Рішення № 46471467, 06.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2015 р.Справа № 916/1905/15

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Одеса);

До відповідача: ОСОБА_2 підприємства "ПОСЕЙДОН ПЛЮС" (Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія);

про стягнення 47620,46 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю).

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: 07 травня 2015 року за вх. ГСОО №2013/15 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач, постачальник) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 підприємства "ПОСЕЙДОН ПЛЮС" (далі Відповідач, покупець) про стягнення за поставку риби боргу у розмірі 37337,50 грн., інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 9322,41 грн., 3% річних у розмірі 960,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладні №27 від 18.02.2013р., №87 від 25.03.2013р., №33 від 19.02.2013р., №54 від 01.03.2013р., №62 від 05.03.2013р. як на підтвердження факту поставки товару, акт зведення взаєморозрахунків за період 01.01.2013р. 12.04.2014р., що підписаний обома сторонами. Також просив суд стягнути з відповідача суму витрат на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду усні пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, але звернувся до суду із клопотанням, у якому вважає, що наданий позивачем акт зведення взаєморозрахунків складений помилково. Також надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні від 06.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, що стосуються суті спору, суд встановив наступне.

Згідно з наданими позивачем до матеріалів справи накладних №27 від 18.02.2013р., №87 від 25.03.2013р., №33 від 19.02.2013р., №54 від 01.03.2013р., №62 від 05.03.2013р, він передав відповідачу товар загальною вартістю 79065,00 грн.

Позивач в порядку статті 181 ГК України здійснив встановлення правовідносин з відповідачем не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару (риби) за вищевизначеними видатковими накладними, які містять суть умов правочину найменування сторін, асортимент, кількість та вартість товару. Крім того, вони містять підписи повноважних представників сторін. Договір поставки в окремому документі не викладався, однак поведінка сторін засвідчує їхню волю до укладання договору поставки, так як товар був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, тобто договір був укладений шляхом конклюдентних дій

Так, дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264 271 ГК України.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними №27 від 18.02.2013р., №87 від 25.03.2013р., №33 від 19.02.2013р., №54 від 01.03.2013р., №62 від 05.03.2013р.

Відповідач в порушення взятих на себе за Договором зобовязань не сплатив виниклу перед позивачем заборгованість.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив заборгованість перед позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень та звітів про дебетові та кредитові операції, що надані позивачем до матеріалів справи. Також часткову оплату сторони підтвердили підписанням акту зведення взаєморозрахунків, який вказаний раніше.

Відповідач звернувся до суду за вх. ГСОО №15501/15 від 17.06.2015р. із клопотанням, в якому зазначає, що акт наданий позивачем зведення взаєморозрахунків складений помилково, але не надає жодних доказів на підтвердження його помилковості, та надає інший акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.2013р. по 11.06.2015р. Наданий відповідачем акт не приймається судом до уваги, оскільки підписаний та скріплений печаткою тільки відповідача.

Сторонами підписаний та скріплений печатками акт зведення взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 12.04.2014р. (а.с.8), згідно яких заборгованість ОСОБА_2 підприємства "ПОСЕЙДОН ПЛЮС" перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за вказаний період складала 37337,50 грн.

17 червня 2015 року відповідач звернувся до суду із клопотанням за вх. ГСОО №15500/15 про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобовязання виконав передавши товар за видатковими накладними №27 від 18.02.2013р., №87 від 25.03.2013р., №33 від 19.02.2013р., №54 від 01.03.2013р., №62 від 05.03.2013р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати прийнятого товару не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Також перевіривши розрахунки, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення за період з 12.04.2014р. по 18.02.2015р. суми інфляційного збільшення у розмірі 9322,41 грн., 3% річних 960,55 грн.

Щодо стягнення витрат на послуги адвоката слід зазначити наступне.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру.

Відповідно до ст.30 Закону України „Про адвокатуру гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

15 лютого 2015 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладений договір б/н про надання юридичних послуг.

15 лютого 2015 року між позивачем та адвокатом підписаний акт приймання-передачі робіт та сплачено адвокату гонорар у розмірі 5000 грн.

Сплачена позивачем послуга у сумі 5000 грн. за надання правової допомоги є оплатою послуг адвоката, суд враховуючи фактичні дані щодо підготовки адвокатом позовної заяви враховуючи тривалість розгляду і складність справи задовольняє вимоги стосовно судових витрат за послуги адвоката у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягає стягненню борг у розмірі 37337,50 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 9322,41 грн., 3% річних у розмірі 960,55 грн.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 підприємства "ПОСЕЙДОН ПЛЮС" про стягнення 47620,46 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства "ПОСЕЙДОН ПЛЮС" (68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Осіпенко, буд. 14, ідентифікаційний код 36264408) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу за поставлений товар у розмірі 9322 (девять тисяч триста двадцять два) грн. 41 коп., 3% річних 960 (девятсот шістдесят) грн. 55 коп., витрати на послуги адвоката 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10 липня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков