Ухвала суду № 46468864, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/9620/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року

у справі № 820/7964/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області

про стягнення суми,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Завод «Південкабель» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області про стягнення суми.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року у справі № 820/7964/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» пеню в сумі 413, 66 грн. за прострочку 100 днів (з 28.05.2013 року по 04.09.2013 року) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 19 330, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі №2а-882/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012 року №0000470840, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 19 330, 00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 665, 00 грн.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями було підтверджено правомірність заявленої позивачем суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування в розмірі 19 330, 00 грн.

Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції зазначене бюджетне відшкодування позивачеві не перераховано, висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 19 330, 00 грн. до Головного управління Державної казначейської служби України відповідачем не направлявся.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення пені по заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідачем порушено строк сплати позивачу підтвердженої в судовому порядку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України закріплено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу наведених норм вбачається, що у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст. 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, враховуючи зазначені правові норми та встановлені обставини справи, позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ підлягають задоволенню.

При цьому чинним законодавством України не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що позивач вже звертався до суду з позовами про стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості у зв'язку із неотриманням відшкодування податку на додану вартість у сумі 19 330, 00 грн., а саме: за періоди з 17.10.2012 року по 12.12.2012 року та з 13.12.2012 року по 27.05.2013 року. Тому позивачем здійснено розрахунок пені за наступних 100 днів прострочення: з 28.05.2013 року по 04.09.2013 року. В цей період пеня по заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у сумі 19 330, 00 грн. склала 413, 66 грн. за ставкою НБУ 6,5 %.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову є правильними.

При цьому враховується правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 03.06.2014 року №21-131а14.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 820/7964/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук