Постанова № 46476184, 30.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року 11 год. 00 хв. Справа № 808/2387/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Запорізького комунального підприємства міського транспорту «Запоріжелектротранс»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького комунального підприємства міського транспорту «Запоріжелектротранс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 00001408262211 про збільшення суму грошового зобов'язання з ПДВ на 23630, 64 грн., в т.ч. за основним платежем на 18 904,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 726, 13 грн.

В процесі розгляду справи Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати позапланову невиїзну перевірку підприємства «Запоріжелектротранс», проведену Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі наказу №822 від 18.12.2014 незаконною та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 00001408262211 від 13.01.15.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позапланова невиїзна перевірка підприємства здійснена з порушенням вимог п.п. 78.4 та п.п.78.5 статті 78, п. 79.2 ст. 79 ПКУ, а також висновки перевірки та підстави винесення спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставними та незаконними. Представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав до суду письмові заперечення та зазначив, що перевірка проводилася відповідно до всіх вимог ПКУ, підстави для проведення такої перевірки були, а висновки перевірки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

19.12.2014 на підставі наказу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.12.2014 № 822 була проведена позапланова невиїзна перевірка підприємства «Запоріжелектротранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціям з постачання відходів та брухту кольорового металів, у тому числі з їх імпорту за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, за результатами якого складено Акт № 115/08-26-22-01/03328379 від 22.12.2014, який отримано платником податків 25.12.2014. З висновками Акту підприємство не погодилося та направило 26.12.2014 письмові заперечення.

15.01.2015 позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 00001408262211 від 13.01.2015, про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 23 630,64 грн., у т.ч. за основним платежем 18 904, 51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 4 726, 13 грн. за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 194 ПКУ.

Податкове повідомлення-рішенням № 00001408262211 від 13.01.2015 підприємство оскаржило в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області, а потім до ДФС України. Рішенням ДФС України, як є остаточним в порядку адміністративного оскарження, скарга залишена без задоволення.

Відповідно до пунктів 56.10 і 56.18 статті 56 ПКУ оскаржуване податкове повідомлення-рішення оскаржене до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до висновків Акту перевірки, податковим органом встановлено, що за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 підприємством «Запоріжелектротранс» було реалізовано металобрухт чорних металів на загальну суму 128022, 00 грн. без ПДВ. У звязку з тим, що Постанова Кабінету міністрів України від 05.02.2014 №43, якою затверджувалися переліки брухту чорних і кольорових металів, операції з якими звільняються від оподаткування ПДВ, набула чинності з 18.02.2014, то з 01.01.2014 по 17.02.2014 включно такі операції повинні оподатковуватися в загальному порядку з нарахуванням ПДВ за ставкою 20%. Таким чином, перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 194 ПКУ.

Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування ПДВ за наявності їх Переліку, який повинен затверджуватись Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 12.01.11 року № 15 «Про затвердження переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Законом України від 19.12.13 № 713-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків», між іншим, в абзаці першому пункту 23 цифри та слова «1 січня 2014 року» було змінено цифрами та словами «1 січня 2015 року», а після слів та цифр «(крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)» доповнено словами та цифрами «а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД».

При цьому даний пункт, як і раніше, передбачав, що перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, дію пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині звільнення операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД, було продовжено до 01.01.2015, законом № 713, що набрав чинності 01.01.2014.

Проте, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15, якою був затверджений перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування ПДВ, діяла до 01 січня 2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 43 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово «1 січня 2014» замінити цифрами і словом «1 січня 2015».

Зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15 було внесено постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 43, яка набрала чинності 18.02.2014.

Відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, Кабінету Міністрів України доручалося встановити виключно перелік металобрухту, а не період його дії.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в країні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права означає, що закон має вищу юридичну силу стосовно всіх інших нормативно-правових актів, які повинні відповідати закону. У зв'язку з цим інші нормативні акти називають підзаконними актами, якими є, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене, норми Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення Податкового кодексу України.

Отже, відсутність переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, в період з 01.01.2014 по 17.02.2014 за умови наявності норми Податкового кодексу України, що регулює питання звільнення від оподаткування операцій з постачання зазначених товарів в той самий період, не дає підстав вважати вказані операції такими, що підлягають оподаткуванню.

Аналогічну позицію займає і Державна фіскальна служба України у листі від 04.08.2014 № 1134/7/99-99-10-04-02-17 «Щодо практичного застосування положень абзацу першого п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України».

У відповідності до п.53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки Державна фіскальна служба України до видання листа від 04.08.2014 №1134/7/99-99-10-04-02-17 та після нього висловлювала іншу правову позицію (листи від 30.07.2014 № 626/6/99-99-19-03-02-15 та від 31.10.2014 № 5954/6/99-99-19-03-02-15), то це дає підстави для неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому суд вважає за необхідне застосувати вказаний принцип податкового законодавства.

Аналогічну позицію стосовно можливості застосування зазначено принципу презумпції правомірності рішень платника податку в аналогічних випадках (наявність різних за суттю роз'яснень податкового органу з одних і тих самих питань) займає і Верховний Суд України у постанові від 28.10.2014 у по справі № 21-320а14.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, перевірка підприємства «Запоріжелектротранс» призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України встановлено що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Так, наказом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 18.12.2014 № 822 призначена позапланова невиїзна перевірка підприємства «Запоріжелектротранс» тривалістю один день - 19.12.2014.

Проте, як зазначено у вступній частині акту перевірки від 22.12.2014 №115/08-26-22-01/03328379, наказ від 18.12.2014 № 822 на проведення позапланової невиїзної перевірки та направлення на перевірку від 18.12.2014 №270 було направлено на адресу Позивача 24.12.2014 засобами поштового звязку з повідомленням про вручення.

Позивачем у свою чергу, надані копії повідомлення від 18.12.2014 №270 та наказу №822 від 18.02.2014 з датою реєстрації вхідної кореспонденції 22.12.2014.

Тобто, підприємство «Запоріжелектротранс» було повідомлено про проведення позапланової невиїзної перевірки після її початку, фактичного проведення та після складення та надання для ознайомлення та підписання акту перевірки.

Наведене свідчить, що відповідачем, проведена перевірка без вручення суб'єкту господарювання копії наказу та направлення на проведення перевірки.

Необхідно зазначити, що приписи підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України надають право контролюючому органу на проведення перевірки лише в разі не надання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, з наведеної норми встановлено, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Лише за таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

В даному випадку, Відповідач двічі звертався до підприємства з письмовим запитом (від 03.10.2014 №1273/10/0826-22-11 та від 07.11.2014 №11114/10/8/26-153) та двічі підприємство у встановлені строки надавало письмові пояснення та документальні підтвердження на ці запити (16.10.2014 №13/1-2056 та від 25.11.2014 33/1-2366).

Пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 79.2 статті 79 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» такого змісту: «Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки». Це доповнення не змінює регулювання, воно уточнює дійсний зміст попередньої норми.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 27.01.2015 (справа № 21-425а14), аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 2 статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що невиконанням податковим органом вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а спірне податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 №00001408262211 є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 00001408262211 про збільшення суму грошового зобов'язання з ПДВ на 23630, 64 грн., в т.ч. за основним платежем на 18 904,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 726, 13 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Запорізького комунального підприємства міського транспорту «Запоріжелектротранс» витрати на сплату судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький