Ухвала суду № 46468855, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/28177/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року

у справі № 816/749/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправною бездіяльності, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 року № 0007832301/475 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5 965, 77 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Партнер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року відповідачем складено акт перевірки від 09.04.2012 року № 750/22-209/32802438 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 року № 0007832301/475, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 43 363, 36 грн., в тому числі за основним платежем - 29 918, 07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 445, 29 грн.

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо безпідставності визначення штрафних санкцій у розмірі 5 965, 77 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у відповідача були відсутні підстави застосовувати штрафні санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм слідує, що штрафні санкції застосовуються контролюючим органом до платника податків у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання виключно у випадках, якщо таке донарахування контролюючим органом здійснюється повторно протягом 1095 днів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для визначення суми штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого зобов'язання є те, що протягом 1095 днів позивачу вже визначались суми податкового зобов'язання відповідно до податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 року № 0000012302/46 та № 0000022302/1.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року у справі № 2а-1670/289/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 року, вказані вище податкові повідомлення-рішення скасовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5 965, 77 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 816/749/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г. Пилипчук