Рішення № 46471117, 07.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/28080/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна

компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Приватний нотаріус Київського міського округу Білоконь Раїса Василівна

2) Публічне акціонерне товариство «Златобанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

3) Дмитрієнко Олексій Миколайович

про визнання недійсним договору

Головуючий суддя Сівакова В.В.

судді Ломака В.С.

Підченко Ю.О.

У засіданні приймали участь

від позивача Ставицький Б.О. - директор

від відповідача Радзієвська О.Є. - по дов. № б/н від 07.06.2014

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 Модлінський Н.О. - по дов. № 31 від 14.05.2015

від третьої особи-3 Дмитрієнко О.М.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. М-2 площею 835 кв. м. (згідно технічного паспорту) від 15.12.2011.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» зазначає, що спірний правочин було укладено за зловмисної домовленості виконавчих сторін договору: колишнього директора та головного бухгалтера Погонишева О.Г. та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» Власенка А.І., за участі представника позивача Зіфтіної М.Ю., що діяла на підставі довіреності виданої Погонишевим О.Г., та направлено на втрату позивачем цілісного майнового комплексу виробництва агрохімії, що знаходиться в с. Городок, Рівненського район, Рівненської області, вул. Штейнгеля барона, 145. Позивач також посилається на наявність причинного зв'язку між зловмисною домовленістю вказаних осіб та настанням негативних наслідків для товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/28080/14, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріусу Київського міського округу Білоконь Раїсу Василівну та призначено справу до розгляду на 18.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/28080/14 від 18.03.2015 розгляд справи був відкладений на 06.04.2015.

Позивачем 06.04.2015 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій посилаючись на ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд вийти за межі заявлених позовних вимог (підстав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. М-2 площею 835 кв. м. від 15.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/28080/14 від 06.04.2015 розгляд справи був відкладений на 22.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/28080/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.05.2015.

Ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/28080/14 від 05.05.2015 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Златобанк», витребувано документи, розгляд справи відкладено на 15.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи № 910/28080/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 за № 04-23/660 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 910/28080/14 передана на розгляд судді Сіваковій В.В.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено колегіальний склад суду: Сівакова В.В. (головуючий суддя), судді Ломака В.С., Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 справу № 910/28080/14 призначено до розгляду на 24.06.2015 та витребувано, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу від Київського міського нотаріального архіву та Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» додаткові документи, необхідні для повного та всебічного вирішення даного спору по суті.

22.06.2015 до відділу діловодства від Київського державного нотаріального архіву надійшов лист №792/01-21 від 18.06.2015, в якому останній витребуваних судом документів не надав.

Дмитрієнко Олексієм Миколайовичем 24.06.2015 до відділу діловодства суду було подано клопотання про залучення останнього третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/28080/14 від 24.06.2015 залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дмитренко Олексія Миколайовича та відкладено розгляд справи на 07.07.2015.

З приводу поданого 17.06.2015 позивачем клопотання, а саме про витребування від відповідача оригіналів для огляду судом та належним чином завірених копій для долучення до матеріалів справи: експертного висновку (звіту) спірної будівлі, що перебуває під іпотекою Публічного акціонерного товариства «Златобанк», протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» про згоду учасників передати спірну будівлю в іпотеку ПАТ «Златобанк», банківських виписок за період з 15.12.2011 по 21.02.2012, а також зобов'язання відповідача: надати копію банківські виписки за період з 01.01.2011 по 21.01.2012 про (ПАТ «Златобанк») про повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість та невідповідність вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині поданого позивачем клопотання, а саме про витребування від відповідача оригіналів для огляду судом та належним чином завірених копій для долучення до матеріалів справи: договору № 20/01 від 20.01.2012 та протоколу № 24/11-01 від 24.11.2011, суд також відмовляє в його задоволенні, оскільки останні вже заявлялись вказаним учасником судового процесу та за наслідками яких, судом вже виносилась ухвала суду від 05.05.2015.

З приводу клопотання позивача, поданого до відділу діловодства суду 06.07.2015, а саме про виклик в судове засідання для надання суду особистих пояснень колишнього директора та бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» Погонишева О.Г. та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» Власенка А.І., суд також дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, Погонишев Олег Григорович не є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», доказів займання вказаною особою іншої посади у вказаному товаристві матеріали справи також не містять, а відтак підстав для його виклику суд не вбачає.

