Ухвала суду № 46469028, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/38810/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011

у справі № 2а-931/10/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Промислово - будівельна компанія «Аквілон»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 10.02.2010 № 0000062305/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13.01.2010 № 12/2305/33869975. Згідно з цими висновками товариство порушило норми підпункту 7.2.3 пункту 7.2. підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 19 ст.2 Бюджетного кодексу України: завищено податковий кредит на 1033333,00 грн. у податковому обліку за грудень 2007 року за наслідками нікчемного правочину з поставки йому від ТОВ «Гранд-Клуб» об'єктів нерухомого майна, у результаті чого занижено податок на додану вартість у податковому обліку за грудень 2007 року на 1033333,00 грн. Висновок про нікчемність вказаного правочину обґрунтовано відсутністю сплати постачальником своїх податкових зобов'язань із податку на додану вартість.

За наслідками перевірки ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 № 0000062305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1549999,50 грн., у т.ч.: 1033333,00 грн. за основним платежем та 516666,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Аквілон-2005» (правонаступником якого є ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», покупець) та ТОВ «Гранд-Клуб» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.12.2007, предметом якого було нерухоме майно загальною вартістю 6200000,00 грн., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, будинок 96-Б, а саме: інвентарний номер 109 - склад хімічних речовин, зазначений літ. «В», загальною площею 466,2 кв.м., відсоток зносу 30%; інвентарний номер 110 - склад газових балонів, зазначений літ. «Б», загальною площею 158,7 кв.м., відсоток зносу 30%; інвентарний номер 108 - недобудований матеріальний склад, зазначений в технічному паспорті під літ. А, А1-4, загальною площею 657,1 кв.м., відсоток зносу 15%. За умовами цього договору розрахунок здійснювався шляхом прерахування 1551500,00 грн. авансовим платежем до підписання договору, а в частині суми 4648500,00 грн. - простими векселями, емітованими покупцем. Передача об'єктів нерухомості здійснювались за актом приймання-передачі об'єктів нерухомості від 26.12.2007. За наслідками виконання вказаного договору, позивач здійснив оплату авансового платежу у сумі 1551500,00 грн., видав прості векселі на загальну суму 4648500,00 грн., про що було складено акт прийому передачі векселів від 26.12.2007, а ТОВ «Гранд-Клуб» виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких останній сформував податковий кредит у податковому обліку за грудень 2007 року.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Гранд-Клуб», ДПІ посилається на відсутність встановлення факту отримання ТОВ «Гранд-Клуб» грошових коштів, сплачених позивачем як передоплата за договором, та простих векселів; не підтвердженням у процесі перевірки ТОВ «Гранд-Клуб» фактів реалізації ним об'єктів нерухомого майна та невиконанням вказаним постачальником свого податкового обов'язку щодо сплати податкових зобов'язань із податку на додану вартість за наслідками виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з позивачем.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.12.2007, акту приймання-передачі об'єктів нерухомості від 26.12.2007, акту прийому передачі векселів від 26.12.2007, виписки із банківського рахунку, показань свідка ОСОБА_4, який виступав представником ТОВ «Гранд-Клуб» при здійсненні операції з продажу позивачу об'єктів нерухомого майна, в яких він підтвердив факт продажу об'єктів нерухомості, отримання простих векселів; витягу з Державного реєстру правочинів, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Гранд-Клуб» об'єктів нерухомого майна і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем за наслідками цієї господарської операції податкового кредиту за грудень 2007 року.

Частинами першою, третьою ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2002 р. N 364-IV) встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

До справи приєднані завірені копії простих векселів від 26.12.2007 серії АА 0002138-0002147, за якими ТОВ «Аквілон 2005» зобов'язується сплатити наказу ТОВ «Гранд-Клуб». Векселі мають індосаментний ряд, який закінчується індосаментом ТОВ «Ауріт» «Платити наказу ТОВ «ПБК «Аквілон» (а.с.12-21, т.1).

Частиною третьою ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Конвенцією від 07.06.1930 (дата приєднання України - 6 липня 1999 року згідно із Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.1999 № 826-ХІУ; дата набуття чинності для України - 6 січня 2000 року) індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит як від сплати платником податку покупцем суми ПДВ в ціні товарів (послуг), так і від фактичної сплати суми податку до бюджету постачальником товарів (послуг), якщо реальність поставки у судовому процесі не спростована. Не виключають норми Закону № 168/97-ВР і розрахунок векселем за поставлені товари (послуги) як умову щодо декларування платником податку - покупцем суми податкового кредиту. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податку. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальником нерухомого майна, ДПІ не наводить. Разом з тим, відповідно до частини другої ст. 71 КАС України саме на ДПІ, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок доведення в судовому процесі правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев