Постанова № 46456547, 17.12.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 2а-3436/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мигалюка Ю.В.,

секретаря Тимків У.Л.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Талан»до Долинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 26.10.2012 року

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012 року Приватне підприємство «Талан»(далі ПП «Талан») звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської обєднаної державної податкової інспекції (далі Долинської ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 26.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів укладених між ним та ТзОВ «СУГ ВОСТОК»оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями донарахував додаткові зобовязання з податку на прибуток в розмірі 43 937 грн., податку на додану вартість в розмірі 19 855 грн. і зменшив розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 11 0863 грн. Зазначив, що висновки податкового органу є неправомірними, оскільки укладені правочини є реальними та в судовому порядку не визнані недійсними. На підтвердження даних фактів подав відповідні копії первинних документів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «СУГ ВОСТОК», а таким чином позивачем занижено податкові зобовязання з податку на прибуток, податку на додану вартість та завищено відємне значення різниці між сумами податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за липень 2011 року, чим порушено вимоги Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог норм щодо правомірності вчинення правочинів, вимоги ст.186, ст.198 та ст.135 і ст.139 Податкового кодексу України. Висновки податковим органом зроблено на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено, що первинні документи складені не відповідно до вимог чинного законодавства та порушують публічний порядок щодо їх ведення, відсутність ведення господарської діяльності, натомість зайняття діяльністю з метою надання податкової вигоди та відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, укладені ними угоди з контрагентами є нікчемними. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ПП «Талан»зареєстрований 06.11.1997 року Долинською районною державною адміністрацією, взяте на податковий облік Долинською ОДПІ, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за № 100032739 від 03.04.2007 року (а.с.15).

В період з 28.09.2012 року по 04.10.2012 року на підставі наказу Долинської ОДПІ №456 від 28.09.2012 року, направлення на перевірку №578 від 28.09.2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТзОВ «СУГ ВОСТОК»за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року (а.с.161,162).

За результатами проведеної перевірки відповідачем 11.10.2012 року складено акт за №3493/220/25069056, яким встановлено, що позивачем порушено вимоги:

1)ч.І ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Талан»з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, внслідок чого вказані операції є нікчемними;

2)п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198,1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Талан»занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 13237 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 13237 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на 11083 грн. за липень 2011 року;

3)п.135.2 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Талан»занижено до сплати податок на прибуток на загальну суму 29291 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року в сумі 16546 грн., за II-III квартали 2011 року в сумі 12745 грн. (а.с.14-41).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 26.10.2012 року податковими повідомленнями-рішеннями: за № НОМЕР_1 від 26.10.2012р. збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 43937 грн., в тому числі за основним платежем 29 291 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14 646 грн., № НОМЕР_2 від 26.10.2012р. збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 19 855 грн., в тому числі за основним платежем 13 237 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 618 грн. та № НОМЕР_3 від 26.10.2012р., яким ПП «Талан»зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 11 083 грн. (а.с.11-13).

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобовязань слугував висновок проведеної перевірки, згідно якого позивачем укладені угоди (договір з ТзОВ «СУ ВОСТОК») не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є нікчемним.

Відповідно до вимог п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.18 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та перевіряючи вказане рішення субєкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованого рішення, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та її звязок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

ПП «Талан»(Покупцем), в особі директора ОСОБА_3 укладено договір купівлі- продажу №60СУГ-11 від 01 лютого 2011 року з ТзОВ «СУГ ВОСТОК»(Продавцем) в особі директора ОСОБА_4 Предметом договору

Згідно умов договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводневий, ГСТУ 4047-2001, в кількості, по номенклатурі, ціні та термінах поставки відповідно до умов цього договору.

Договір підписано від ТзОВ «СУГ ВОСТОК»м. Харків, вул. Мироносицька, 91 - директор ОСОБА_5, від ПП «Талан» -директором ОСОБА_6

Договір двосторонньо завірений печатками. Умови поставки - Поставка товару здійснюється у порядку і терміни, встановлені даним договором та заявками. (Додаткова домовленість №1 від 02.02.2011 року до Договору купівлі- продажу №60СУГ-11 від 01 лютого 2011 року) (а.с.107-110). За умовами Додаткової угоди до договору купівлі-продажу №60СУГ-11 від 01.02.2011 року п.4.1 Договору викладено в іншій редакції (а.с.111).

На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «СУГ ВОСТОК»продало позивачу газ скраплений вуглеводневий, ГСТУ 4047-2001, в кількості, по номенклатурі, ціні та термінах поставки відповідно до видаткових накладних (а.с.48,141-144).

Крім того ТзОВ «СУГ ВОСТОК» виписало позивачу податкові накладні (а.с.51-54,136-140).

В матеріалах справи також в наявності товарно-транспортні накладні, подорожні листи, відповідні узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, погоджених начальником УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, що підтверджують факт перевезення товару (а.с.145,146,115-126).

За поставлений товар позивачем оплачено кошти згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с.127-135).

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товару є в наявності у позивача.

Суд, перевіряючи реальність господарських операцій, визначеної договором, що укладені між позивачем та ТзОВ «СУГ-ВОСТОК»прийшов до висновку, що твердження податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «СУГ-ВОСТОК», податкова правосубєктність учасників господарської операції та звязок між фактом придбання позивачем товарів (послуг) і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року по податку на додану вартість суми податку сплаченого контрагентам у звязку з придбанням в останніх товарів (послуг).

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем угод, суд вважає останні невірними, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон повязує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності субєктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було надано суду постанови про визнання винними відповідальних осіб у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Також відповідачем не доведено твердження про отримання позивачем податкової вигоди, внаслідок проведених господарських операцій, не надано суду, а також не повідомлено про наявність доказів, які б могли свідчити про такі обставини.

Окрім того, суд зазначає, що діяльність по проведенню поставки товарів, виконання яких стало предметом угод відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо її нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкового органу щодо нікчемності договорів укладених позивачем та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень позивачем податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0000740220, №0000750220, №0000760220 від 26.10.2012 року, а позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Долинської обєднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_1 від 26.10.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Долинської обєднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_2 від 26.10.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Долинської обєднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_3 від 26.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Талан» сплачений згідно платіжного доручення №2012223 від 05.11.2012 року судовий збір в сумі 745,22 грн. (сімсот сорок пять гривень 22 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 24.12.2012 року.

Суддя: (підпис)ОСОБА_7