Постанова № 46453672, 08.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2015 року письмове провадження № 826/5955/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до за участю третьої особи Дисциплінарної палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_2 провизнання незаконним та скасування рішення До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Дисциплінарної палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (надалі - відповідач або Дисциплінарна палата) про скасувати рішення Дисциплінарної палати від 17.03.2015 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача є незаконним, прийнятим з перевищенням повноважень (неповноважним складом), визначених законом, а викладені в ньому висновки є такими, що не відповідають дійсності, оскільки носять однобокий, упереджений характер та ґрунтуються лише на тих фактах, які викладені у скарзі ОСОБА_2, а не на матеріалах перевірки та тих документах, які позивач додавав до пояснень. Крім того, позивач зауважив, що між сторонами (адвокатом та клієнтом) є спір відносно виконання договору про надання правової допомоги, який вже вирішується сторонами у порядку цивільного процесуального законодавства в Шевченківському районному суді м. Києва. Також, на думку позивача, вирішення спору щодо фінансових взаємовідносин, які випливають з договору, згідно статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не відноситься до компетенції Дисциплінарної палати.

Представник відповідача проти позову заперечував, наголошуючи на законності та обґрунтованості спірного рішення, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

У судовому засіданні 26.05.2015 року, за клопотанням представника відповідача, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа або ОСОБА_2).

Третя особа подала суду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав правомірності спірного рішення.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позиції, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та третьою особою був укладений Договір № ПД-20/6/14-Ц від 20.06.2014 року про надання правової (юридичної) допомоги та додаткова угода на стадії апеляційного провадження від 05.08.2014 року.

Згідно пункту 1.2. договору № ПД-20/6/14-Ц адвокат вчиняє дії, необхідні для виконання договору, а саме: консультує і здійснює підготовку для ведення справи в суді та веде в інтересах клієнта в Шевченківському районному суді міста Києва справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття (справа № 761/24219 /13-ц (провадження № 2/761/8057/2013)).

Під веденням справи розуміється, крім іншого, участь у судових засіданнях в якості представника клієнта в цільному спорі з усіма повноваженнями, передбаченими статтями 27, 31, 44 Цивільного процесуального кодексу України, без обмежень таких повноважень, з правом підпису всіх процесуальних документів, до закінчення апеляційного провадження в справі.

Згідно пунктів 2.1.-2.2. договору № ПД-20/6/14-Ц, передбачена цим договором винагорода за послуги, що виконуються адвокатом, не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних із виконанням договору і, визначаються за домовленістю сторін в розмірі погодженому сторонами в окремому протоколі погодження ціни та підлягають сплаті адвокату протягом місяця з часу укладення цього договору.

Для підтвердження сплати гонорару клієнтом, як доказ судових витрат, адвокат оформлює для приєднання до матеріалів справи розрахункову квитанцію, взамін якої клієнт видає адвокату розписку про зобов'язання сплатити грошові кошти в строк, передбачений вищенаведеним пунктом договору.

Згідно додаткової угоди від 05.08.2014 року, пункт 2.1. договору № ПД-20/6/14-Ц викладено у наступній редакції: передбачена цим договором винагорода за послуги, що виконуються адвокатом, не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних із виконанням договору і, визначаються за домовленістю сторін в розмірі погодженому сторонами розрахованому відповідно до статті 1 Закону України № 4191-VI від 20.12.2013 року за граничною ставкою 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати за годину зайнятості особи, яка надає правову допомогу та підлягають сплаті адвокату до завершення апеляційного провадження.

Також, додатковою угодою від 05.08.2014 року, викладено у наступній редакції пункт 3.1. договору № ПД-20/6/14-Ц: адвокат має право окрім гонорару стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення клієнта за такими конкретними видати: транспортні витрати, пов'язані з використанням власного чи іншого автотранспорту адвокатом для прибуття до суду.

