Постанова № 46452752, 03.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2015 р. № 820/20713/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «ПЛАЗМА» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані «ПЛАЗМА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 261 879,00 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 79 440,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «ПЛАЗМА» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 5010/20-31-22-03-07/36226451 від 07.10.2014 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_1 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 209 503,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 52 376,00 грн., та № НОМЕР_2 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 64 627,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15 900,00 грн. З сумою грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 086,25 грн. ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» погодилося та сплатило дану суму, що підтверджується платіжним дорученням № 100349435 від 26.06.2015 року. В іншій частині позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства. Підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, слугували висновки актів перевірок його контрагентів-продавців про неможливість отримання товару та відсутність обєктів оподаткування при придбанні товару. Разом з тим, зважаючи на те, що у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин з його контрагентами, враховуючи те, що в акті перевірки не міститься жодного зауваження ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо складання позивачем даних первинних документів, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті податкові повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «ПЛАЗМА» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої було складено акт № 5010/20-31-22-03-07/36226451 від 07.10.2014 року, в якому встановлено: завищення суми витрат на 13 186 048,23 грн., в тому числі: у 2 кварталі 2011 року на суму 104 984,70 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 1 844 120,62 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 8 709,50 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 3 728,70 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 1 489,00 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 96 945,30 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 116 498,05 грн., у 2013 році на суму 11 009 572,36 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.44.3, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України; завищення суми доходу в частині сформованого податкового кредиту від підприємств, перелік яких, наведений в акті перевірки та додатках до цього акту, при реалізації комплектуючих на адресу покупців за перевіряємий період, на загальну суму 12 986 882,26 грн., в тому числі: у 2 кварталі 2011 року на суму 104 984,70 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 1 841 318,17 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 7 053,00 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 2 232,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 753,30 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 115 188,90 грн., у 2013 році на суму 10 915 352,19 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44.1. ст.44, п.п.133.1.1 п.133.1 ст.133, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.44.3, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України; заниження податку на прибуток на суму 64 627 грн., в тому числі: за 2011 рік на суму 1 026 грн., за 2012 рік на суму 21 102 грн., за 2013 рік на суму 42 499 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44.1. ст.44, п.п.133.1.1 п.133.1 ст. 133, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.135.5.4 п.135.4 ст. 135, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.44.3, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України; завищення податкових зобовязань в частині сформованого податкового кредиту від підприємств, перелік яких, наведений в акті перевірки та додатках до цього акту, на суму 2 597 376,41 грн., в тому числі: у квітні 2011 року на суму 9 532,99 грн.; у травні 2011 року на суму 10 166,67 грн.; у червні 2011 року на суму 1 297,28 грн.; у липні 2011 року на суму 82 267,98 грн.; у серпні 2011 року на суму 273 475,60 грн.; у вересні 2011 року на суму 12 520,00 грн.; у жовтні 2011 року на суму 693,00 грн.; у грудні 2011 року на суму 217,60 грн.; у січні 2012 року на суму 446,40 грн.; у травні 2012 року на суму 150,66 грн.; у серпні 2012 року на суму 1 100 000, грн.; у листопаді 2012 року на суму 12 213,85 грн.; у грудні 2012 року на суму 10 823,93 грн.; у січні 2013 року на суму 96 251,51 грн.; у лютому 2013 року на суму 17 171,52 грн.; у березні 2013 року на суму 175 898,72 грн.; у квітні 2013 року на суму 274 483,06 грн.; у травні 2013 року на суму 35 697,29 грн.; у червні 