Рішення № 46470038, 09.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.15р. Справа № 904/4670/15

За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу№18 "Дніпросільмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення 44 808,56 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: Виприк С.О., представник за довіреністю № 10/28-06 від 05.01.15р.

від відповідача: не з явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 18 "Дніпросільмаш" (далі-відповідач), про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 35 284,71 грн., 3% річних у розмірі 300,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 223,61 грн., а всього 44 808,56 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №7239 на відпуск води та послуги каналізації від 31.12.1999р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

У матеріалах справи мітиться Статут позивача, відповідно до якого позивач є правонаступником Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Дніпропетровська.

Ухвалою господарського суду від 29.05.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 09.07.15р.

09.07.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив про те, що після звернення з позовом до суду відповідачем 26.06.15р. було погашено заборгованість у розмірі 5500 грн. за жовтень 2014 рік та частково за листопад 2014 рік. Таким чином, залишок несплаченої заборгованості складає 29 784,71 грн., про що також зазначено у заяві, яку долученно до матеріалів справи. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.07.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.1999 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7239 про надання послуг водопостачання та водовідведення (далі - Договір). У відповідності до умов Договору, його предметом є обов`язок позивача по наданню відповідачу послуг водопостачання та водовідведення, а також обов`язок відповідача по сплаті наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1. і п. 2.2. Договору, позивач та відповідач несуть повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, або других нормативних актів, діючих у розрахунковий період.

Як зазначено у п. 3.1. Договору, сплата послуг здійснюється відповідачем щомісячно, самостійно в п'ятиденний строк після початку розрахункового місяця по абонентним книжкам або рахункам, які він самостійно отримує у позивача у розмірі спожитої води за період минулого місяця по діючим тарифам. У випадку прострочення платежу після 5-го числа розрахункового місяця нараховується пеня у розмірі 0,5% суми, що підлягає до сплати за кожен день прострочки. Погашення заборгованості здійснюється по тарифам, діючим на день прострочення.

Даний договір укладений з 31.12.1999р. по 31.12.2000р., набирає чинності з дня його підписання та продовжується на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку Договору жодна зі сторін не відмовиться від даного Договору (п. 4.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, а відповідач в свою чергу у повному обсязі з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2014р. по квітень 2015р. у розмірі 35 284,71 грн.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача., що підтверджує Акт звірки № 338641 від 12.06.15р. та гарантійний лист відповідача за №1 від 28.04.15р.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, були нараховані до сплати відповідачу інфляційні втрати у розмірі 9 223,61 грн. та 3 % річних у розмірі 300,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 35 284,71 грн., 3% річних у розмірі 300,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 223,61 грн., а всього 44 808,56 грн.

09.07.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив про те, що після звернення з позовом до суду відповідачем 26.06.15р. було погашено заборгованість у розмірі 5500 грн. за жовтень 2014 рік та частково за листопад 2014 рік. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 29 784,71 грн., 3% річних у розмірі 300,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 223,61 грн., а всього 39 308,56 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 29 784,71 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 5 500,00 грн. підлягає припиненню, оскільки вказана сума 26.06.15р. була перерахована відповідачем на рахунок позивача, що підтверджується матеріалами справи та позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 300,24грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 223,61 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 5500,00 грн. - припинити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 18 "Дніпросільмаш" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, буд. 20А, код ЄДРПОУ 23077583) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул.Червона, буд. 21А, код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 29 784,71 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 71 коп.), 3% річних у розмірі 300,24 грн. (триста грн. 24 коп.), інфляційні втрати у розмірі 9 223,61 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять три грн. 61 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.07.15р.

Суддя Н.Е. Петренко