Рішення № 46470148, 10.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.15р. Справа № 904/4035/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА", с. Новопілля, Криворізький район, Дніпропетровська область

до Публічне акціонерне товариство "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору в частині третейського застереження

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

Від позивача: Вдовенко М.В. представник за довіреністю № б/н від 25.03.2015р.

від відповідача: Бондар О.Р., дов. № 14/18074 від 24.12.14р., представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", в якому просить суд визнати недійсним третейське застереження, визначене у п. 10.2 Договору поставки (реалізації) № 30-59 від 08.01.2014 р., яка стосується вирішення спорів в рамках Договору в постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації „Регіональна правова група" відповідно з Регламентом вказаного суду.

Позивач вважає, що при укладанні Договору № 30-59 не було закріплено письмово регламент Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група", в тексті укладеного Договору не міститься посилання на те. що Сторонам відомий зміст зазначеного Регламенту, та не міститься вказівки про те, що зазначений Регламент є невід'ємною частиною договору, а отже Позивач не був ознайомлений зі статутними документами Постійно діючого третейського суду, і не мав інформації про склад органів управління. А оскільки Позивач при підписані Договору не був ознайомлений з Регламентом Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації „Регіональна правова група", він був позбавлений права свідомого вибору та волевиявлення при підписанні договору з третейськими застереженнями. Позивач вважає, що підписаний Позивачем договір № 30-59 порушує принцип добровільності третейської угоди.

16.06.2015 р. відповідач направив заяву № 81/5421 від 16.06.2015 р. про визнання позовних вимог у повному обсязі.

07.07.2015 р. відповідач в судовому засіданні надав клопотання про залишення заяви про визнання позовних вимог у повному обсязі без розгляду та надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки Позивачем не доведено, що на момент вчинення спірного правочину стороною (сторонами) не було дотримано вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено підстав, в силу яких третейське застереження має бути визнано недійсним.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА" (покупець) був укладений договір поставки № 30-59 від 08.01.2014р.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити металобрухт (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором, або додатками до цього договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до п. 10.2 договору, у разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв'язку із виконанням цього договору або стосуються його укладення, змін, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до Регламенту зазначеного суду. Ідентифікаційний код 34340324. Місцезнаходження суду: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію №14-тс від 30.05.2006. Регламент суду розміщений на сайті http://rpgua.com.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА" такими, що не підлягають задоволенню як необґрунтовані з наступних підстав.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 цього Кодексу, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Вимоги до третейської угоди визначені ст. 12 Закону України. "Про третейські суди", а саме, якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Спірна третейська угода викладена у Договорі поставки (реалізації) №30-59 від 08.01.2014 р., містить всі необхідні ознаки третейської угоди, що перелічені вище. Отже, форма третейської угоди, визначена Законом сторонами додержана.

Згідно зі ст. 6 Закону України, "Про третейські суди", третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Договір поставки (реалізації) № 30-59 від 08.01.2014р., частиною якого є спірна третейська угода, укладений між господарюючими суб'єктами та є саме господарським договором, що відповідає підвідомчості третейських судів.

Отже, третейська угода викладена у п. 10.2. Договору поставки (реалізації) №30-59 від 08.01.2014 р., відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач у позові зазначає, що регламент Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" повинен буди доданий до Договору як невід'ємна його частина. Позивач зазначив, що при укладанні Договору № 30-59 не було закріплено письмово регламент Постійно почому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група", в тексті укладеного Договору не міститься посилання на те, що Сторонам відомий зміст зазначеного Регламенту, та не міститься вказівки про те, що зазначений Регламент є невід'ємною частиною договору, а отже Позивач не був ознайомлений зі статутними документами Постійно діючого третейського суду, і не мав інформації про склад органів управління. А оскільки Позивач при підписані Договору не був ознайомлений з Регламентом Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації „Регіональна правова група" , він був позбавлений права свідомого вибору та волевиявлення при підписанні договору з третейськими застереженнями. Отже, підписаний Позивачем 30-59 порушує принцип добровільності третейської угоди.

Такі доводи є безпідставними, оскільки Закон України "Про третейські суди" не містить застереження щодо обов'язку сторін включення як додатку до договору регламенту третейського суду, на розгляд якого сторони передають спори. Більш того, п. 10.2. Договору поставки містить наступні посилання: Регламент суду розміщений на сайті http://rpgua.com. Отже, позивач не позбавлений права і можливості ознайомитись з його змістом.

Щодо доводів позивача про те що передача розгляду спорів за цим договором до третейського суду порушує його конституційне право на судовий захист, то вони є безпідставними з огляду на таке.

Згідно з п. 4.2.3. Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо угоду про передачу розгляду справи до третейського суду, укладено до порушення провадження у справі, то:,

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відтак, передача розгляду спору до третейського суду не порушує права позивача на розгляд спорів, що випливають із спірного договору, в суді.

Щодо твердження позивача про те, що умови судового захисту у третейському суді підписані ним помилково, є несправедливими та такими, що не відповідають його волевиявленню

Згідно з п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, спірний пункт договору підписано ним під впливом помилки та не відповідає його внутрішній волі.

Таким чином, доводи позивача про недійсність третейської угоди (третейське застереження), зазначеної у п. 10.2 Договору поставки (реалізації) №30-59 від 08.01.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА" під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, що є підставою у відмові в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

10.07.2015р.

Суддя В.Г. Бєлік