Ухвала суду № 46454374, 07.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/722/15 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Компанія Грано СВ» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0003882301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за липень та серпень 2014 року, за підсумками якої складено акт від 19.11.2014 №466/23-01-22-04/38469401 та виявлено порушення п. п. 44.5, 44.6 ст. 44, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 420 190,00 грн, в тому числі за липень 2014 року - на суму 131 163,00 грн, за серпень 2014 року - на суму 289 027,00 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0003882301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 630 286,00 грн, з них 420 190,00 грн - за основним платежем, 210 096,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, спірне грошове зобов'язання визначене платнику податків з огляду на непідтвердження документами задекларованих позивачем показників податкового кредиту за липень та серпень 2014 року за наслідками господарських операцій з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб». Із акту перевірки слідує, що контролюючим органом не було досліджено податкові накладні та первинні документи, складені за наслідками спірних господарських операцій, оскільки позивачем такі до перевірки не надавались.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, повідомлення платником податків контролюючого органу про втрату документів є підставою для перенесення термінів проведення документальної перевірки на строк до 90 календарних днів, протягом яких платник зобов'язаний відновити втрачені документи.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачем надіслано позивачу запит від 18.09.2014 №30692/2/23-01-15-0214 про надання документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за липень 2014 року.

Листом від 29 вересня 2014 року №2909/01 позивач повідомив контролюючий орган про втрату документів, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами за липень 2014 року та, керуючись пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, просив надати термін для їх відновлення.

Колегією суддів установлено, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2014 року вирішено надати дозвіл та тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у службових осіб ТОВ «Компанія Грано СВ».

На підставі вказаної ухвали та доручення слідчого від 10 жовтня 2014 року було в період з 30 жовтня по 02 грудня 2014 року здійснено тимчасовий доступ до речей і документів позивача і проведено вилучення частини з них, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів та додатком до нього - описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали судді та журналу реєстрації перевірок позивача.

28 жовтня 2014 року відповідач направив позивачу запит №35531/23-01-15-0214 про надання документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн - СТ» та ПП «Пром - Тех - Снаб» за серпень 2014 року.

Листом від 07 листопада 2014 року №0711/01 позивач підтвердив факт взаємовідносин із ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» та повідомив про готовність надати відповідні документи. Разом з тим, позивач зазначив, що на даний час не має можливості їх надати через те, що з 30 жовтня 2014 року проводиться виїмка документів старшим слідчим КВР СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області Білим В.В., і що копії документів будуть надані після її закінчення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звертався до слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Черкаській області із листом №37155/23-01-15-0214 з приводу вжитих по відношенню до позивача заходів. У відповідь на вказаний лист старший слідчий ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області Білий В.В. повідомив відповідача про те, що в ході розслідування кримінального провадження №32014250000000086 триває тимчасовий доступ до фінансово-господарських та бухгалтерських документів, що підтверджують взаємовідносини ТОВ «Компанія Грано СВ» з ТОВ «Оптоком-2012», ТОВ «ТК Фіона», ТОВ «Ніка Трейдінг», ТОВ «Українська компанія «Модус» за період з 01.01.2013 по 11.09.2014, і що тимчасовий доступ до речей та документів позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за серпень 2014 року не здійснюється.

Враховуючи вказаний лист відповідачем було проведено вищезазначену невиїзну документальну перевірку позивача без дослідження будь-яких первинних документів.

Зважаючи на встановлені обставини щодо повідомлення позивача про втрату первинних документів та про проведення на підприємстві заходів з тимчасового доступу до речей і документів, а також на те, що податкова перевірка була проведена до закінчення 90-денного строку, передбаченого пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України на відновлення втрачених документів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість покликань відповідача на те, що первинні бухгалтерські та інші документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Еколайн-СТ» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за липень та серпень 2014 року були відсутні у ТОВ «Компанія Грано СВ».

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Як убачається із матеріалів справи, 07 березня 2014 року між позивачем, як довірителем, та ПП «Пром-Тех-Снаб», як повіреним, укладено договори доручення №0703/П, №0703/О та №0703/П-З, згідно з якими позивач доручав, а повірений брав на себе обов'язок по пошуку об'ємів зернових культур урожаю 2013-2014 років для подальшого використання ТОВ «Компанія Грано СВ»; контролю за своєчасністю доставки вагонів під завантаження; забезпечення безпеки вагонів при просуванні до місця призначення; контролю за зважуванням вагонів та їх таруванням; перевірки пломбування вагонів на станціях; перевірки та оформленню супровідних документів по Південній, Одеській та Південно-Західній залізниці.

Конкретні умови виконання договорів, обсяги та види послуг визначені у доповненнях до договорів, які укладені сторонами у липні-серпні 2014 року.

Також, 01 квітня 2014 року між позивачем, як довірителем, та ТОВ «Еколайн-СТ», як повіреним, укладено договори доручення №0104/П, №0104/О та №0104/П-З, згідно з якими позивач доручав, а повірений брав на себе обов'язок по пошуку об'ємів зернових культур урожаю 2013-2014 років для подальшого використання позивачем; контролю за своєчасністю доставки вагонів під завантаження; забезпечення безпеки вагонів при просуванні до місця призначення; контролю за зважуванням вагонів та їх таруванням; перевірки пломбування вагонів на станціях; перевірки та оформленню супровідних документів по Південній, Одеській та Південно-Західній залізниці.

Конкретні умови виконання договорів, обсяги та види послуг визначені у доповненнях до договорів, які укладені сторонами у липні-серпні 2014 року.

Фактичне виконання укладених договорів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатками до них, в яких визначено види та обсяги наданих послуг.

Проведення розрахунків за отримані позивачем від контрагентів послуги підтверджуються банківськими виписками.

За наслідками даних фінансово-господарських операцій контрагентами виписано позивачу податкові накладні.

Таким чином, позивачем надано докази, які підтверджують фактичне придбання у контрагентів послуг.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Пов'язаність із господарською діяльністю позивача вищеописаних господарських операцій підтверджується даними щодо видів його господарської діяльності, до якої, за даними ЄДРПОУ, відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, вантажний залізничний транспорт та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Отже, спірні господарські операції підтверджуються документально та узгоджуються зі звичайною для позивача господарською діяльністю, що свідчить про їх реальність.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності.

Також, у ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Колегія суддів враховує, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. Натомість, відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в основу свого рішення, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо його протиправності, внаслідок чого таке підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.