Рішення № 46470036, 07.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.15р. Справа № 904/5157/15

За позовом прокурора Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область в інтересах держави Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область в особі позивача комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до комунального закладу "Криворізька міська лікарня № 17" Дніпропетровської обласної ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за теплову енергію

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

прокурор: Трубіцин Д.М. - посвідчення № 028865 від 17.09.14р.;

від Криворізької міської ради: не з'явився;

від позивача: представник Цвіркун С.О. - довіреність № 10 від 22.06.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область в особі позивача комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до комунального закладу "Криворізька міська лікарня №17 Дніпропетровської міської ради", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1391815,08грн. заборгованості за теплову енергію.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача на користь держави.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 41-2686вих15 від 09.06.2015р. ухвалою суду від 16.06.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 07.07.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Прокурор про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 26.06.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 24.06.2015р. та явкою прокурора в судове засідання.

Криворізька міська рада Дніпропетровської області про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, яке повернулося на адресу господарського суду 25.06.2015р. з відміткою про отримання ухвали суду 23.06.2015р.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 25.06.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 23.06.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 02.07.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 25.06.2015р.

07.07.2015р. прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник Криворізької міської ради в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про залучення до справи документів та клопотання про долучення до матеріалів справи договору.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника та відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.07.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення прокурора та повноважного представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2015р. між комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі по тексту - позивач, постачальник) та комунальним закладом "Криворізька міська лікарня №17" (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №585 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується з 01.01.2015р. по 31.03.2015р. надати споживачеві послуги, зазначені в п.1.2 договору, а споживач - прийняти та оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування послуг: код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води.

Пунктом 1.5 договору визначено, що постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №1.

Очікувана вартість договору становить 2285242,07грн. з урахуванням податку на додану вартість.

На момент укладання договору затверджена ціна 1Гкал становить 1555,38грн. з ПДВ (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що щомісячно розрахунок проводиться шляхом оплати споживачем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату або після підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в грошовій формі до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим;

або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку у термін до 30 числа розрахункового місяця.

Учасник протягом п'яти днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно з проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

Пунктом 4.7 договору визначено, що у разі наявності у споживача заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного "споживачем":

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу погашається неустойка;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Згідно з пунктом 4.10 договору до акту звірки додаються акт здачі-приймання робіт (надання послуг).

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк (термін) наданих послуг: з 1 січня 2015р. по 31.03.2015р.

Розділом 6 договору визначено права та обов'язки сторін, зокрема споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (підпункт 6.1.1); приймати надані послуги згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) (підпункт 6.1.2).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє з 01.01.2015р. по 31.03.2015р. (пункт 10.1 договору).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором.

В результаті неналежного виконання відповідачем обов'язків з оплати наданих позивачем послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) в період з 01.01.2015р. по 20.03.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1391815,08грн., яка і стала підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач надав через канцелярію суду відзив на позов та заяву від 01.07.2015р. за вих.№788 про розгляд справи за відсутністю сторони в яких спірну заборгованість визнав у повному обсязі і зобов'язався сплатити борг за наявності фінансування бюджету.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих прокурором та повноважним представником позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача та прокурора в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1391815,08грн. заборгованості за теплову енергію, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення договору, строк оплати теплової енергії за спірний період (з 01.01.2015 року по 20.03.2015 року) є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 1391815,08грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 27836,30грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 610, 611, 612, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 218, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85, 115-117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального закладу "Криворізька міська лікарня №17" Дніпропетровської обласної ради (50102, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Каткова, 2; ідентифікаційний код 01986351) на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) 1391815,08 (один мільйон триста дев'яносто одна тисяча вісімсот п'ятнадцять грн. 08 коп.) основної заборгованості, видати наказ.

Стягнути з комунального закладу "Криворізька міська лікарня №17" Дніпропетровської обласної ради (50102, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Каткова, 2; ідентифікаційний код 01986351) в дохід державного бюджету в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області у відділенні банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269; р/р 31214206783005; МФО 805012; КБКД 22030001; призначення платежу (необхідно вказати): судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891 та пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору (ст. 4 Закону України „Про судовий збір") 27836,30грн. (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять шість грн. 30 коп.) судового збору, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.07.2015 року

Суддя І.В. Петренко