Рішення № 46473662, 09.07.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"09" липня 2015 р. Справа № 927/780/15

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Марго"

09100, вул. Шевченка,158, м.Біла Церква, Київська обл.;

адреса для листування: 04053, вул. Артема,49, оф.407, м.Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова

фірма "Дніпро"

17530, вул. Леніна,б.41, с.Ряшки, Прилуцький р-н, Чернігівська обл.;

адреса для листування: 17500, вул.Пирятинська, 14а, м.Прилуки, Чернігівська область;

предмет спору: стягнення 288082,12 грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Марго" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Дніпро" про стягнення заборгованості в сумі 288082,12грн. з яких заборгованість згідно договору купівлі-продажу №05-03-19 від 05.03.2013 в сумі 233887,91грн. еквівалент 11298,93 дол.США станом 14.05.2015, пеня в сумі 7416,62грн.,, штраф в сумі 46777,58грн.

Позивач в обгрунтування своїх вимог зазначає про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу №05-03-19 від 05.03.2013 та посилається на 193, 232 ГК України та ст.625,692 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.06.2015р., після чого розгляд справи відкладався до 06.07.2015р. та 09.07.2015.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 06.07.2015.

Представники позивача в судове засідання не з'явились.

22.06.2015 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом було задоволене. Крім того, відповідач заявив клопотання про зобов'язання позивача направити йому копію позовної заяви з додатком, оскільки він не отримував копії позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 22.06.2015 клопотання відповідача задоволено.

Однак, відповідач відзиву на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча він був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про що свідчать поштові повідомлення №1400603590866 та №1400603586214 від 23.06.2015.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.03.2013 між ПП «Марго» (далі -Продавець) та ТОВ «Агропромислова фірма «Дніпро» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №05-03-19 (далі -Договір).

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець (Позивач) зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому Товар, відповідно до умов цього договору (додаткових угод, специфікацій до нього).

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.3.1. Договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умов оплати товару наведені в специфікаціях до договору. Специфікації є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару визначена у національній валюті України в сумі еквівалентній доларам США за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа Max за період/ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті підписання (згідно сайту www.udinform.com).

Відповідно до п.3.2. Договору, загальна сума договору (ціна договору) складається із вартості сум Товару всіх специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.5.1. Договору, право власності на Товар переходить до Покупця в момент одержання ним Товару, відповідних документів та підписання видаткових накладних на Товар.

Так, сторонами складено специфікацію №1 від 17.04.2013 у якій визначено вартість товару - 100245,00грн. (з врахуванням ПДВ) еквівалент становить 12225,00 дол.США та строки оплати: 50122,50грн. - до 19.04.2013, 50122,50грн. - до 01.11.2013.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу Товар (Штефікур), що підтверджується видатковою накладною №РН-000181 від 26.04.2013 на суму 100245,00грн. та довіреністю №22 від 22.04.2013.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.4.1.-4.2. Договору, Умови оплати Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у Специфікаціях до Договору; Покупець сплачує Продавцю у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, відповідно до виставленого рахунку Покупцю, за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа Max за період/ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію Товару (згідно сайту www.udinform.com). Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

Відповідно до п.4.3. Договору, сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в у гривні.

Відповідач частково здійснив оплату отриманого товару, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою від 23.04.2013 на суму 7593,75грн., що станом на 22.04.2013 становить 932,89 дол.США.

Як зазначає позивач, обов'язок щодо оплати отриманого товару відповідачем станом на час порушення провадження у справі повністю не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525, 692 ЦК України і ст.193 ГК України.

Факт отримання товару на суму 100245,00грн. належним чином доведений, підтверджується матеріалами та відповідачем не спростований.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що розрахована ним за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі 20,70 (графа Max за період/ASK) гривні до долару США і становить 233887,91грн., що еквівалентно 11298,93 доларів США станом на 14.05.2015.

За перерахунком суду, станом на 14.05.2015 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, що розрахована за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі 20,70 (графа Max за період/ASK) гривні до долару США становить: 12225,00 дол. США- 932,89 дол. США (7593,75грн.) = 11292,11 дол. США та становить 233746,68грн..

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 233746,68грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 233746,68грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позивних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу слід відмовити.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 29.11.1996р., розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1.-5.2. Договору, в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки; в разі ухилення від оплати вартості товару та порушення термінів оплати Покупець, крім пені сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Позивач, просить стягнути на його користь пеню за період з 02.11.2013 по 02.05.2014 в сумі 7416,62 грн., що нарахована на суму заборгованості в 92586,85грн., що в еквіваленті становить 11298,93 дол.США.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 специфікафії №1 до Договору встановлено графік оплати, відповідно до якого 50% вартосоті товару сплачуються до 19.04.2013, а інші 50% вартості товару сплачуються до 01.11.2013.

Виходячи з викладеного та враховуючи період нарахвуання пені позивачем суд дійшов висновку, що пеня за спірний період з 02.11.2013 по 02.05.2013 підлягає нарахуванню на 50% суми поставки, що становить 6112,50 дол. США, що в еквіваленті станом на 02.11.2013 становить 50087,66грн.

Таким чином, за перерахунком суду пеня за період з 02.11.2013 по 02.05.2014 складає 4023,13грн., нарахування якої відповідає вимогам норм матеріального права та умовам договору, а тому такі вимоги підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахованої позивачем пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% в сумі 46777,58грн.

За перерахунком суду штраф у розмірі 20% складає 46749,34грн., нарахування якого відповідає вимогам норм матеріального права та умовам договору, а тому такі вимоги підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахованого позивачем штрафу слід відмовити.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5690,38грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст.75, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Дніпро» (17530, вул. Леніна,б.41, с.Ряшки, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17500, вул. Пирятинська, 14а, м.Прилуки, Чернігівська область, відомості про рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 31587630) на користь Приватного підприємства «Марго» (09100, вул. Шевченка,158, м.Біла Церква, Київська обл., адреса для листування: 04053, вул. Артема, 49, оф.407, м.Київ, р/р 26009428539 в Київській РД «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 20619598) 233746,68грн. основного боргу, 4023,13грн. пені, 46749,34грн. штрафу, а всього 284519,15грн., а також 5690,38грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 10 липня 2015 року

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна