Рішення № 46470203, 10.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2015р. Справа № 905/3/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)»,

ЄДРПОУ 39001959, м.Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Український бекон»,

ЄДРПОУ 33380539, сел.Водяне Друге, Костянтинівський район,

Донецька область

про стягнення 202221 грн. 26 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Харечко В.І.-по дов.

від відповідача: Біліменко А.О.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 01.07. по 10.07.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Український бекон», сел.Водяне Друге, Костянтинівський район, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 202221 грн. 26 коп., у тому числі основний борг в сумі 147228 грн. 90 коп., пеня в сумі 18253 грн. 49 коп., три проценти річних в розмірі 1473 грн. 02 коп. та інфляція в сумі 35265 грн. 85 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №73/56 від 16.01.2014р., видаткові накладні №1-000002684 від 17.09.2014р., №1-000002961 від 15.10.2014р., договір поруки №А91014 від 13.03.2014р., розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.07.2015р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на недоведеність з боку позивача факту існування заборгованості за договором поставки №73/56 від 16.01.2014р. та обмеження зобов'язань відповідача перед позивачем лише розміром фактичної заборгованості за основним договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

16.01.2014р. між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» був підписаний договір поставки №73/56, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачати СТОВ «Дружба народів» товар в асортименті, кількості та за ціною, що погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Згідно додатку №73/56-001 від 07.10.2014р. до договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах: DDP-Сімферополь, у відповідності з «Інкотермс-2010» у чинній редакції. За взаємним погодженням між сторонами поставка продукції може бути здійснена на інших умовах, про що зазначається в письмовому замовленні покупця.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №1-000002684 від 17.09.2014р., №1-000002961 від 15.10.2014р. позивачем було поставлено СТОВ «Дружба народів» товар на суму 147228,90 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2 договору поставки №73/56 від 16.01.2014р. встановлено, що розрахунки здійснюються безготівковим банківським переказом не пізніше 30 банківських днів з моменту поставки товару. Одночасно, згідно п.2 додатку №73/56-001 від 07.10.2014р. до договору оплата згідно цього договору повинна бути здійснена протягом 45 днів від дати відвантаження товару безготівковим банківським переказом.

З урахуванням викладеного, СТОВ «Дружба народів» мало сплатити позивачу заборгованість за товар:

- поставлений за видатковою накладною №1-000002684 від 17.09.2014р. в строк до 29.10.2014р.

- поставлений за видатковою накладною №1-000002961 від 15.10.2014р. в строк до 29.11.2014р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 147228 грн. 90 коп. за договором поставки №73/56 від 16.01.2014р., всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України СТОВ «Дружба народів» не виконало.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст.554 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, 13.03.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір поруки №А91014, відповідно до якого поручитель (відповідач) безумовно та безвідклично приймає на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за повне, своєчасне та належне виконання СТОВ «Дружба народів» зобов'язання (договір поставки №73/56 від 16.01.2014р.) та зобов'язується перед позивачем у випадку невиконання та/або неналежного виконання СТОВ «Дружба народів» зобов'язання за договором поставки №73/56 від 16.01.2014р. протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги позивача виконати таке зобов'язання на користь позивача.

Відповідно до п.2.2 вказаного договору, незважаючи на інші положення договору сторони цим прийшли до згоди, що положення цього пункту разом з іншими положеннями цього договору являють собою окремий договір про субсидіарну відповідальність відповідача за СТОВ «Дружба народів» перед позивачем щодо виконання договору поставки №73/56 від 16.01.2014р. Відповідач підписанням цього договору погоджується та зобов'язується виступити субсидіарним покупцем за договором поставки №73/56 від 16.01.2014р. Це означає, що відповідач відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання в частині, у якій зобов'язання на вимогу позивача не буде виконане СТОВ «Дружба народів».

Відповідно до ст.619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Як встановлено, 23.02.2015р. позивач звернувся до СТОВ «Дружба народів» з вимогою щодо виконання зобов'язання за договором поставки №73/56 від 16.01.2014р. в частині сплати основного боргу в сумі 147228,90 грн., а також пені в сумі 10033,59 грн. за період з 01.11.2014р. по 23.02.2015р. згідно п.5.3 договору поставки №73/56 від 16.01.2014р. та інфляції в сумі 9197,18 грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2015р. згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Направлення вказаної вимоги позивачем на адресу СТОВ «Дружба народів» підтверджується наявною в матеріалах справи накладною, яка отримана СТОВ «Дружба народів» 02.04.2015р.

