Ухвала суду № 46469871, 08.07.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

08 липня 2015 року

Справа № 918/1018/13

Вищий господарський суд України, за результатами розгляду справи №918/1018/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Свято-Параскевської парафії Сарненської єпархії Української православної церкви села Лозки Володимирецького району про стягнення 35155,03 грн заборгованості за договором № 214 від 08.12.2003 року, постановив касаційну скаргу Свято-Параскевської парафії Сарненської єпархії Української православної церкви села Лозки Володимирецького району залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року - без змін.

Керуючись частиною третьої ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо прийнятого рішення.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін судові рішення судів апеляційної та першої інстанцій про задоволення позову, погодився з висновком судів про наявність у споживача (відповідача) обов'язку сплатити вартість фактично спожитої ним електричної енергії, обсяг якої визначений за показами лічильника, що експлуатувався відповідачем, навіть за умови прострочення терміну повірки. При цьому, суди виходили з того, що прострочення терміну держповірки лічильника не має значення для висновку про правильне обрахування спожитої електроенергії та суми боргу, оскільки відповідно до висновку судової електротехнічної експертизи лічильник перебуває у працездатному стані.

На мою думку, такі висновки суду суперечать приписам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (далі - Закон) повірка засобів вимірювальної техніки - встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Згідно з частиною першою та другою статті 11 Закону засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється, зокрема, застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Згідно із пунктом 3.7 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕ N 28 від 31.07.1996 року, для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

У підпункті 1.1.25 пункту 1.1 договору сторони погодили, що прилад комерційного обліку (розрахункового обліку) – це технічний пристрій, призначений для комерційного обліку електричної потужності та енергії, на основі якого проводиться розрахунок за фактичний обсяг і який дозволено застосовувати відповідними нормативними документами.

Наявність слів "лише за умови" в частині другій статті 11 Закону дає підстави для твердження про те, що із цього положення прямо випливає, у разі прострочення терміну повірки приладу обліку, визначеного Державною метрологічною службою, застосовування показників такого приладу для здійснення комерційних розрахунків не допускається ні за яких умов, і, як наслідок цього, проведення експертизи не буде мати ніяких правових наслідків.

На мою думку, в такому випадку має застосовуватися положення підпункту 1.1.30 пункту 1.1 договору, в якому встановлено, що у випадку відсутності приладу комерційного обліку, його несправності, порушення обліку фактичний обсяг електроенергії визначається розрахунковим шляхом, встановленим договором і/чи іншими нормативними документами.

Посилання судів в обґрунтування обов'язку споживача оплачувати обсяг спожитої електроенергії і у разі прострочення терміну повірки приладу обліку через те, що положеннями частини другої статті 28 Закону встановлено, що підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку, вважаю помилковими, оскільки судами безпідставно не було враховано, що відповідно до положень абзацу другого пункту 3.24 Правил електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює контроль за вчасним проведенням повірки розрахункових засобів обліку відповідно до договору.

Разом з тим, постачальник електричної енергії такий контроль не здійснював. На вимогу суду не надав жодного акту контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії, які мав здійснювати відповідно до пункту 3.33 Правил не рідше одного разу на шість місяців та на три роки відповідно. Акти про порушення споживачем Правил у зв'язку з нездійсненням повірки лічильника з зазначенням заходів, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень, не складав, (пункт 6.41 Правил), не зважаючи на те, що остання повірка лічильника була здійснена в 2003 році, і станом на березень 2013 року прострочення терміну повірки приладу обліку становило 6 років. Отже, повірка розрахункових засобів обліку не була виконана в передбачені терміни, в тому числі і з вини постачальника електричної енергії, який своєю бездіяльністю (халатністю) сприяв незаконному використанню для розрахунків неповіреного приладу обліку.

Відповідно до пункту 6.36 Правил у разі виникнення у споживача сумніву в правильності показів розрахункових засобів обліку або визначення суми в пред'явленому до оплати документі щодо оплати електричної енергії споживач подає про це заяву постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації). Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевірити рахунок на оплату, а в разі потреби протягом 20 днів провести технічну перевірку та/або експертизу розрахункових засобів обліку відповідно до встановленого цими Правилами порядку та повідомити споживача про результати.

Відповідно до акту експертизи лічильника електроенергії № 230 від 16.04.2013 року, що проводилась комісією у складі представників енергопостачальника та територіального органу Держспоживстандарту за заявою споживача, зафіксовано, що трьохфазний прилад обліку № СА4-195, який експлуатувався та належить Св'ято-Параскевській парафії, непридатний для подальшої експлуатації через прострочення терміну держповірки та невідповідності метрологічних характеристик. Відповідно до цього акту встановлено такі метрологічні характеристики приладу: при струмі навантаження: Імакс–похибка (+1,10%); Іном-похибка (1,88 %); 0,2 Іном-похибка (+0, 34%); 0,1 Іном-похибка (+0,26%); 0,05 Іном- похибка (+0, 68 %), пофазно: АІном-похибка (+4,29%); фаза В Іном-похибка(+1,51%), фаза С Іном-похибка(+4,02%). Висновок судової експертизи про те, що електролічильник перебуває у працездатному стані, не спростовує висновку комісії, що цей лічильник непридатний для подальшої експлуатації через невідповідность метрологічних характеристик лічильника.

З огляду на викладене вважаю, що при розгляді цієї справи, Вищий господарський суд України повинен був скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Суддя І.Д. Кондратова