Рішення № 46473642, 09.07.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа № 926/1010/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Скаді РК»до відповідачаФізичної особи-підприємця Луканюка Руслана Федоровичапростягнення заборгованості у сумі 69896,62 грн.Суддя Швець Микола ВасильовичПредставники :Від позивачане з'явивсяВід відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скаді РК» звернулось з позовною заявою до суду про стягнення з фізичної особи-підприємця Луканюка Руслана Федоровича заборгованості у сумі 69896,62 грн. у т.ч.: (37219,09 грн. - основного боргу, 9233,70 грн. - штраф 0,15%, 7584,64 грн. - пеня; 508,69 грн. - 3% річних; 15350,50 грн. - інфляційні втрати).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконання відповідачем умов договору поставки № 6827 від 05.11.2014 року, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою суду від 18.06.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2015 року.

Ухвалою суду від 30.06.2015 року розгляд справи відкладено на 11:00 год. - 09.07.2015 року.

Позивач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання про долучення додаткових доказів і розгляд справи за відсутністю представника позивача вх. № 2958 від 01.07.2015 року та заяву про зменшення позовних вимог вх. № 1129 від 07.07.2015 року, згідно до якої просить стягнути із відповідача заборгованість у сумі 60663,22 грн. у т.ч.: (37219,09 грн. - основного боргу, 7584,64 грн. - пеня; 508,69 грн. - 3% річних; 15350,50 грн. - інфляційні втрати).

Зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству, дана заява відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України та приймається судом.

Станом на день розгляду справи на адресу господарського суду не повернулися рекомендовані повідомлення направлені судом на адресу відповідача за місцем проживання згідно витягу ЄДР (59222, Чернівецька область, Вижницький район, с. Іспас). Проте згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» - якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи (підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням від 19.06.15р. та від 30.06.15р.), проте явку свого представника в два судових засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

05 листопада 2014 року між ТОВ «Скаді РК» (Постачальник - Позивач) ТА ФОП Луканюк Р.Ф. (Покупець - Відповідач) було укладено договір поставки № 6827.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується передати у встановлений термін Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію, кількість, асортимент та ціна якої визначені в накладних, підписаних Сторонами, які є невід'ємною частиною Договору, та своєчасно оплатити її вартість.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за Продукцію здійснюється в розмірі, зазначеному по всім накладним вартості продукції, отриманим Покупцем, у строк 30 днів від дня поставки, зазначеного у видатковій накладній, шляхом перерахування грошових кошті строго на рахунки за видами Продукції, наведені у Реквізитах Постачальника у даному Договорі.

Відповідно до видаткових накладних № СКИФ-0000487 від 4 листопада 2014 року на суму 2659,15 грн.; № СКИФ-0000488 від 4 листопада 2014 року на суму 16824,97 грн.; № СКИФ-0000489 від 4 листопада 2014 року на суму 611,30 грн.; № СКИФ-0000491 від 4 листопада 2014 року на суму 232,00 грн.; № СКИФ-0000492 від 4 листопада 2014 року на суму 3664,55 грн.; № СКИФ-0000494 від 6 листопада 2014 року на суму 11478,07 грн.; № СКИФ-0000495 від 6 листопада 2014 року на суму 1749,05 грн. Відповідачеві було поставлено та передано товар у власність на загальну суму 37219,09 грн. Даний товар було отримано відповідачем особисто, що підтверджується його підписом у видаткових накладних, який скріплено печаткою.

Проте відповідач за отриманий товар у вказаний термін не розрахувався, що спричинило виникнення основного боргу в сумі 37219,09 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини між сторонами випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У судовому засіданні на підставі досліджених та оцінених у сукупності належних та допустимих доказів доведено невиконання відповідачем обов'язку по оплаті вартості товару на суму 37219,09 грн., поставленого йому позивачем в ході виконання договору поставки № 6827 від 05.11.2014р. Відповідач же в свою чергу доказів на спростування чи в підтвердження погашення заборгованості до суду не надіслав.

Відтак, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу в сумі 37219,09 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. Договору обумовлено, що оплата за Продукцію здійснюється в розмірі, зазначеному по всім накладним вартості продукції, отриманим Покупцем, у строк 30 днів від дня поставки, зазначеного у видатковій накладній, шляхом перерахування грошових кошті строго на рахунки за видами Продукції, наведені у Реквізитах Постачальника у даному Договорі.

