішенням законної сили буде ухилятись від здійснення коригування у картці особового рахунку позивача його показників у звязку із скасуванням оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, предметом спору по адміністративній справі можуть бути лише існуючі правовідносини, а не ті, які можуть виникнути в майбутньому.

Суд зазначає, що встановлення обовязків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому та без наявності спірних правовідносин, є передчасним і безпідставним.

За наведених обставин, така вимога не підлягає задоволенню з огляду на її передчасність, спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів та пояснень, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004211500 від 28.07.2014.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення № 2219 від 29.04.2015 та 73,08 грн. згідно платіжного доручення № 2215 від 29.04.2015. (а.с.2,3).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

Судом 25.06.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 30.06.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № НОМЕР_1 від 28.07.2014.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (ідентифікаційний код юридичної особи 24879282, місцезнаходження юридичної особи: 09800 Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Леніна, будинок 19А) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.