Ухвала суду № 46469036, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/54383/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Донця О.Є.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень,

в с т а н о в и л а:

Товариство звернулось з позовом про визнання протиправною та скасування постанови інспекції від 30.01.2013 року №99 про накладення стягнень у вигляді штрафу в розмірі 32923,60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, позов задоволено частково. Скасовано постанову інспекції № 99 від 30.01.2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в частині штрафу в розмірі 850 грн., накладеного у зв'язку з відсутністю своєчасної інформації про годину в даті виготовлення продукції при обмеженому строкові придатності « 48 годин». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

На дану касаційну скаргу відповідача надійшло заперечення інспекції, в якому вона рішення судів попередніх інстанцій вважає таким, що прийняті із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна». Об'єктом перевірки виступав належний позивачу магазин «Перекресток», що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, Київська область.

За підсумками проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 04.12.2012 року №001070, відповідно до якого виявлено ряд порушень законодавства про захист прав споживачів.

На підставі вищезазначеного акту інспекцією винесено постанову № 99 від 30 січня 2013 року «Про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон N 1023-XII), якою застосовано до позивача штраф у розмірі 32923,60 грн.

Частково відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інтонації, виходив з того, що постанова інспекції прийнята на підставі та відповідно до наданих інспекції повноважень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Частиною 1 ст. 6 Закону встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. У відповідності до частини 3 цієї статті вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Обов'язкові правила, закріплені у статті 6 Закону №1023-XII узгоджуються із вимогами, закріпленими пунктом 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833 (надалі - Порядок №833), яким встановлено, що забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Частиною 1 статті 15 Закону №1023-XII передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з ч. 2 ст. 15 вказаного Закону інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

Пунктом 2 у абзаці 2 Порядку №833 передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тощо.

Судами у ході розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, було підтверджено обґрунтованість висновків Інспекції про допущені позивачем порушення законодавства про захист прав позивачів, що полягали у реалізації товарів за відсутності документів, що засвідчують якість товару, простроченого товару (строк придатності якого минув); реалізації овочів та фруктів невідповідних державним стандартам України та за відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про них; невідображенні обов'язкової інформації про товар, у тому числі найменування виробника, відомості про ГМО; невідповідності запропонованої до реалізації продукції за органолептичнми показниками тощо.

При цьому суди правомірно зазначили про необґрунтованість доводів позивача про зазначення дати виготовлення окремої продукції на етикетках, наклеєних на пляшках алкогольних напоїв у Lot code (штрих-коді), оскільки відповідне маркування за допомогою Lot codе товару не є достатнім способом доведення необхідної інформації споживачу, який не має спеціальних знань щодо встановлення дати виготовлення із позначок, вказаних на штриховому коді, що утруднює можливість вільного вибору продукції та прийняття рішення щодо її придбання. Відхиляючи посилання позивача на недоведеність відповідачем невідповідності запропонованої до реалізації продукції за органолептичними показниками, суди правомірно врахували, що позивач не оспорював такого висновку шляхом проведення лабораторного дослідження, а погодившись з ним зняв товар з продажу та утилізував.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже враховуючи встановлені судами обставини, що підтверджують виявлені Інспекцією порушення законодавства у сфері захисту прав позивачів, які тягнуть передбачену законом відповідальність, судова колегія погоджується з висновками суду про обґрунтованість застосування до позивача штрафу згідно оскаржуваної постанови.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при вирішенні спору були порушенні норма матеріального та процесуального права , що мають наслідком їх скасування.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 КАС України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець