Постанова № 46452944, 03.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2015 р. № 820/3615/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Кабанові Д.С.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000852201 від 30.03.2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 263316,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 65829,83 грн. та №0000862201 від 30.03.2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, викладені в акті перевірки № 1004/20-34-22-01-05/36226540 від 30 березня 2015 року про порушення ТОВ «Красота та здоровя» норм Податкового кодексу України є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам а податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від березня 2015 року є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на обставини викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» (код за ЄДРПОУ 36226540) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 за результатами якої складено акт від 30.03.2015 року №1004/20-34-22-01-05/36226540 (а.с.11-93, т.1).

ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в акті перевірки № 1004/20-34-22-01-05/36226540 від 30 березня 2015 року зазначено про те, що підставою для висновків про завищення ТОВ «Красота та здоровя» валових витрат за 2014 рік на суму 1034717 грн.» та податкового кредиту за липень 2013 р. слугувало твердження про «неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді та в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків», однак, дані висновки відповідача є неправомірними та спростовуються нижчевикладеними обставинами та доказами на підтвердження даних обставин.

На підставі висновків вищевказаного акту контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення форми: «Р» від 30.03.2015 року №0000852201 на суму 357386,25 грн., з яких 285909 грн., - за основним платежем та 71477,25 грн., - штрафна санкція, зі змісту якого вбачається, що підставою його прийняття було порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; форми «Р» від 30.03.2015 року №0000862201 на суму 232811,25 грн., з яких 186249 грн., - основний платіж, 46562,25 грн., - штрафна санкція, зі змісту якого вбачається, що підставою його прийняття було порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 Податкового кодексу України (а.с.94-95).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 198.4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

За змістом п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.01.2009 року за №14801020000043302.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Кійопторг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» (покупець) укладено договір поставки від 01.07.2014 відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних на кожну партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємною частиною цього договору (а.с.133-134, т.1).

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору від 01.07.2014 року які підписаними сторонами та скріплені печатками.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними товариством з обмеженою відповідальністю «Кійопторг» на адресу позивача.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно транспортні накладні.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Оптоторг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» (покупець) укладено договір поставки №01-10-14 від 01.10.2014 відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних на кожну партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємною частиною цього договору (а.с.144-145, т.1).

Відповідно до умов вищевказаного договору представником позивача надано до суду видаткові накладні, податкові накладні та товарно транспортні накладні (а.с.146-157, т.1).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна інкорпорейшн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» (покупець) укладено договір поставки від 03.11.2014 відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних на кожну партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємною частиною цього договору (а.с.158-159, т.1).

Відповідно до умов вищевказаного договору представником позивача надано до суду видаткові накладні, податкові накладні та товарно транспортні накладні (а.с.161-168, т.1).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Аспид Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» (покупець) укладено договір поставки від 15.11.2014 відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних на кожну партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємною частиною цього договору (а.с.169-170, т.1).

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2012 року укладеного між ТОВ «СТІРОЛ» (орендодавець) та ТОВ «Красота та здоровя», позивач має у тимчасовому, оплатному користуванні на умовах оренди нежитлові приміщення виробничо-складського корпусу які розташовані за адресою Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, вул. Зелена, буд. 5 що підтверджує зберігання придбаних товарно -матеріальних цінностей придбаних у контрагентів на підставі вищевказаних договорів (а.с.184 187. т.1).

Зберігання товарно матеріальних цінностей на складі також підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 (а.с.189-229, т.1, а.с.1-47, т.2).

На виконання умов пунктів 1.2. договорів укладених між ТОВ «Красота та здоровя» та контрагентами, платіжними дорученнями наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро матеріальних цінностей (а.с.48-62 т.2).

Використання у власній господарській діяльності придбаних у контрагентів товарно - матеріальних цінностей підтверджується службовими записками в яких зазначено найменування товарно матеріальних цінностей які були використані при транспортуванні а також акти списання (а.с.65-76, т.2).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Радіо Ехо» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» (замовник) укладено договір №22/04/14-01-РЕ про надання рекламних послуг від 22.04.2014 року відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобовязання по виготовленню та/або розміщенню рекламного рлику Замовника в ефірі радіостанцій з позивним «Радио Шарманка»/»Любимое радио», «Радио Шансон», «Бізнес радио», «ДЖ ФМ», «Радио Ренесанс», «Перець ФМ» у відповідності до умов даного Договору та Додатків до нього. У разі виконання Виконавцем комплексу послуг по виготовленню рекламного ролику для Замовника, Виконавець зобовязується також передати виключні майнові права інтелектуальної власності на використання рекламного ролику (а.с.82-86, т.2).

На підтвердження фактичного виконання господарської операції відповідно до вищевказаного договору позивачем надано до суду: рахунок на оплату,акт надання послуг, податкову накладну виписану ТОВ «Радіо Ехо» на адресу «Красота та здоровя» та платіжне доручення яким підтверджується оплата за надані послуги (а.с.88-92, т.2).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Красота та здоровя» (замовник) та філією «Харківський Райавтодор» ДП«Харківський Облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт з облаштування майданчика від 08.07.2013 року відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов Договору виконання робіт з облаштування майданчика. Обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику визначаються кошторисною документацією, яка є невідємною частиною договору. Забезпечення матеріалами здійснює Підрядник (а.с.93-97, т.2).

Сторонами складено та підписано зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, договірну ціну, локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки (а.с.99-108, т.2).

ОСОБА_3 № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо.

Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту ОСОБА_3 № КБ-2в, то позивач та його контрагенти дотримались порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду (підряду).

Виконання робіт також підтверджується актом виконання робіт підписаним сторонами та скраплені печатками.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними філією «Харківський Райавтодор» ДП«Харківський Облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на адресу позивача (а.с.114-118. т.2).

Платіжними дорученнями наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро матеріальних цінностей (а.с.119-121 т.2).

Подальше використання придбаних товарно - матеріальних цінностей підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції та видатковими накладними (т. 2 - 17).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу, судом не виявлено.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ «Оптоторг», ТОВ «Фортуна інтеркорпорейшн», ТОВ «Аспид груп», ТОВ «Радіо Ехо», філією «Харківський Райавтодор» ДП«Харківський Облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» за перевіряємий період, адже вказані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обовязкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Контролюючим органом не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами і які б підтверджували висновки акту перевірки № 1004/20-34-22-01-05/36226540 від 30.03.2015 р. про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та обєктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії справ є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару та послуг від контрагентів та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

В звязку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0000852201 від 30.03.2015 року та №0000862201 від 30.03.2015 року не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000852201 від 30.03.2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 263316,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 65829,83 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000862201 від 30.03.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я" (код ЄДРПОУ 36226540, адреса: 61050, м. Харків, вул. Сомівська, 12-Б) судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

СуддяБідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 08.07.2015 року.