Що стосується клопотання позивача, поданого до відділу діловодства суду 06.07.2015, а саме про витребування від відповідача оригіналів для огляду та належним чином завірених копій для долучення до матеріалів справи 6 (шести) договорів купівлі-продажу нерухомого мана від 15.11.2011, що знаходиться за адресою: вул. Барона Штейнгеля, 145, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, а також витребування від Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДСФ у м. Києві відомості (довідку) про кількість рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» відкритих у банківських установах за період з 01.11.2011 по 31.12.2012, а також про витребування від Публічного акціонерного товариства «Златобанк» банківських виписок про рух грошових коштів на рахунку відповідача за період з 01.01.2011 по 21.01.2012, судом також не встановлено підстав для його задоволення, з огляду на відсутність підстав для зобов'язання відповідача та інших осіб надати документи стосовно обставин, які не входять до предмету доказування по справі, а отже невідповідність вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.07.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», в особі представника Зіфтіної М.Ю., яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В., 03.12.2011 за реєстровим № 2380 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл», в особі директора Власенка А.І., який діяв на підставі статуту та протоколу № 24/11-01 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» від 24.11.2011 (покупець) укладено договір купівлі-продажу побутових приміщень дільниці № 5 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати побутові приміщення дільниці № 5 (далі - нерухоме майно) у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно у власність і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору нерухоме майно, що відчужується за даним договором, розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вул. Штейнгеля барона, будинок 145, реєстраційний номер 12042090, опис об'єкта: цегла, літ. М-2, загальною площею 835 кв.м. (загальна площа збільшена на 9,8 кв.м. за рахунок демонтажу перегородки), згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» №32479123 від 14.12.2011.

Відчужене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці: площею 1,48 га, кадастровий номер 5624683300:03:000:0021, що належить продавцю на праві приватної власності згідно Державного акта на права власності на земельну ділянку серії ЯК № 267624, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 01.12.2011, площею 0,72 га, кадастровий номер 5624683300:03:00:0022, що належить продавцю на праві приватної власності згідно державного акта на праві власності на земельну ділянку серія ЯК № 267625, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 01.12.2011 (п. 1.3 договору).

У п. 1.8 договору визначено, що продавець повідомляє покупця про згоду учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» на відчуження вказаного нерухомого майна, що оформлене протоколом № 02/10-01 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Агрохімічна Компанія» від 02.10.2009.

Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинюється за 326 254,17 грн., ПДВ 20% 65 250,83 грн., всього з ПДВ 391 505,00 грн. (п. 2.1 договору).

Покупець сплачує продавцю зазначену в п. 2.1 цього договору суму до 20.01.2012 на поточний рахунок продавця (п. 2.2 договору).

Загальна вартість нерухомого майна становить 390 093,03 грн., згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 32479123 від 14.12.2011, виданого Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору ринкова вартість нерухомого майна становить 326 254,17 грн.. ПДВ 20% 65 250,83 грн., всього з ПДВ 391 505,00 грн. згідно звіту про оцінку, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» 12.12.2011.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача оспорюваний правочин було підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» особою з порушенням обов'язків щодо представництва та внаслідок укладання його у результаті зловмисної домовленості Погонишева О.Г. та Власенко А.І. та не направлення на одержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Агрохімічна Компанія» прибутку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. та зареєстровано в державному реєстрі 15.12.2011 за номером 2489.

Відтак, спірний правочин було вчинено 15.12.2011, тобто з моменту його державної реєстрації.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Стаття 239 Цивільного кодексу України визначає, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

У ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 Цивільного кодексу України зазначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Пункт 9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», в редакції, що затверджена протоколом № 19/12/2008 від 19.12.2008 загальних зборів визначає, що вищим органом товариства є збори його учасників. Виконавчим органом товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю суб'єкта господарювання у межах своєї компетенції.

До компетенції загальних зборів належить, в тому числі, призначення та звільнення директора, надання згоди на укладання директором товариства угод та договорів, що стосуються відчуження та передачі в заставу (іпотеку) основних засобів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія».

З наявного в матеріалах справи наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» № 01 від 14.03.2012 вбачається, що з 13.03.2012, на підставі протоколу загальних зборів учасників від 12.03.2012, припинено повноваження директора вказаного товариства Погонищева Олега Григоровича.

Тобто, на момент укладання договору Погонишев О.Г. був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Агрохімічна компанія».

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

У п. 9.2 статуту позивача директора товариства наділено, зокрема, повноваженнями на вчинення дій від імені товариства в межах своєї компетенції та видачу доручень і довіреностей.

Пунктом 9.2.1 статуту позивача визначено, що директор товариства укладає угоди, договори, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні на суму не більше ніж 6 000 000,00 грн. або еквіваленту суму в іноземній валюті. Угоди, договори, контракти на суму, що перевищує зазначену в цьому пункті, директор має право укладати виключно при отриманні згоди зборів учасників.

Таким чином, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» Погонишев О.Г. був уповноважений на укладання договору щодо відчуження спірного нерухомого майна.

Як вказувалось вище, договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Агрохімічна Компанія» його було підписано Зіфтіною Маргаритою Юріївною.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст.ст. 245, 246 Цивільного кодексу України).

