Ухвала суду № 46468972, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/62489/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011

у справі № 2а-5118/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства (ПАТ) «Екоенергія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (СДПІ)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване рішення СДПІ у м. Луганську від 09.06.2011 № 0002158012.

У касаційній скарзі рішення СДПІ у м. Луганську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 81083,11 грн. згідно з рішенням від 09.06.2011 № 0002158012, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 24.05.2011 № 380/08-2/34621464, про порушення ПАТ «Екоенергія» норм ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів, при виконанні зовнішньоекономічних контрактів із нерезидентом Закритим акціонерним товариством «Енергомаш» поза межами терміну, встановленого цією статтею.

Відповідно до частині 1 ст. 2 Закону № 185/94-ВР (у редакції Закону України від 31.05.2007 № 1108-V) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина 1 ст. 4 цього Закону).

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав зовнішньоекономічні контракти із ЗАТ «Енергомаш» (Російська Федерація) від 15.06.2008 № 010101085350-03/12750 та від 09.10.2009 № 010101096402-03/13057 на поставку продукції. Згідно з додатковою угодою від 27.08.2008 № 2 до контракту від 15.06.2008 строк поставки по додатку № 3 становить до 150 днів з дати отримання третього авансового платежу, який у сумі 11480459,04 рос.руб. був здійснений 09.09.2008, тобто граничний термін поставки становить 08.03.2009. Авансовий платіж за контрактом від 09.10.2009 на суму 2764200 рос.руб. позивач здійснив 24.12.2009, а отже граничний термін поставки - 22.06.2010. Відповідно до штампів Харківської митниці «під митним контролем» на листах- повідомленнях про прибуття вантажу товар за контрактом від 15.06.2008 перетнув митний кордон України 14.01.2009 та 19.01.2009, а за контрактом від 09.10.2009 - 26.05.2010 та 30.05.2010.

Спірним між сторонами є питанням щодо дати імпорту товару на митну територію України, з настанням якої закінчується термін відстрочення поставки, який передбачений ст.2 Закону № 185/94-ВР. За висновком контролюючого органу датою імпорту є дата закінчення оформлення вантажної митної декларації (ВМД) в режимі імпорту (ІМ-40).

Згідно зі сттаттею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Закон № 959-ХІІ) момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 43 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV (втратив чинність згідно із Законом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI) встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України..

Відповідно до ст. 44 цього ж Кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Частиною 3 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (частина 1 ст. 95 цього ж Кодексу).

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, ВМД є письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим; підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З врахуванням наведеного суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок, що датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону, а відтак з боку позивача відсутнє порушення строків розрахунків в іноземній валюті за вище зазначеними зовнішньоекономічними контрактами.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев