Ухвала суду № 46468966, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/5035/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року

у справі № 821/3135/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Українські рисові системи»

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Українські рисові системи» звернулось до суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 року № 0000792114.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами касаційної скарги не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «СП «Українські рисові системи» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року відповідачем складено акт перевірки від 19.07.2013 року №12/220/33124219, яким встановлено порушення вимог п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 та п.209 ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні 2013 року, у розмірі 81 388, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 року № 0000792114, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 81 388, 00 грн. за квітень 2013 року та застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 694, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п. 209.4 ст. 209 Податкового кодексу України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сільськогосподарське підприємство - виробник при експорті товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Поряд з цим фактична наявність товарів, що експортувалися, у сільськогосподарського підприємства - виробника товарів має бути підтверджена на підставі належних та допустимих доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у квітні 2013 року пов'язане із експортом рису, здійсненого у березні 2013 року, у якому основним видом діяльності ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Українські рисові системи» було виробництво сільськогосподарської продукції, у зв'язку з чим підприємство застосовувало пільговий режим оподаткування ПДВ доходів, отриманих від продажу сільськогосподарських товарів та послуг.

ТОВ «СП «Українські рисові системи» із декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року до загальної декларації з податку на додану вартість у порядку коригування перенесено податковий кредит у сумі 82 435, 00 грн. у зв'язку з постачанням сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту. Фактична наявність продукції для експорту в кількості 151, 9 т в березні 2013 року підтверджується дослідженими судами першої та апеляційної інстанції договором від 21.01.2013 року №21-01/13 ПР про надання послуг з підготовки продукції, який був укладений з ТОВ «Агростандарт КНК», актом надання послуг від 29.03.2013 року №110, розпорядженнями на відпуск зерна в переробку, накладними на здавання продукції із виробництва на склад за березень 2013 року.

Дані документи містять відомості про те, що позивач мав у наявності 151, 9 т. продукції, яка в подальшому була експортована. Відповідачем не додано належних доказів як і не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про те, що відомості у наданих позивачем первинних документах не відповідають дійсності.

З приводу посилань відповідача на завищення податкового кредиту, який включається до виробничих факторів та сформований при придбанні товарів/послуг на суму 15 837, 62 грн., що приймали участь у виготовленні експортованої сільськогосподарської продукції і інших витрат, які використовувались для обробки інших видів продукції, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем віднесено в повному обсязі податок на додану вартість від витрат за спожиту електроенергію, за водопостачання, міндобрива, послуги по підготовці продукції до первинної реалізації, надання послуг у рослинництві, паливно-мастильних матеріалів, дизпаливо, які ним понесено в результаті господарської діяльності, зокрема в лютому та березні 2013 року, з вироблення готової продукції лише з рису.

Факт використання виробничих факторів для обробки, відмінної від експортованої продукції, має підтверджуватись на підставі належних доказів, при цьому такі докази, в силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, має подати відповідач як особа, на яку покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення.

Відповідачем не встановлено фактів з посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, віднесення до складу витрат, понесених позивачем, витрати, які не пов'язані з виготовленням імпортованого рису.

Щодо висновку відповідача про те, що позивачем завищено податковий кредит на суму 28 788, 29 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту витрат за послуги по підготовці продукції до первинної реалізації, отриманих від ТОВ «Агростандарт КНК», та віднесених до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2013 року на підставі податкової накладної від 29.03.2013 року №8/2, оскільки вони не приймали участі у виготовленні експортованої сільськогосподарської продукції, суди попередніх інстанцій правильно виходили з їх необґрунтованості.

Так, відповідно до пп. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів, тощо.

Встановлено, що позивач здійснював підготовку рису до первинної реалізації на потужностях ТОВ «Агростандарт КНК» відповідно до договору про надання послуг з підготовки продукції від 21.01.2013 року №21-01/13 ПР, в межах якого останнє здало на склад крупу рису, вироблену з рису позивача, в загальній кількості 389 050 кг (389,05 т). Згідно розпоряджень про відпуск зерна рису в переробку та накладних на здавання продукції із виробництва на склад, процес переробки зерна рису, який в подальшому було експортовано позивачем, відбувався протягом всього березня 2013 року.

З огляду на те, що витрати за послуги по підготовці продукції до первинної реалізації, отримані від ТОВ «Агростандарт КНК», приймали участь у виготовленні експортованої сільськогосподарської продукції, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суди попередніх інстанцій правильно виходили із недоведеності відповідачем факту завищення позивачем податкового кредиту сплаченого (нарахованого), який включається до виробничих факторів на суму 28 788, 29 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 3. ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 821/3135/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г. Пилипчук