Ухвала суду № 46454689, 08.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/570/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

-ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» про стягнення заборгованості в сумі 18 074,45 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» (далі відповідач) заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах по списку № 2, за з період 01.01.2015 року по 31.01.2015 року в сумі 18 074,45 грн.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до частини 6 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 61), але в судове засідання представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

13.03.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він підтримав позовні вимоги (а.с. 62).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що управлінням ПФУ виплачуються пільгові пенсії колишньому працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73». Але товариство, в порушення приписів пункту 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - ЗУ № 1788-ХІІ) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (надалі ЗУ № 1058-ІV ) витрати по виплаті та доставці пенсій за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року не відшкодувало, що стало підставою звернення позивача до суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» (код ЄДРПОУ 30126124) на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 20916741) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року в сумі 18 074,45 грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят чотири гривні 45 копійок).

Не погодившись з таким рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» звернулось до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва відповідач був зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів за № НОМЕР_1.

Згідно до Закону України № 1058-ІV відповідач зобов'язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ.

Відповідно до положень п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ЗУ № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 ЗУ № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно до вимог абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що колишнім п'ятьом працівникам відповідача, у відповідності з наданим позивачем списком, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» та «з» статті 13 Закону № 1788-XII, які передбачають, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, посад, професій, посад і показників затверджених КМУ і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 підприємства платники страхових внесків зобов'язані покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 100%. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно вимог вказаної Інструкції, позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунки на оплату витрат за період 01.01.2015 року по 31.01.2015 року на загальну суму 18 074,45 грн., які були отримані відповідачем, однак відповідна сума не була сплачена.

В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують понесення позивачем витрат по виплаті та доставці пенсій, а саме: довідка з банківської установи, які підтверджують зарахування сум пенсій перерахованих пенсійним фондом на карткові рахунки визначеному в позові громадянину, який отримує пенсію за списком № 2.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком заборгованості по цих витрат, складеним відповідно до Інструкції, призначені працівникам підприємства згідно з пунктами «а», «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, покладається на відповідача.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький