Постанова № 46473886, 07.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р.Справа № 916/1157/15-г ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_2І за довіреністю,

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 12 травня 2015 року

у справі №916/1157/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мірс

до відповідача ОСОБА_1 міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3;

2. Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс» (далі ТОВ «Мірс» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 міської ради (далівідповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 56, укладеного 12 липня 2003 року між сторонами у справі, нотаріально посвідчений і зареєстрований 12 липня 2003 року в реєстрі за № 973 та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07 серпня 2003 року за № 839/77.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України, обґрунтовувалися тим, що спірний договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у звязку з тим, що 30.07.2010 року ТОВ «Мірс» продало, а гр. ОСОБА_3 купив нежитлові приміщення першого поверху та підвалу за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 56, про що було укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу та зареєстрований за № 1440. Отже, під час дії договору оренди від 12.07.2003р. змінився власник нерухомого майна - приміщення першого поверху та підвалу.

ОСОБА_1 міська рада прийняла рішення від 17.12.2013 року № 4310-ІV про припинення спірного договору оренди земельної ділянки площею 0,1036 га шляхом його розірвання. Проте, незважаючи на прийняте відповідачем рішення, ОСОБА_1 міська рада ухиляється від нотаріального оформлення розірвання договору оренди, що не надає можливості новому користувачу земельної ділянки оформити право оренди та сплачувати відповідну орендну плату.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 23.03.2015 року та від 28.04.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_3 та Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 травня 2015 року (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Академіка Корольова, 56, укладеного 12 липня 2003 року між ОСОБА_1 міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірс», нотаріально посвідчений і зареєстрований 12 липня 2003 року в реєстрі за № 973 та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07 серпня 2003 року за № 839/77. Стягнуто з ОСОБА_1 міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» 1218 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 міська рада звернулася до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у даній справі припинити за відсутністю предмета спору.

Апеляційна скарга мотивована неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушенням норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Мірс» належало на праві власності нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1115,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 56., що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності № 010861 від 22.01.2001р., виданого Представництвом по управлінню комунальною власністю ОСОБА_1 міської ради та, зареєстрованого 01.03.2001р. в ОСОБА_1 міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за реєстровим № 1526.

12.07.2003 року між ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та ТОВ «Мірс» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу в реєстрі за № 973 та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07.08.2003 за № 839/77, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 1036 кв.м, що знаходиться на території Київського району міста Одеси, вул. Академіка Корольова, 56.

Умовами п.1.2. договору оренди вбачається, що земельна ділянка загальною площею 1036 кв.м надається у володіння і користування орендаря терміном на 50 років, а саме:

- земельна ділянка площею 668 кв.м. - для експлуатації та обслуговування

магазину побутової техніки;

- земельна ділянка площею 368 кв.м. - для благоустрою прилеглої території.

Згідно додатку до договору оренди земельні ділянки мають наступні кадастрові номери: 5110136900:22:037:0012 (площа 0,0668 га), 5110136900:22:037:0013 (площа 0,0368 га).

Пунктами 6.2. вказаного договору оренди визначено, що цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 6.3 договору, він може бути припинений на підставі п. 4 ст. 26 Закону України «Про оренду землі», з мотивів суспільної необхідності, у порядку, встановленому законами України.

30.07.2010 року між ТОВ «Мірс» (продавець) та гр.. ОСОБА_3Є було укладено договір купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 1440., за умовами якого ТОВ «Мірс» продало, а гр.. ОСОБА_3 купив нежитлові приміщення першого поверху та підвалу за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 56.

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано від продавця покупцеві за актом прийому передачі від 30.07.2010 року.

17.12.2013 року ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішенням від № 4310-VІ, яким, керуючись ст.ст.12, 141 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 7 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», вирішено припинити договір оренди земельної ділянки площею 0,1036 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 56, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ «Мірс», посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу в реєстрі за № 973 та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07.08.2003 за № 839/77, шляхом його розірвання.

Предметом даного спору є вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 56, укладеного 12 липня 2003 року між сторонами у справі, нотаріально посвідченого і зареєстрованого 12 липня 2003 року в реєстрі за № 973 та зареєстрованого у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07 серпня 2003 року за № 839/77.

Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд керуючись приписами ст. ст. 1, 13, 30, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 377, 626, 654, 792 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України прийшов до висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування. Оскільки фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює новий власник нерухомого майна (ОСОБА_3), а позивач - ТОВ «Мірс», як попередній землекористувач добровільно відмовилось від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу тільки однієї із сторін договору. Крім того, приймаючи до уваги, що вищезазначений договір оренди землі був укладений шляхом складення між сторонами та нотаріального посвідчення єдиного документа у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу (п.6.10. договору) то у такій же формі мало бути здійснено його розірвання. З огляду на те, що відповідної нотаріально посвідченої угоди про розірвання договору між сторонами укладено не було суд погодився з твердженням позивача про те, що до цього часу договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Академіка Корольова, 56, укладений 12 липня 2003 року між сторонами по справі, є діючим і у встановленому порядку не є розірваним.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.ст.1,ч.1 ст.2 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 30.07.2010 року набув право власності на нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, що знаходяться в м. Одесі, вул. Академіка Корольова, 56, що підтверджується копією зазначеного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент укладання договору купівлі продажу, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно із ст.32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Спірні правовідносини виникли не у звязку із наявністю обставин, при існуванні яких договір оренди підлягає розірванню згідно ст. 32 ЗУ «Про оренду землі».

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На момент звернення ТОВ «Мірс» до суду з позовом договір оренди земельної ділянки від 12.07.2003 року вже був припинений в частині оренди земельної ділянки ТОВ «Мірс», відповідно до ст.7 Закону України «Про оренду землі».

Приймаючи 17.12.2013р. рішення №4310-VI, ОСОБА_1 міська рада керувалась ст.31 Закону України «Про оренду землі», яка не передбачає припинення договору оренди землі шляхом розірвання.

Припинення договору оренди землі є окремим самостійним способом припинення його дії у разі, зокрема, якщо має місце набуття іншою особою (не орендарем) права власності на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці. В такому разі розірвання договору оренди не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин, що призвело до неправильного вирішення спору, у звязку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101- 105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 12 травня 2015 року у справі № 916/1157/15-г скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2015р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Мишкіна М.А.

ОСОБА_4