Рішення № 46470233, 09.07.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" липня 2015 р. Справа № 906/822/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 16.06.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 05.01.15р. № 3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 73805,26 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 73805,26 грн., з яких 46206,00 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки № 4 від 25.03.14р., 5829,28 грн. пені, 1162,11 грн. 3% річних та 20607,87 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових "запереченнях" від 09.07.15р. на відзив (а.с.49-52). Також заперечила щодо можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені.

Зокрема, зазначила, що керівниками - представниками юридичних осіб позивача і відповідача підписана видаткова накладна № 3 від 25.03.14р. з усіма необхідними реквізитами, яка підтверджує домовленість двох сторін про передачу матеріальних цінностей, а тому у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар. Також зазначила, що дана видаткова накладна № 3 від 25.03.14р. відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995р. та є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.31-33) та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Зокрема, зазначили, що підписаний начальником філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" договір поставки № 4 від 25.03.14р. відповідач як юридична особа не визнає, оскільки на момент укладання спірного договору начальник філії не мав належної довіреності та повноважень на вчинення таких дій та, що даний договір повинен бути визнаний судом недійсним. Також вказали, що ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення правочину - укладення договору поставки № 4 від 25.03.14р., а тому правочин не створює цивільних прав та обов'язків.

Крім того, вважають, що видаткова накладна № 3 від 25.03.14р. не містить необхідних реквізитів, а тому не є первинним документом та доказом того, що відбулась господарська операція з передачі товару саме за договором поставки № 4 від 25.03.14р. Також зазначили, що відсутність довіреностей на отримання товару вказує на те, що товар відповідно до договору відповідач не отримував.

Також згідно клопотання від 09.07.15р. представник відповідача просила суд зменшити суму стягуваної пені, посилаючись на важке фінансове становище відповідача (а.с.59).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.14р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (постачальником) та філією "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупцем) укладено договір поставки № 4 (а.с.11,12), згідно якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити автошини 14.00-20 в кількості 18 штук на умовах, визначених цим договором (пп.1.1 договору).

Відповідно до пп.2.2 договору, сума договору складає: 46206,00 грн.

Згідно пп.2.5 договору, датою поставки товару є дата вказана у видатковій накладній постачальника.

Відповідно до пп.3.1 договору, оплата товару здійснюється безготівковим переводом на поточний рахунок постачальника.

Дебіторська заборгованість покупця перед постачальником за відвантажені товари не може перевищувати двадцять тисяч гривень (пп.3.2 договору).

Відповідно до пп.3.3 договору, у разі якщо протягом строку проведення розрахунків (п.3.1.), офіційний курс НБУ долара США та/або Євро по відношенню до української гривні збільшиться більш ніж на 2% по відношенню до офіційного курсу, який існував в момент поставки відповідної партії товару, продавець має право вимагати дострокової сплати за поставлений товар, про що повідомляє покупця у письмовій формі (листом, факсимільним повідомленням або електронною поштою). Після отримання повідомлення покупець зобов'язаний на протязі 2 (двох) календарних днів сплатити вартість поставленого, але несплаченого товару, або повернути несплачений товар постачальнику.

Матеріали справи свідчать, що позивач у березні 2014 року поставив відповідачу автошини нам суму 46206,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 25.03.14р. (а.с.13) та товарно-транспортною накладною від 25.03.14р. (а.с.14).

Як вище зазначено, договір позивач уклав з філією відповідача - "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця".

Відповідно до частин 1, 3 та 4 ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно пп.3.2 Положення Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - філія є відособленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього положення (а.с.54-56).

Згідно пп.3.2, пп.3.5 Положення, філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язанням філії. Філія має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи зі своїм найменуванням.

Відповідно до пп.4.1 Положення, для здійснення господарської діяльності підприємство з майна, переданого йому компанією в господарське відання, передає філії основні засоби та обігові кошти, а також товарно - матеріальні цінності.

Відповідно до пп.5.1 Положення, філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством.

Згідно з пп.3.3 Положення, філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства, представляти інтереси філії і підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.95 ЦК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

У зв'язку з цим, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що на момент укладення договору поставки № 4 від 25.03.14р. начальник філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" не мав довіреності та повноважень на укладання цього договору.

Господарський суд вважає, що саме ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повинне бути відповідачем у справі, виходячи з наступного.

Незважаючи на той факт, що позивачем не подано доказів повноважень керівника філії на укладення вказаного договору, цей договір є таким, що породжує зобов'язання саме у ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Так, представником відповідача подано копію книги реєстрації довіреностей відповідача, з якої видно, що директору (начальнику) філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" - ОСОБА_4 видавалася довіреність за № 133 від 21.03.14р. на придбання шин у ФОП ОСОБА_3 (а.с.57,58).

Відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У якості схвалення умов договору поставки № 4 від 25.03.14р. відповідачем свідчить підписання директором філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" - ОСОБА_4 видаткової накладної № 3 від 25.03.14р. та товарно-транспортної накладної від 25.03.14р. посадовою особою Зарічанської ДЕД ОСОБА_5, що свідчить про прийняття філією матеріальних цінностей - автошин 14.00-20 в кількості 18 штук на суму 46206,00 грн. згідно даного договору (а.с.13).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частин 1, 2 ст.9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказану видаткову накладну № 3 від 25.03.14р. підписану позивачем та директором філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" - ОСОБА_4, господарський суд вважає належним доказом здійснення господарської операції по передачі (поставці) товару - автошин 14.00-20, а також первинним документом, що має всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV.

Таким чином, відповідачем у даній справі правомірно визначено Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке відповідає за зобов'язаннями своєї філії - "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця", оскільки остання не має прав юридичної особи.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав (а.с.3,28).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі, становить 46206,00 грн., що підтверджується підписаним позивачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.06.15р. (а.с.28) та іншими матеріалами справи.

Претензія позивача № 01 від 16.06.14р. з вимогою про сплату боргу (філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця") в сумі 46206,00 грн. протягом 10-ти днів з дня отримання претензії, залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 46206,00 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки № 4 від 25.03.14р., 5829,28 грн. пені, 1162,11 грн. 3% річних та 20607,87 грн. інфляційних нарахувань.

Заперечення відповідача суд відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та поданим сторонами доказам.

Як вже зазначалося, представник відповідача згідно клопотання від 09.07.15р. (а.с.59) просила суд зменшити суму визначеної позивачем пені, що заявлена до стягнення.

Обґрунтовуючи клопотання, представник відповідача зазначила, що відповідач відноситься до державного сектору економіки та, що підприємство має вкрай важке фінансове становище, оскільки відповідач має дуже велику кредиторську заборгованість та заборгованість перед бюджетом по сплаті податків та внесків до усіх фондів.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про зменшення заявленої суми пені, оскільки суду не подано належних, допустимих та обґрунтованих доказів, які б свідчили про наявність тих обставин, на які вона посилається в обґрунтування поданого клопотання. При цьому, суд також враховує заперечення представника позивача щодо зменшення пені.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 10003, м.Житомир, вул.Перемоги 75, ідентифікаційний код 32008278:

- на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: 10006, м.Житомир, провулок 3-й Каховський 22, ідентифікаційний № НОМЕР_1 - 46206,00 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки № 4 від 25.03.14р., 5829,28 грн. пені, 1162,11 грн. 3% річних, 20607,87 грн. інфляційних нарахувань та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.07.15

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - позивачу (рек.).