Рішення № 46470705, 06.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/11765/15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Пенкіна Михайла Олександровичапростягнення 4 298,24 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача: не з'явивсявід третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі - ПАТ "СК "Альфа Страхування") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (надалі - ПАТ "УОСК") про стягнення 4 298,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "Альфа Страхування" на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0646143.008 від 10.01.2014 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки ВАЗ-217130, реєстраційний номер АА 9387 МК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ-21104, реєстраційний номер, АІ 6815 ВВ, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "УОСК" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС/8841355), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Пенкіна Михайла Олександровича, розгляд справи призначено на 03.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, третьої особи та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 р. між ПАТ "СК "Альфа Страхування" (страховик) та Липовецькою Надією Леонідівною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0646143.008 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем ВАЗ-217130, реєстраційний номер АА 9387 МК, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

31.03.2014 р. о 17:00 год. в м. Васильків, пров. Польовий сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля ВАЗ-217130, реєстраційний номер АА 9387 МК, та автомобіля ВАЗ-21104, реєстраційний номер, АІ 6815 ВВ, а саме: Пенкін М.О., керуючи автомобілем ВАЗ-21104, при виїзді на головну дорогу не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ-217130, в результаті чого сталося зіткнення, від якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9368334.

ДТП сталася в результаті порушення Пенкіним М.О. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28.10.2014 р. у справі №754/16817/14-п, відповідно до якої Пенкіна М.О. притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

01.04.2014 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля ВАЗ-217130, реєстраційний номер АА 9387 МК, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту №1083.206.14.01.01 від 12.06.2014 р. та рахунку-фактури СТО №Б-00000043 від 07.04.2014 р. у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеним вказаним актом, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 5 298,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14401 від 16.06.2014 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, до особи, яка виплатила страхове відшкодування, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 910/177/14.

Отже, внаслідок здійснення страхової виплати страхувальнику, до ПАТ "СК "Альфа Страхування" перейшло право вимоги до особи, яка відповідальна за завданий збиток.

З наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ-21104, реєстраційний номер АІ 6815 ВВ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ВАЗ-217130, реєстраційний номер АА 9387 МК, належить Веремій М.П. та знаходився під керуванням Пенкіна М.О.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ-21104, реєстраційний номер, АІ 6815 ВВ, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Пенкіна М.О. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21104, реєстраційний номер, АІ 6815 ВВ, застрахована ПАТ "УОСК" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/8841355.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №АС/8841355) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності зі ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 18.09.2011 р.) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 18.09.2011 р.) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі № 910/3023/13.

На підставі страхового акту №1083.206.14.01.01 від 12.06.2014 р., рахунку-фактури СТО №Б-00000043 від 07.04.2014 р. та заяви страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку від 01.04.2014 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати коштів у сумі 5 298,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14401 від 16.06.2014 р.

При цьому суд відзначає, що безпосередньо з Договору вбачається, що автомобіль ВАЗ-217130, реєстраційний номер АА 9387 МК, - 2012 року випуску, тобто строк його експлуатації на момент настання ДТП не перевищував 5 років. Тому, з огляду на положення п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, розмір якого визначено без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АС/8841355 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4 298,24 грн. (розмір матеріального збитку 5 298,24 грн. - 1 000,00 грн. франшиза за полісом).

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ "СК "Альфа Страхування" є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 30968986) суму страхового відшкодування у розмірі 4 298 (чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (ода тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2015 р.

Суддя В.П. Босий