Згідно протоколу погодження ціни послуг адвоката, ціна послуг адвоката визначена в розмірі 8 000,00 грн., про що позивачем виписана розрахункова квитанція АСБК № 544279.

На виконання договору № ПД-20/6/14-Ц, позивач надав третій особі адвокатські послуги у справі № 761/24219 /13-ц.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05.08.2014 року у справі № 761/24219 /13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 22-ц/796/11825/2014 р. на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05.08.2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2014 року скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 3439, 80 гри. по 3439, 80 грн. з кожного на відшкодування майнової шкоди та по 250 грн. - на відшкодування моральної шкоди і судові витрати по 1782,38 грн. з кожного.

При цьому, крім іншого, апеляційним судом було встановлено, що час надання правової допомоги дещо завищений (підготовка до судового засідання 10 год.) і до нього включено дії, які не пов'язані з наданням правової допомоги, зокрема, прибуття до суду, а також невірно визначений час надання правової допомоги в судовому засіданні, а тому, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 3 312,96 грн.

В подальшому, позивач звернувся до третьої особи з вимогою про сплату винагороди за надання правової (юридичної) допомоги в розмірі 42 873,60 грн. за договором № ПД-20/6/14-Ц від 20.06.2014 року та додатковою угодою від 05.08.2014 року, згідно калькуляцій витрат на правову допомогу адвоката.

Вважаючи таку вимогу незаконною, третя особа звернулась до Голови Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою від 19.11.2014 року відносно позивача, в якій вона зазначила про: зловживання адвокатом ОСОБА_1 довірою та схиляння до підписання договору, який містить низку спірних положень та вводить в оману клієнта, оскільки умови нечіткі, незрозумілі та двозначні, що позбавляє можливості усвідомити наведену інформацію щодо вартої послуг (гонорару); перевищення розміру витрат на правову допомогу; повідомлення недостовірної інформації при укладенні Договору щодо місця здійснення адвокатської діяльності; не в повному обсязі виконання взятих на себе за договором зобов'язань, що призвело до невідшкодування понесених витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 5 299,20 грн. Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 просила порушити проти ОСОБА_1 дисциплінарне провадження та притягнутими його до дисциплінарної відповідальності, а також перевірити викладені в скарзі обставини.

У своїй скарзі ОСОБА_2 повідомила, що, адвокат ОСОБА_1 під час дії договору про надання правової допомоги, в торговому центрі, де здійснює свою підприємницьку діяльність її чоловік ОСОБА_5, без оплати взяв товар на суму 1575,00 грн., що підтверджується його підписом на товарному чеку.

Також, третя особа звернулась до Голови Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з повторною скаргою від 04.12.2014 року відносно позивача, в якій вона зазначила про незаконне касаційне оскарження судових рішень від імені третьої особи, замовлення на яке вона не давала, та отримання незаконної вимоги про необхідність сплати 47093,26 грн. за адвокатській послуги, у зв'язку з чим просила накласти на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Не погоджуючись з викладеними третьою особою у скаргах обставинами, позивач подавав Голові Дисциплінарної палати КДКА заперечення на скаргу, наголошуючи на порушення третьою особою зобов'язань, взятих на себе за договором № ПД-20/6/14-Ц (щодо не оплати суми гонорару).

Дорученням Голови дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури міста Києва на проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката від 22.11.2014 року № 190-Д, члену Дисциплінарної палати ОСОБА_6 було доручено проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, викладених у скарзі ОСОБА_2 від 19.11.2014 року, про що скласти довідку, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності (відсутності) підстав для порушення дисциплінарної справи.

