Рішення № 46470080, 08.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.15р. Справа № 904/4104/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 671 285,21 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: Медяний О.Ю., представник за довіреністю № 51 юр від 25.05.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-відповідач) про стягнення 671 285,21 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.14р., в частині розрахунку за отриманий (використаний) природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.15р. порушено провадження у справі № 904/4104/15, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.06.15р.

Ухвалою господарського суду 18.06.15р. відкладено розгляд справи на 08.07.15р.

08.07.15р. повноважний представник позивача у судовому засіданні надав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у зв'язку із сторнуванням 09.06.15р. об'ємів газу на підставі листа відповідача, після порушення провадження у справі, та відсутністю предмету спору щодо стягнення основної суми боргу за договором № 2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.14р. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення по справі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 18.06.15р. (а.с.76).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.07.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.14р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) № 2014/ТП-Б-15770/173366 (далі-Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, позивач поставляє газ природний, скраплений або в газоподібному стані - ДК 016:2010-06.20.1 (надалі - газ) відповідачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Авансові платежі сплачуються відповідачем позивачу на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого позивачем обсягу газу на розрахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача.

За умовами п. 5.3.3. Договору, відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Як зазначено у п. 6.2.2. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.14р. (п.10.1. Договору).

Між сторонами 05.08.14р., 15.09.14р., 31.10.14р., 15.11.14р., 15.12.14р., 29.12.14р., 31.12.14р., 30.01.15р. укладені Додаткові угоди до вищезазначеного Договору, якими сторони визначили нові обсяги, вартість та строк дії Договору.

Позивач звертає увагу, що у лютому та березні 2015 року ним було здійснено на адресу відповідача постачання природного газу на загальну суму 577 700,14 грн., що підтверджується відповідним актом № ДНГ71006420 прийому-передачі природного газу від 28.02.15р. та актом №ДНГ71247994 прийому-передачі природного газу від 31.03.15р. Відповідач, в порушення умов Договору, не здійснив повну оплату послуг за постачання газу за вказаний період. Таким чином, як зазначає позивач, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за постачання природного газу у розмірі 577700,14 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вих. № 243/17-20 від 09.04.15р. з вимогою у 7-денний термін з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість за вищевказаним Договором у розмірі 577 700,14 грн., але відповідач так і не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 6.2.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 49 849,04 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 41 243,58 грн. та 3% річних у розмірі 2 492,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений у лютому та березні 2015 року газ у розмірі 577 700,14 грн., пеню у розмірі 49 849,04грн., інфляційні втрати у розмірі 41 243,58 грн., 3% річних у розмірі 2 492,45 грн., а всього 671 285,21грн.

08.07.15р. повноважний представник позивача у судовому засіданні надав заяву про припинення провадження в частині стягнення основної суми боргу у зв'язку із сторнуванням 09.06.15р. об'ємів газу на підставі листа відповідача, після порушення провадження у справі, та відсутністю предмету спору щодо стягнення основної суми боргу за договором № 2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.14р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, враховуючи положення вищезазначеного Договору, які були обов'язковими для сторін на період його дії, норми ст.ст. 526, 527, 626, 629, 631 ЦК України, та фактичні обставини справи, посилання на Договір щодо стягнення заборгованості за лютий-березень 2015 року є необґрунтованим, оскільки цей Договір припинив свою дію у 2014 році. Таким чином, оскільки позовні вимоги про стягнення суми обґрунтовані позивачем існуванням договірних правовідносин між сторонами, а Договір, з урахуванням додаткової угоди, на період лютий-березень вже припинив свою дію, - відповідно заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природний газ поза межами дії Договору є безпідставними. Подібною є позиція Вищого господарського суду України, викладена в ухвалі від 14.06.12р. у справі № 5023/119/12 (5023/4103/11).

Відповідач звертає увагу суду на те, що листом від 29.01.15р. № 704/10/04-36-03-03-12 відповідач у відповідності до ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" звертався до позивача щодо продовження терміну дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, із одночасною перереєстрацією споживача ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на ТУ ДФС у Дніпропетровській області.

Крім того, відповідач зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.14р. №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби та реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби. Постановою від 06.08.14р. № 311 утворено ГУ ДФС у Дніпропетровській області. У зв'язку з проведенням заходів щодо реорганізації ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до затвердженого кошторису видатків на 2015 рік, фінансування витрат на оплату комунальних платежів передбачено лише для ГУ ДФС у Дніпропетровській області. При цьому, наказом ДФС України від 18.07.14р. № 2 розпочато виконання ДФС України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.14р. №236 "Про Державну фіскальну службу України" функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України, що припиняється.

Також, листом від 05.02.15р. №1038/10/04-36-03-03-12 ГУ ДФС у Дніпропетровській області зверталось до позивача з проханням виставити об'єм спожитого природного газу по об'єкту вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпропетровськ за січень-лютий 2015 року на договір, що буде укладений по результатам тендерної процедури закупівлі між позивачем та ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно результатів проведення переговорної процедури закупівлі акцептовано пропозицію позивача 17.02.15р., про що вийшло повідомлення у Віснику державний закупівель 20.02.15р.

Згідно акцепту, надано проект угоди на постачання природного газу для узгодження з підрозділами позивача технічної частини договору. Після узгодження та підписання зі сторони ГУ ДФС у Дніпропетровській області угода надана для підписання позивачу але в усній формі повідомлено, що з 16.03.15р. змінено типову форму договору, нова форма договору не розроблена. Нову форму договору надано в квітні місяці та знову запущена процедура узгодження з підрозділами позивача технічної частини договору, під час якої постійно виникали нові вимоги щодо надання копій документів.

Представником позивача Духневич Т.С, направлено претензію від 09.04.15р. №243/17-20 на адресу відповідача щодо наявності заборгованості за спожитий газ. Відповідачем направлено відповідь з повторним описом ситуації щодо проведення реорганізації та зобов'язання сплатити вартість спожитого газу на підставі укладеної угоди на 2015 рік.

Листом від 22.04.15р. №4376/10/04-36-03-03-12 ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило позивачу, що на даний час проводиться тендерна процедура закупівлі за державні кошти на постачання природного газу за регульованим тарифом між позивачем та ГУ ДФС у Дніпропетровській області на період закупівлі природного газу з 01.01.15р. по 31.12.15р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області після завершення процедури закупівлі та укладення відповідного Договору на постачання природного газу зобов'язується сплатити вартість спожитого природного газу в 2015 році.

При цьому, 03.06.15р. між позивачем та ГУ ДФС у Дніпропетровській області укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти від 03.06.15р. №2015/ТП-Б-16376/196134 (далі - Договір від 03.06.15р.).

Згідно з п. 5.3 Договору від 03.06.15р. споживач зобов'язується, зокрема, виконувати умови Договору, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Відповідно до п. 10.1 Договору від 03.06.15р. договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.15р. Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цього Договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме з 01.01.15р.

Оплата вартості спожитого природного газу за березень-квітень 2015 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.15р. № 738 та № 739 на загальну суму 577 000,14 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу у сумі 577 000,14 грн. є необґрунтованими.

Щодо правомірності стягнення пені, втрати від інфляції, 3% річних від простроченої суми відповідач зазначає про те, що наявність грошових зобов'язань відповідача, позивач обґрунтовує наявністю договірних відносин між сторонами. Але даний Договір, про що зазначалось вище, на період лютий-березень вже припинив свою дію, а відповідно заявлені позовні вимоги про стягнення пені, втрати від інфляції, 3% річних поза межами дії Договору є безпідставними.

Позивач з вищезазначеними доводами відповідача незгоден, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно абз. 5 п. 10.2 Договору сторони цього договору домовились, що у відповідності до ч. 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" із змінами, дія Договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі природного газу на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми цього Договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 31.10.14р. № 1 до Договору сторони домовилися, що дія договору від 05.08.14р. припиняється з дати підписання даної додаткової угоди. Керуючись ст. 625 ЦК України позивач обґрунтовує правомірність нарахувань та стягнення пені у розмірі 49 849,04 грн., втрат від інфляції у розмірі 41 243,58 грн., 3 % річних у розмірі 249,45 грн., порушенням відповідачем п.6.2.2 Договору. Однак, наявність грошових зобов'язань відповідача позивач обґрунтовує наявністю договірних відносин між сторонами. Але даний Договір, на період лютий-березень вже припинив свою дію, а відповідно заявлені позовні вимоги про стягнення пені, втрати від інфляції, 3% річних поза межами дії Договору є безпідставними.

Дані твердження відповідача спростовуються наступним.

Листом від 29.01.15р. № 704/10/04-36-03-03-12 відповідач у відповідності до ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" звертався до позивача щодо продовження терміну дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році. В зв'язку з чим були укладені додаткові угоди від 31.12.14р. та 30.01.15р. до Договору. Згідно п. 2 зазначених Додаткових угоди, цей договір набирає чинності з дати підписання та укладається на строк до 31.03.15р. Припинення дії договору не звільняє споживача від зобов'язання повної оплати вартості отриманого газу та послуг з транспортування газу, а також від відповідальності, передбаченої умовами Договору. Пунктом 7 Додаткових угоди визначено, що вони є невід'ємною частиною Договору. Таким чином, посилання відповідача на те, що між позивачем та відповідачем за спірний період часу відсутні договірні правовідносини, що вказує на безпідставність заявлених вимог позивача про стягнення пені, втрати від інфляції, 3% річних, не може братися судом до уваги, так як свідчить про спроби відповідача ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи та намагання ухилитися від правової відповідальності.

Крім того, згідно з ч. 2 п. 1.12 Пленуму Вищого Господарського суду України, відповідно до частини другої і третьої ст. 653 ЦК України, в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

05.06.15р. відповідач звернувся з письмовим проханням до позивача про сторнування об'ємів за лютий - березень 2015 року з договору № 2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.14р. на договір №2015/ТП-Б-16376/196134 від 03.06.15р., чим визнав наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем згідно договору № 2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.2014 року та зобов'язання щодо сплати основного боргу за використані об'єми газу в розмірі 68487 м/куб. за лютий - березень 2015 року.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору, Додаткових угод до нього та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений у лютому та березні 2015 року газ у розмірі 577 700,14 грн. підлягають припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору, що підтверджується матеріалами справи та обома сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом п. 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 49 849,04 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 41243,58 грн. та 3% річних у розмірі 2 492,45 грн., розрахунок яких судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарський суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позовні вимоги заявлені поза межами зазначеного Договору, оскільки додатковими угодами від 31.12.14р. та 30.01.15р. до Договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та укладається на строк до 31.03.15р. Вказані Додаткові угоди визнані не дійсними, у встановленому законом порядку, не були.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений у лютому та березні 2015 року газ у розмірі 577 700,14 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч сімсот грн. 14 коп.) - припинити.

Стягнути з Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 17 А, код ЄДРПОУ 38677971) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 5, код ЄДРПОУ 20262860) пеню у розмірі 49 849,04 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн. 04 коп.), інфляційні втрати у розмірі 41 243,58 грн. (сорок одна тисяча двісті сорок три грн. 58 коп.), 3% річних у розмірі 2 492,45 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто дві грн. 45 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 425,70 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять п'ять грн. 70 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.07.15р.

Суддя Н.Е. Петренко