Доказів виконання СТОВ «Дружба народів» своїх зобов'язань щодо сплати позивачу основного боргу в сумі 147228,90 грн., а також пені в сумі 10033,59 грн. за період з 01.11.2014р. по 23.02.2015р. та інфляції в сумі 9197,18 грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2015р., до матеріалів справи не надано.

Згідно ст.619 Цивільного кодексу України якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, позивач набув право звернутися до відповідача з відповідною вимогою щодо сплати основного боргу в сумі 147228,90 грн., пені в сумі 10033,59 грн. та інфляції в сумі 9197,18 грн.

Листом від 30.03.2015р. №44 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості в сумі 184432,96 грн., у тому числі основний борг в сумі 147228,90 грн., пеня в сумі 18253,49 грн., три проценти річних в сумі 1516,12 грн. та інфляція в сумі 17477,55 грн. (повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.04.2015р.).

Відповідно до п.4.3 договору поруки встановлений обов'язок відповідача виконати зобов'язання протягом п'яти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги позивача на умовах та у порядку, передбачених цим договором.

Як вказувалось вище, відповідно до п.2.2 договору поруки №А91014 від 13.03.2014р. відповідач відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання в частині, у якій зобов'язання на вимогу позивача не буде виконане СТОВ «Дружба народів».

За таких обставин, враховуючи невиконання СТОВ «Дружба народів» на вимогу позивача від 23.02.2015р. зобов'язання щодо сплати основного боргу в сумі 147228,90 грн., а також пені в сумі 10033,59 грн. за період з 01.11.2014р. по 23.02.2015р. та інфляції в сумі 9197,18 грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2015р., у відповідача до 16.04.2015р. існував обов'язок виконати зобов'язання щодо сплати позивачу основного боргу в сумі 147228,90 грн., пені в сумі 10033,59 грн. та інфляції в сумі 9197,18 грн.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем доказів виконання свого зобов'язання перед позивачем за договором поруки не надано, внаслідок чого позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 147228,90 грн., пені в сумі 10033,59 грн. та інфляції в сумі 9197,18 грн. підлягає задоволенню.

При цьому, заперечення відповідача проти позову спростовуються наявними у справі матеріалами.

Щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 8219,90 грн., трьох процентів річних в сумі 1473,02 грн. та інфляції в сумі 26068,67 грн. судом враховано ті обставини, що за змістом ст.619 Цивільного кодексу України та умовами договору поруки відповідальність відповідача, встановлена цим договором, обмежується розміром дійсного зобов'язання позивача, який на момент звернення позивача з вимогою до покупця за основним договором становив 166459,67 грн., у тому числі основний борг в сумі 147228,90 грн., пеня в сумі 10033,59 грн. та інфляція в сумі 9197,18 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач мав виконати свій обов'язок перед позивачем зі сплати заборгованості в сумі 166459,67 грн. в строк до 16.04.2015р. (тобто, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем розпочалося з 17.04.2015р.), нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені, інфляції та трьох процентів річних за період з 24.02.2015р. по 29.03.2015р. є неправомірним, внаслідок чого позов в цій частині позовних вимог підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Український бекон», сел.Водяне Друге, Костянтинівський район, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 202221 грн. 26 коп., у тому числі основний борг в сумі 147228 грн. 90 коп., пеня в сумі 18253 грн. 49 коп., три проценти річних в розмірі 1473 грн. 02 коп. та інфляція в сумі 35265 грн. 85 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український бекон» (85180 сел.Водяне Друге, Костянтинівський район, Донецька область, вул.Зелена, 1-А, рах.№26006003132400 в ПрАТ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539, ЄДРПОУ 33380539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» (03680 м.Київ, вул.Ак.Заболотного, 150А, рах.№26007500080769 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, ЄДРПОУ 39001959) основний борг в сумі 147228,90 грн., пеню в сумі 10033,59 грн. та інфляцію в сумі 9197,18 грн., всього заборгованість в сумі 166459 грн. 67 коп., судовий збір в сумі 3329 грн. 44 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 10.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.07.2015р.

Суддя Г.В. Левшина