Так, за результатами перевірки обставин викладених в скарзі громадянки ОСОБА_2 на незаконні дії адвоката ОСОБА_1, членом Дисциплінарної палати ОСОБА_6 було складено довідку від 24.02.2015 року, якою зафіксовано, що в ході перевірки встановлені порушення адвокатом ОСОБА_1 пункту 4 частини 1 статті 1, частини 1 та 4 статті 26, частини 5 статті 37, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статей 29, 31 Правил адвокатської етики, у зв'язку з чим, зроблено висновок щодо необхідності порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1

На засіданні Дисциплінарної палати 24.02.2015 року (протокол № 2) було вирішено порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1, відповідно, рішенням дисциплінарної палати від 24.02.2015 року порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 та викликано ОСОБА_1 на засідання дисциплінарної палати КМКДКА на 17.03.2015 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначене рішення Дисциплінарної комісії позивачем у встановленому законодавством порядку (до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом 30 днів з дня його прийняття) не оскаржувалось, в той час, як ним встановлений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики, а також наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку.

На засіданні Дисциплінарної палати 17.03.2015 року (протокол № 3), за результатом обговорення обставин, висновків та пропозицій викладених в довідці про проведення перевірки, рішенні про порушення дисциплінарної справи, матеріалах дисциплінарної справи, було вирішено за вчинення грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» застосувати до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

При цьому, суд не залишає поза вагою той факт, що, як встановлено зі змісту протоколу засідання Дисциплінарної палати № 3 від 17.03.02015 року, позивач не заперечував факту навмисного завищення суми гонорару та подання позову про стягнення з ОСОБА_2 по договору про надання правової допомоги, з метою стягнення гонорару, що був обумовлений при укладенні договору.

Враховуючи наведене, рішенням Дисциплінарної палати від 17.03.2015 року адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців, з 17.03.2015 року по 16.09.2015 року.

Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон).

Згідно статті 1 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

За приписами статті 21 Закону, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, крім іншого, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. При цьому, адвокату, зокрема, забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;

Відповідно до статті 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, крім іншого, договір про надання правової допомоги.

Згідно частини 1, 5 статті 27 Закону, договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Статтею 30 Закону закріплено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, згідно частини 1, 3 статті 7 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 року (надалі - Правила), у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

За правилами статті 14 Правил, адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Частиною 4 статті 18 Правил закріплено, що адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов'язків.

Відповідно до статті 29 Правил, адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або визначений законом.

В договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше) та може бути визначений їх обсяг.

Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з'ясувалася після укладення договору, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 22-ц/796/11825/2014 р. встановлено, що час надання правової допомоги ОСОБА_1 дещо завищений (підготовка до судового засідання 10 год.) і до нього включено дії, які не пов'язані з наданням правової допомоги, зокрема, прибуття до суду, а також невірно визначений час надання правової допомоги в судовому засіданні.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2015 року у справі №761/34006/14-ц (провадження №2/761/1316/2015) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Більше того, позивач не заперечував факту навмисного завищення суми гонорару та подання позову про стягнення з ОСОБА_2 по договору про надання правової допомоги, з метою стягнення гонорару, що був обумовлений при укладенні договору.

За правилами пункту 3 частини 1, пункту 3 частини 2 статті 31 Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

З підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (частина 2 статті 33 Закону).

Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку (частина 1 статті 34 Закону).

Згідно частини 2 статті 34 Закону, дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року (пункт 2 частини 1 статі 35 Закону).

Відповідно до статті 36 Закону, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Дисциплінарне провадження складається з таких стадій: проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; порушення дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення у дисциплінарній справі (стаття 37 Закону).

За приписами статті 38 Закону, заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Згідно положень статті 39 Закону, за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Позивачем не подано суду доказів оскарження рішення Дисциплінарної комісії від 24.02.2015 року, яким порушено дисциплінарну справу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 40 Закону, дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення.

Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.

Відповідно до статті 41 Закону, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні.

Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, судом не встановлено порушень з боку відповідача порядку прийняття спірного рішення, натомість встановлено, що спірне рішення прийняте в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Законом.

При цьому, суд вважає, що позивач по відношенню третьої особи повів себе некоректно, що вказує на порушення ним Правил.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій