Ухвала суду № 46468846, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/53996/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року

у справі № 818/1999/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0007501502/64320.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у задоволенні її вимог відмовити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сервіс-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти і правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 року відповідачем складений акт 28.07.2011 року № 57631152/31814196, яким встановлено порушення вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 року на суму 403 325, 55 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0007501502/64320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 403 326, 55 грн., з яких: 403 325, 55 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки при його прийнятті відповідач керувався витягом з нормативної оцінки земельної ділянки, у якому був завищений коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Стаття 274 Податкового кодексу України визначає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно із пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок згідно з пп. 5 п. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03. 2008 року № 224 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), видає Держземагентство України, яке, згідно з пунктом 7 наведеного Положення, здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Пунктом 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України визначено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року № 18/15/21/11 затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.04.2006 року, та який передбачає, що під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів ураховується коефіцієнт функціонального використання земель.

З аналізу наведених норм слідує, що розмір орендної плати, який підлягає сплаті до бюджету, залежить від нормативної грошової оцінки землі, а при визначенні останньої враховується коефіцієнт функціонального використання землі.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, обраховуючи розмір орендної плати за земельну ділянку, що підлягає сплаті до бюджету, виходив із невірного визначення бази оподаткування, оскільки при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендувалась позивачем, враховувався неправильний коефіцієнт функціонального використання земель.

Про вказані обставини свідчать наявні у матеріалах справи судові рішення (постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 року) у адміністративній справі №2а-1870/8410/12 за позовом ТОВ «Сервіс-маркет» до Управління Держкомзему у місті Суми про зобов'язання видати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

За змістом ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі №2а-1870/8410/12, Управління Держкомзему у місті Суми, видаючи витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого відповідачем здійснено обрахунок орендної плати за земельні ділянки згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, безпідставно визначило коефіцієнт функціонального використання землі у розмірі 1, натомість, фактичний коефіцієнт функціонального використання землі, що орендована позивачем, становить 0,5.

Крім того, в силу обставин, встановлених у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі №2а-1870/8410/12 за позовом ТОВ «Сервіс-маркет» до ДПІ в м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення, Рішенням Адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 30.10.2012 року № 71 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», справа № 03-06/38-2012, визнано дії управління Держкомзему у місті Суми, що полягають у встановленні для окремих суб'єктів господарювання при визначенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зайнятих поточним будівництвом та відведених під майбутнє будівництво, завищених коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок (Кф).

У мотивувальній частині зазначеного вище рішення зазначено, що у витягах, виданих ТОВ «Сервіс-Маркет» на орендовану останнім земельну ділянку, Управління Держкомзему у місті Суми безпідставно використовувало коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у розмірі 1,0 замість 0,5.

Таким чином, з огляду на те, що при обрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, що підлягала сплаті, відповідачем неправильно визначено базу оподаткування, а саме при визначені нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендувалась позивачем, враховувався неправильний коефіцієнт функціонального використання землі, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 818/1999/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г. Пилипчук