Повноваження Зіфтіної М.Ю. на підписання від імені позивача оспорюваного правочину підтверджуються довіреністю від 03.12.2011, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. Доказів скасування наведеної довіреності чи відкликання матеріали справи не містять.

Враховуючи, що станом на момент укладання оспорюваного правочину саме Погонишев О.І. був директором позивача, з огляду на те, що загальними зборами товариства останньому було надано згоду на укладання договорів стосовно відчуження нерухомого майна юридичної особи та директор відповідно до статутного документу мав повноваження на видачу довіреностей, господарський суд дійшов висновку, що спірний правочин з боку позивача було укладено без перевищення компетенції уповноваженою особою.

Водночас, судом встановлено, що на дату укладання оспорюваного договору директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» був Власенко А.І., повноваження якого підтверджуються статутом товариства та рішенням, що оформлено протоколом загальних зборів учасників від 24.11.2011. Доказів оспорювання повноважень директора відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Як зазначалось вище, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинюється за 326 254,17 грн., ПДВ 20% 65 250,83 грн., всього з ПДВ 391 505,00 грн.

Покупець сплачує продавцю зазначену в п. 2.1 цього договору суму до 20.01.2012 на поточний рахунок продавця (п. 2.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що оплата вартості придбаного нерухомого майна була здійснена в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №1872 від 19.01.2012 на суму 331 125,00 грн. та № 1867 від 17.01.2012 на суму 60 380,00 грн.

При цьому, судом враховано, що за умовами договору покупець сплачує продавцю зазначену в п. 2.1 цього договору суму до 20.01.2012 на поточний рахунок продавця (п. 2.2 договору).

Тобто, оплата покупцем продавцю вартості придбаного нерухомого майна була здійснена у строк, визначений у спірному правочині.

Необхідність застосування за аналогією закону приписів ст. 232 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За приписами ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, в тому числі, ст. 232 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час укладання договору між виконавчими органами сторін правочину мала місце зловмисна домовленість.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що дійсно директор Погонишев О.Г. на момент укладання спірного правочину був одним з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал», яке відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл». Водночас, наявність у особи, яка була керівником позивача на момент підписання спірного правочину, корпоративних прав у товаристві, що є засновником відповідача, ніяким чином не свідчить про наявність у Зіфтіної М.Ю. як повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» зловмисної домовленості з виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл».

Проте, у даному випадку, застосування приписів ст. 232 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не вбачається можливим, оскільки правові наслідки укладання договору органом товариства з перевищенням повноважень наведені у ст. 241 Цивільного кодексу України.

Відтак, заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності зловмисної домовленості під час укладання оспорюваного правочину між представником продавця з другою стороною, тобто Зіфтіної М.Ю. з Власенком А.І.

Обґрунтовуючи тяжкі обставини, які настали для Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» в результаті укладання спірного договору, позивач зазначив, що фактично в результаті укладання спірного договору позивачем було втрачено цілісний майновий комплекс з виробництва агрохімії.

Проте, наразі, господарський суд зазначає, що об'єктом продажу за договором від 15.12.2011 була лише одна будівля, а не цілісний майновий комплекс.

На підставі договору за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» було зареєстровано право власності на побутові приміщення дільниці № 5, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, будинок 145, опис майна: цегла, літера М-2, загальною площею 835,0 кв.м.

Вищенаведене вказує на те, що оспорюваний правочин було схвалено обома його сторонами шляхом його належного виконання.

Матеріали справи не містять доказів повернення останніх відповідачу чи вчинення позивачем інших дій, які б вказували про непогодження (несхвалення) Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» договору протягом цього часу.

Що стосується посилань позивача на те, що ціна на об'єкт продажу за договором є суттєво нижньою від її ринкової вартості, суд зазначає наступне.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як зазначалось вище, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинюється за 326 254,17 грн., ПДВ 20% 65 250,83 грн., всього з ПДВ 391 505,00 грн.

Водночас, судом враховано, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 32479123 від 14.12.2011, виданого Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» загальна вартість нерухомого майна становить 390 093,03 грн.

Тобто, вартість спірного об'єкта, за домовленістю сторін вища від вартості визначеної Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації».

Відтак, твердження заявника щодо продажу майна, яке належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», за ціною, що значно нижче ринкової ціни та стосовно того, що фактично правочин не було направлено на отримання прибутку є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем не було доведено наявності підстав для визнання недійсним договору, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведені вище висновки стосовно відсутності підстав для визнання договору недійсним, клопотання від 06.04.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» про вихід суду за межі позовних вимог залишене судом без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.07.2015.

Головуючий суддя Судді В.В.Сівакова В.С.Ломака Ю.О.Підченко