Справа № 2-2698/08

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2008 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого - судді Чорнобук В.І.

при секретарі - Марченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, невиплаченого розрахунку в день звільнення, невиплати вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у квітні 2008 р. звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона працює у відповідача з 25 вересня 2000 року. На посаді начальника відділу нормативно-правової та кадрової роботи з 02 лютого 2004 року. 17 січня 2006 року державне Дніпропетровське обласне автотранспортне управління змінило назву на державне підприємство «Дніпропетровськавтотранссервіс». З січня 2008 р. підприємст­во припинило виплачувати заробітну плату у встановлений законом термін. Позивач неодноразово зве­рталася до відповідача за виплатою заробітної плати, однак підприємство їй відмовляло, моти­вуючи свою відмову відсутністю грошових коштів на розрахунковому рахунку.

19 лютого 2008 року позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в якому просила розірвати трудовий договір 25 лютого 2008 року.

24 березня 2008 року був підписаний наказ № 23-ВК про звільнення позивача з роботи 29 лютого 2008 року, за власним бажанням, через не виконання ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» умов законодавства про працю, умов колективного і трудового договору згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Але й після звільнення позивач до сьогодні так і не змогла отримати від державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» належні їй виплати.

Грубе порушення законних прав позивача відповідачем привело до душевних і моральних страждань, втра­ти нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, накопився борг за комунальні послуги.

У березні 2008 року позивачу вдалося знайти нову роботу, але у зв'язку з тим, що відповідач на той час офіційно не звільнив її з посади та не видав трудову книжку вона не мала змогу працевлаштуватися. Так була загублена мож­ливість по новому працевлаштуванню.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за грудень 2007 року в розмірі 2610,80 грн., заробітну плату за січень 2008 року у розмірі 2167,42 грн., заробітну плату за лютий 2008 року у розмірі 1993,99 грн., не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 41 календарний день у розмірі 2416,11 грн., вихідну допомогу у розмірі 9247,92 грн. компенсацію за не виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4203,60 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000, 00 грн.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з'являвся, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи. За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи дані та докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працює у відповідача з 25 вересня 2000 року, а на посаді начальника відділу нормативно-правової роботи з 02 лютого 2004 р. З січня 2008 р. державне підприємст­во «Дніпропетровськавтотранссервіс» припинило виплачувати заробітну плату у встановлений законом термін. Позивач неодноразово зве­рталася до відповідача за виплатою заробітної плати, однак підприємство їй відмовляло, моти­вуючи свою відмову відсутністю грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 22639,84 грн., у тому числі заборгованість по заробітній платі за грудень 2007 року в розмірі 2610,80 грн., за січень 2008 року у розмірі 2167,42 грн., за лютий 2008 року у розмірі 1993,99 грн., не виплачена компенсація за невикористану відпустку за 41 календарний день у розмірі 2416,11 грн., вихідна допомога у розмірі 9247,92 грн. компенсація за не виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4203,60 грн..

У відповідності до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України працівникові повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленим чинним законодавством.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 22639,84 грн.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із принципу розумності, зваженості та справедливості. Враховуючи суть позовних вимог, душевні і моральні страждання позивача, негативні наслідки, які наступили внаслідок порушення її законних прав, та які перебувають у причинно-слідчому зв'язку з невиплатою позивачу заробітної плати, а також із урахуванням інших обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди відмовити.

У відповідності до п. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115, 116, ч.1 ст.117 КЗпП України, ст.ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 224 - 226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» (юридична адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 23, р/р 26002024903100 в ДО Райффайзен банк «Аваль», МФО 305653, ЄДРПОУ 30324911, індивідуальний податковий номер 303249104632, свідоцтво номер 04219426) на користь ОСОБА_1 суму боргу у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати за грудень 2007 року у розмірі 2610,80 грн. (дві тисячі шістсот десять грн.. 80 коп.), за січень 2008 року у розмірі 2167,42 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн.. 42 коп.), за лютий 2008 року у розмірі 1993,99 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три грн.. 99 коп.), компенсацію за невикористану відпустку за 41 календарний день у розмірі 2416,11 грн. (дві тисячі чотириста шістнадцять грн.. 11 коп.), вихідну допомогу у розмірі 9247,92 грн. (дев'ять тисяч двісті сорок сім грн.. 92 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 березня 2008 року по 14 квітня 2008 року, в сумі 4203,60 грн. (чотири тисячі двісті три грн.. 60 коп.), моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн. (п'ять тисяч грн.. 00 коп.), а всього 27639, 84 грн. (двадцять сім тисяч шістсот тридцять дев'ять грн.. 84 коп.).

Стягнути з державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» на користь держави судовий збір у сумі 51, 00 грн. (п'ятдесят одна грн.. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 грн. (тридцять грн.. 00 коп.), а всього 81, 00 (вісімдесят одна грн.. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чорнобук В.І.