Ухвала суду № 46468942, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/31390/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 826/754/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат Будіндустрії» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000202208, № 0000212208 від 13.01.2014 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

24 лютого 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000202208, № 0000212208 від 13.01.2014 року скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що податковим органом не були надані докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 3.06.2013 року до 16.07.2013 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2011 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 23.07.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 276 457,00 грн., а також у порушення п. 185.1 ст. 185, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.,п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 168 956,00 грн.

13 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення рішення: № 0002102208 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 301 213,00 грн., № 0002112208 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 253 434,00 грн.

20 серпня 2013 року Товариство звернулося до Головного управління Міндоходів у м. Києві зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002102208, № 0002112208 від 13.08.2013 року.

18 жовтня 2013 року Головне управління Міндоходів у м. Києві прийняло рішення щодо відмови Товариству у задоволенні його скарги від 20.08.2013 року та залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін.

28 жовтня 2013 року Товариство звернулося до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002102208, № 0002112208 від 13.08.2013 року.

24 грудня 2013 року Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002102208, № 0002112208 від 13.08.2013 року в частині донарахованого податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок зменшення податкового кредиту і витрат за господарськими операціями Товариства з ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Агат-1», ПП «Під ключ».

13 січня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000202208 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 81 255,00 грн., № 0000212208 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 105 984,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 180 Податкового кодексу України платник податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно з ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариством в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року відкориговане повернення товару, відвантаженого ТОВ «НВБК «Відродження», на суму 423 935,00 грн.

Згідно з пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Таким чином, результат перерахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту відображається у податковій декларації за звітний податковий період. При цьому платник податку не подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої у попередньому періоді в порядку, передбаченому в статті 50 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що 26.04.2011 року ТОВ «НВБК «Відродження» листом № 01-07/24 повідомило Товариство про необхідність взяти на відповідальне збереження товар (ПК 62-18-8 (А-800) у кількості 217 шт. та плити огородження ПО 4м в кількості 217 шт.).

28 жовтня 2011 року товар був повернутий ТОВ «НВБК «Відродження».

Сума податку на додану вартість за господарськими операціями Товариства з ТОВ «НВБК «Відродження» була включена до податкових зобов'язань Товариства у квітні 2011 року, що підтверджується податковою накладною № 727 від 26.04.2011 року; реєстром податкових накладних № 284 від 26.04.2011 року; додатком № 5 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Відвантаження товару у квітні 2011 року підтверджується накладною на реалізацію будівельних матеріалів № 21258 від 26 квітня 2011 року; довіреністю про отримання товару.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що у зв'язку з поверненням, у жовні 2011 року, раніше відвантаженого товару на загальну суму 423 935 грн. Товариство правомірно у відповідності до вимог ст. 192 Податкового кодексу України скоригувало податкові зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.