Не здійснення відповідачем платежів у зазначений строк надає позивачеві право на підставі закону вимагати сплати 3% річних та індексу інфляції за період прострочення платежу.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок 3% річних в розмірі 508,69 грн. за період з 05.12.2014р. по 20.05.2015р. (за видатковими накладними № СКИФ-0000487 від 4 листопада 2014 року на суму 2659,15 грн.; № СКИФ-0000488 від 4 листопада 2014 року на суму 16824,97 грн.; № СКИФ-0000489 від 4 листопада 2014 року на суму 611,30 грн.; № СКИФ-0000491 від 4 листопада 2014 року на суму 232,00 грн.; № СКИФ-0000492 від 4 листопада 2014 року на суму 3664,55 грн.) та за період з 07.12.2014р. по 20.05.2015р. (за видатковими накладними № СКИФ-0000494 від 6 листопада 2014 року на суму 11478,07 грн.; № СКИФ-0000495 від 6 листопада 2014 року на суму 1749,05 грн.) позивачем виконано частково невірно, оскільки період нарахування 3% річних (за видатковими накладними № СКИФ-0000494 від 6 листопада 2014 року на суму 11478,07 грн.; № СКИФ-0000495 від 6 листопада 2014 року на суму 1749,05 грн.) має починатись з 08.12.2014р. (07.12.2014р. - неділя), дане порушення вплинуло на правильність нарахування 3% річних. Згідно з розрахунком, виконаним судом за допомогою системи Ліга: Закон Еліт 9.4.1, розмір 3% річних складає 507,60 грн. Отже, в частині вимог про стягнення 3% річних позов підлягає задоволенню частково на суму 507,60 грн., в решті нарахованих 3% річних - слід відмовити.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що нараховані ним інфляційні за період з 05.12.2014р. по 20.05.2015р. (за видатковими накладними № СКИФ-0000487 від 4 листопада 2014 року на суму 2659,15 грн.; № СКИФ-0000488 від 4 листопада 2014 року на суму 16824,97 грн.; № СКИФ-0000489 від 4 листопада 2014 року на суму 611,30 грн.; № СКИФ-0000491 від 4 листопада 2014 року на суму 232,00 грн.; № СКИФ-0000492 від 4 листопада 2014 року на суму 3664,55 грн.) та за період з 07.12.2014р. по 20.05.2015р. (за видатковими накладними № СКИФ-0000494 від 6 листопада 2014 року на суму 11478,07 грн.; № СКИФ-0000495 від 6 листопада 2014 року на суму 1749,05 грн.) на загальну суму 15350,50 грн., виконано правильно, незважаючи на те, що період нарахування інфляційних (за видатковими накладними № СКИФ-0000494 від 6 листопада 2014 року на суму 11478,07 грн.; № СКИФ-0000495 від 6 листопада 2014 року на суму 1749,05 грн.) має починатись з 08.12.2014р. (07.12.2014р. - неділя), проте дане порушення не вплинуло на правильність нарахування інфляційних у сумі 15350,50 грн. які не перевищують розмір інфляційних, розрахованих за допомогою системи Ліга: Закон Еліт 9.4.1, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.8. договору у разі порушення Покупцем терміну оплати продукції, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. На цій підставі позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача - пені за період з 05.12.2014р. по 20.05.2015р. (за видатковими накладними № СКИФ-0000487 від 4 листопада 2014 року на суму 2659,15 грн.; № СКИФ-0000488 від 4 листопада 2014 року на суму 16824,97 грн.; № СКИФ-0000489 від 4 листопада 2014 року на суму 611,30 грн.; № СКИФ-0000491 від 4 листопада 2014 року на суму 232,00 грн.; № СКИФ-0000492 від 4 листопада 2014 року на суму 3664,55 грн.) та за період з 07.12.2014р. по 20.05.2015р. (за видатковими накладними № СКИФ-0000494 від 6 листопада 2014 року на суму 11478,07 грн.; № СКИФ-0000495 від 6 листопада 2014 року на суму 1749,05 грн.) у сумі 7584,64 грн. При перевірці зазначених розрахунків, судом встановлено, що період нарахування пені (за видатковими накладними № СКИФ-0000494 від 6 листопада 2014 року на суму 11478,07 грн.; № СКИФ-0000495 від 6 листопада 2014 року на суму 1749,05 грн.) має починатись з 08.12.2014р. (оскільки 07.12.2014р. - неділя), дане порушення вплинуло на правильність нарахованої пені. Згідно з розрахунком, виконаним судом за допомогою системи Ліга: Закон Еліт 9.4.1, розмір пені складає 7574,48 грн. Отже, в частині вимог про стягнення пені позов підлягає задоволенню частково на суму 7574,48 грн., в решті нарахованої пені - слід відмовити.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Зменшені позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з активів з фізичної особи-підприємця Луканюка Руслана Федоровича (59222, Чернівецька область, Вижницький район, с. Іспас, ідентифікаційний номер 2897422512)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаді РК» (61010, м. Харків, пров. Сімферопольській, 6, код ЄДРПОУ 35860136)

- заборгованість у сумі 60651,67 грн. у т.ч.: (37219,09 грн. - основного боргу, 7574,48 грн. - пеня; 507,60 грн. - 3% річних; 15350,50 грн. - інфляційні втрати).

- відшкодування судового збору в сумі 1826,65 грн.

3. У решті вимог у позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

«Повний текст рішення складено 10.07.2015 року»

Суддя М.В. Швець