Постанова № 46459393, 03.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2010 р. К-17766/09

м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретаріКравченко В.О.

за участю представника

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька та Донецького казенного заводу хімічних виробів

на постанову Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р.

у справі № 29/2а (29/2-а-5006)

за позовом Донецького казенного заводу хімічних виробів

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 21.12.2006 р. № 0003022342/0/14311844/16350 у частині визначення податкового зобовязання з податку на землю у сумі 1721204,39 грн., у тому числі 1147469,59 грн. основного платежу та 573734,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено. Присуджено позивачеві з Державного бюджету України судовий збір у сумі 0,78 грн.

ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, статей 75 та 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік, статей 68 та 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» при вирішенні спору щодо нарахування земельного податку за липень-грудень 2004 року та за січень-березень 2005 року, зазначаючи, що положенням Законів про бюджет пільгу, встановлену п. 17 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» було зупинено, у звязку із чим положення останньої норми Закону не могли бути застосовані. Станом на 2005 рік норми наведених Законів не припускали неоднозначного чи множинного трактування обовязків платника зі сплати земельного податку, а Закони про бюджет лише зупиняли дію норм Закону «Про плату за землю».

Донецький завод хімічних виробів подав касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.12.2006 р. № 0003022342/0/14311844/16350. Наголошує на тому, що положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-ІV, в силу вимог ч. 7 ст. 1, ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, не можуть бути застосованими у 2005 році при обчисленні податкового зобовязання із земельного податку платника, на якого поширюється дія Закону України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії»від 21.09.2000 р. №1991-III. Оскільки норми Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-ІV та норми Закону України «Про плату за землю», «Про систему оподаткування»та Бюджетного кодексу України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків, у звязку з чим має бути прийнято рішення на користь платника податків, суд повинен був при вирішенні спору щодо періодів за квітень-грудень 2005 року та січень-червень 2006 року застосувати п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга Донецького заводу хімічних виробів задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 08.12.2006 р. № 2646/23-3/14311844 зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 75, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 73, ст. 68 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», що призвело до заниження податкового зобовязання із земельного податку у загальній сумі 5029273,02 грн., у тому числі за 2004 рік (липень-грудень з пільгою 50 %) в сумі 764678,59 грн., 2005 рік (січень-березень з пільгою 50 %) в сумі 382791 грн., 2005 рік (квітень-грудень) в сумі 2296746,05 грн., 2006 рік (січень-червень) в сумі 1585057,38 грн.

Дійшовши висновку про безпідставність визначення позивачеві податкового зобовязання із земельного податку за липень-грудень 2004 року та січень-березень 2005 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Донецький казенний завод хімічних виробів, як підприємство, визначене ст. 3 Закону України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії», у період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р. був звільнений від сплати земельного податку згідно з пунктом 17 статті 12 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. № 2535-XII , яким доповнено частину першу статті 12 згідно із Законом України від 21.09.2000 р. № 1991-III.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 17 частини 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. № 2535-XII від земельного податку звільняються підприємства, науково-дослідні інститути та організації, визначені статтею 3 Закону України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спец хімії».

Утім, дію пункту 17 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю»зупинено на 2004 рік згідно із п. 47 ст. 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 р. №1344-IV.

Частиною 5 статті 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»установлено, що у 2004 році звільнення від земельного податку, передбачене у пункті 17 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю», здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях.

Дію пункту 17 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю»зупинено також на 2005 рік згідно із пунктом 30 статті 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 р. №1344-IV.

Абзацом четвертим статті 68 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 р. №1344-IV установлено, що в 2005 році звільнення від земельного податку, передбачене пунктом 17 частини першої статті 12 Закону України «Про плату за землю», здійснюється виключно за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідних бюджетів.

Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, який набрав чинності 31.03.2005 р., пункт 17 частини першої статті 12 Закону України «Про плату за землю»виключено.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»набрав чинності 01.01.2004 р., а Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»- 01.01.2005 р.

На час вирішення спору наведені вище положення Законів про Державний бюджет на 2004 та 2005 роки не визнані неконституційними, отже, є чинними.

Закони є актами встановленої Конституцією України законодавчої влади і, більше того, актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, змінюватися ставки податків, зборів (обовязкових платежів), скасовуватися пільги зі сплати податків та інше.

Отже, підприємства, що визначені статтею 3 Закону України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії»у 2004 році звільнялись від сплати земельного податку на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях, у І кварталі 2005 року за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідних бюджетів, а починаючи з ІІ кварталу 2005 року такі підприємства зобовязані сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Підстав для застосування судами приписів п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону №2181-ІІІ, на що посилається позивач у касаційній скарзі, не вбачається, оскільки у даному випадку відсутній конфлікт інтересів: неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, що може призвести до прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У даному випадку відсутні норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, які б припускали неоднозначне (множинне) трактування питання щодо пільг зі сплати податку за землю за спірні періоди та ставок такого податку, а існує спірне питання, чи підлягають до застосування положення Законів України про Державний бюджет України, якими зупиняється та скасовується дія норми Закону про оподаткування щодо пільги зі сплати податку.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права в частині вирішення спору щодо періодів за 2004 рік та 1 квартал 2005 року, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень у цій частині, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобовязання зі сплати податку за землю за вказані періоди та застосування відповідних штрафних санкцій. В частині відмови у позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання за квітень-грудень 2005 року та січень-червень 2006 року та застосування відповідних штрафних санкцій суд касаційної інстанції вважає за правильне оскаржені судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецького казенного заводу хімічних виробів залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька задовольнити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р. у частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 21.12.2006 р. № 0003022342/0/14311844/16350 у частині визначення податкового зобовязання з податку за землю у сумі 1721204,39 грн., у тому числі 1147469,59 грн. основного платежу та 573734,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, скасувати та прийняти нову постанову у цій частині, якою у задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3