Ухвала суду № 46454722, 07.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 р.Справа № 820/3028/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/3028/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУМ ЮКРЕЙН"

до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000132220 від 25.02.2015 року Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, оскільки ґрунтується на висновках викладених в акті перевірки, що носять характер припущень, тому підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.15 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000132220 від 25.02.2015 року Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України на підставі наказу від 19.01.2015 року №73 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 39134112) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Голден Торг Центр» (код ЄДРПОУ 39152608) за червень 2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 31.01.2015 року №408/20-36-22-03-07/39134112.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість за червень 2014 року на загальну суму 838340,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 31.01.2015 року №408/20-36-22-03-07/39134112 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000132220 від 25.02.2015 року, яким ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1257510,0 грн. в т.ч. основний платіж у розмірі 838 340,0 грн. штрафні санкції у розмірі 419170,0 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням №0000132220 від 25.02.2015 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Голден Торг Центр» (код ЄДРПОУ 39152608).

Колегія суддів зазначає, що між ТОВ «Голден Торг Центр» (в якості постачальника) укладено з ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" (в якості покупця) договір поставки №020614 від 02.06.2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії цього договору постачати покупцю товар, визначений цим договором, а покупець зобов'язується приймати оплачувати його на умовах цього договору(п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору поставки найменування, асортимент, ціна і кількість товару, що поставляється, погоджується сторонами в накладних на кожну поставку.

За цим договором постачальником поставлявся товар - освітлювальне обладнання (лампи, світильники, прожектори) та алкалінові батарейки. У період з 03.06.2014 року по 20.06.2014 року ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" був поставлений товар на суму 5 030 037,13 грн. у тому числі ПДВ 838 339,52 грн., відповідно до видаткових накладних №0603/06 від 03.06.2014 року, №0604/03 від 04.06.2014 року, №0604/04 від 04.06.2014 року, №0604/05 від 04.06.2014 року, №0604/08 від 04.06.2014 року, №0606/02 від 06.06.2014 року, №0609/02 від 09.06.2014 року, №0610/07 від 10.06.2014 року, №0610/08 від 10.06.2014 року, №0611/06 від 11.06.2014 року, №0612/03 від 12.06.2014 року, №0613/03 від 13.06.2014 року, №0616/08 від 16.06.2014 року, №0616/09 від 16.06.2014 року, №0616/11 від 16.06.2014 року, №0617/04 від 17.06.2014 року, №0618/04 від 18.06.2014 року, №0619/02 від 19.06.2014 року, 30620/01 від 20.06.2014 року.

Та відповідно було складено податкові накладні №24 від 03.06.2014 року, №25 від 04.06.2014 року, №39 від 04.06.2014 року, №26 від 04.06.2014 року, №27 від 04.06.2014 року, №28 від 06.06.2014 року, №53 від 09.06.2014 року, №54 від 10.06.2014 року, №55 від 10.06.2014 року, №56 від 11.06.2014 року, №57 від 12.06.2014 року, №58 від 13.06.2014 року, №87 від 16.06.2014 року, №89 від 16.06.2014 року, №111 від 16.06.2014 року, №89 від 17.06.2014 року, №90 від 18.06.2014 року, №91 від 19.06.2014 року, №92 від 20.06.2014 року.

Вище перелічені податкові накладні були зареєстровані ТОВ «Голден Торг Центр» в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з цього реєстру № 12165351 від 12.02.2015 року(а.с.69, том 1).

Відповідно до п. 2.1 змісту договору, якість товару має відповідати встановленим законодавством вимогам.

Якість товару, який придбаний у ТОВ «Голден Торг Центр» підтверджується копіями сертифікатів відповідності, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, декларацій відповідності.

Пункт 3.4 договору передбачає, що доставка товару до місця поставки оплачується постачальником, також за окремою усною домовленістю сторін вивезення товару від постачальника може здійснювати покупець своїми силами і за свій рахунок.

Доставка товару від ТОВ «Голден Торг Центр» на адресу ТОВ «Максус Юкрейн» здійснювалася за рахунок покупця - ТОВ «Максус Юкрейн». Для перевезення товару від постачальника позивач уклав з перевізником ФОП ОСОБА_1 договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 17 від 5 травня 2014 року(а.с.128, том 1).

На виконання перевезення товару позивач надав до суду копії:

- товарно-транспортних накладних №0603/06 від 03.06.2014 року, №25 від 04.06.2014 року, №26 від 04.06.2014 року, №27 від 04.06.2014 року, №39 від 04.06.2014 року, №28 від 06.06.2014 року, №53 від 09.06.2014 року, №54 від 10.06.2014 року, №55 від 10.06.2014 року, №56 від 11.06.2014 року, №57 від 12.06.2014 року, №58 від 13.06.2014 року, №87 від 16.06.2014 року, №89 від 16.06.2014 року, №111 від 16.06.2014 року, №89 від 17.06.2014 року, №90 від 18.06.2014 року, №91 від 19.06.2014 року, №92 від 20.06.2014 року;

- акти перевантаження вантажу від 03.06.2014 року, від 09.06.2014 року, від 10.06.2014 року, від 11.06.2014 року, від 12.06.2014 року, від 16.06.2014 року, від 17.06.2014 року, від 18.06.2014 року, від 19.06.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться трудові договори між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю від 10.02.2014 року та 10.10.2012 року, за змістом яких, прийнято на роботу на посаду водія транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.162-165 том 1).

Також транспортування товару підтверджується наявним в матеріалах справи логістичним листом перевізника ФОП ОСОБА_1 (а.с.166-167 том 1).

Відповідно до п. 4.1., 4.2 договору покупець зобов'язаний сплатити суму, рівну загальній вартості поставленого товару, протягом 90 (дев'яноста) днів після отримання товару, але не пізніше останнього дня строку дії цього договору. Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Товар отриманий від ТОВ «Голден Торг Центр» був оплачений відповідно до платіжних доручень №241 від 07.08.2014 року на суму 500 000,00 грн., №242 від 07.08.2014 року на суму 300 000,00 грн., №243 від 07.08.2014 року на суму 400 000,00 грн., №244 від 07.08.2014 року на суму 350 000,00 грн., №245 від 07.08.2014 року на суму 450 000,00 грн., №261 від 14.08.2014 року на суму 350 000,00 грн., №262 від 14.08.2014 року на суму 400 000,00 грн., №263 від 14.08.2014 року на суму 450 000,00 грн., №265 від 14.08.2014 року на суму 500 000,00 грн.(а.с.178-185, том 1).

Проведення зазначених платежів підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Колегая суддів зазначає, що решта суми заборгованості у розмірі 1 330 037,13 грн. була відступлена ТОВ «Голден Торг Центр» на користь ПП «АСТРА-ФІНАНС», відповідно до договору про відступлення права вимоги №4 від 13 жовтня 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегією суддів встановлено реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом за договором поставки №020614 від 02.06.2014 року, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силуст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В силу приписів Податкового кодексу України акт перевірки, складений контролюючим органом відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентом такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

П.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України, відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Відповідачем не надано, а колегією суддів не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 31.01.2015 року №408/20-36-22-03-07/39134112 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 13.05.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/3028/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2015 р.