2013 року на суму 428 195,25 грн.; у липні 2013 року на суму 319 508,51 грн.; у серпні 2013 року на суму 248 221,49 грн.; у вересні 2013 року на суму 343 418,64 грн.; у жовтні 2013 року на суму 129 283,04 грн.; у листопаді 2013 року на суму 103 765,86 грн.; у грудні 2013 року на суму 175,56 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1, п.188.1, п.187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового Кодексу України; завищення податкового кредиту на загальну суму 2 642 826,45 грн., в тому числі: у квітні 2011 року на суму 10 118,59 грн.; у травні 2011 року на суму 10 166,67 грн.; у липні 2011 року на суму 20 670,00 грн.; у серпні 2011 року на суму 23 426,24 грн.; у вересні 2011 року на суму 314 795,01 грн.; у жовтні 2011 року на суму 353,74 грн.; у грудні 2011 року на суму 548,90 грн.; у січні 2012 року на суму 446,40 грн.; у лютому 2012 року на суму 12 310,50 грн.; у березні 2012 року на суму 126,67 грн.; у квітні 2012 року на суму 13 077,62 грн.; у травні 2012 року на суму 184,33 грн.; у червні 2012 року на суму 46,50 грн.; у липні 2012 року на суму 66,97 грн.; у серпні 2012 року на суму 89,06 грн.; у жовтні 2012 року на суму 19 300,00 грн.; у листопаді 2012 року на суму 367,25 грн.; у січні 2013 року на суму 107 113,78 грн.; у березні 2013 року на суму 135 058,22 грн.; у квітні 2013 року на суму 332 495,08 грн.; у травні 2013 року на суму 966,67 грн.; у червні 2013 року на суму 463 892,54 грн.; у липні 2013 року на суму 319 508,51 грн.; у серпні 2013 року на суму 81 072,05 грн.; у вересні 2013 року на суму 550 293,41 грн.; у жовтні 2013 року на суму 39 067,55 грн.; у листопаді 2013 року на суму 185 251,19 грн.; у грудні 2013 року на суму 2 013,00 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.п.200.1, п.п.200.3, п.п.200.4 (б) ст.200 Податкового Кодексу України; заниження податку на додану вартість на загальну суму 210 093 грн., у тому числі: у квітні 2011 року на суму 586,00 грн.; у лютому 2012 року на суму 12 311 грн.; у червні 2012 року на суму 13 284 грн.; у жовтні 2012 року на суму 15 625 грн.; у вересні 2013 року на суму 97 906 грн.; у грудні 2013 року на суму 70 377 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.п.200.1 , п.п.200.3, п.п.200.4 (б) ст.200, п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1, 188.1, 187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового Кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 261 879,00 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 80 527 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для прийняття спірних рішень слугували висновки актів перевірок контрагентів-продавців ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» про неможливість отримання товару та відсутність обєктів оподаткування при придбанні товару.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, правочини були укладені позивачем з ТОВ «Олімп-Дніпро» (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № 28 від 08.05.2013 року), ТОВ «НВФ «ЕЛЕКТРОСЕРВІС» (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № 2308-1 від 23.08.2012 року), ТОВ «АЗОП» (вчинений у формі обміну документами - видатковими накладними № 342 від 02.12.2011 року, № 387 від 27.04.2012 року), ТОВ «ЮВАС-ДТК» (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № РН-0000004 від 13.03.2012 року, № РН-0000005 від 13.03.2012 року), ТОВ «Будпластполімер» (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № 11/7-2 від 11.07.2011 року, № 15/7-1 від 15.07.2011 року, № 18/7-3 від 18.07.2011 року, № 25/7-8 від 25.07.2011 року), ТОВ «Велар-Д» (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 011257 від 03.12.2012 року та № 010152 від 01.01.2013 року), ТОВ «Лудан Груп» (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 010917 від 01.09.2013 року та № 01957 від 01.09.2013 року), ТОВ «Гран Прі +» (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № 0037 від 23.01.2012 року), ТОВ «КОСТАРИКА-10» (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 010415 від 01.04.2011 року), ТОВ «КС Альянс Сервіс» (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 011163 від 01.11.2011 року), ТОВ «Велстар-Ф» (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 010712 від 01.07.2013 року), ТОВ «УПМК» (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № УП-0000350 від 11.04.2011 р., № УП-0000367 від 14.04.2011 р., № УП-0000392 від 19.04.2011 р., № УП-0000401 від 20.04.2011 р.), ТОВ «ГРУПА ЕКЛІПТ» (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 011235 від 01.12.2013 року та № 011028 від 01.10.2013 року), ТОВ «Металелектромаш» (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № РН-0000370 від 31.08.2012 року), ПП «Курєрська служба доставки - Харків» (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 343 від 25.07.2011 року), ТОВ «ВАШ ЧАС» (вчинені у формі обміну документами - актами № ОУ-023792 від 15.12.2011 року та № ОУ-024077 від 21.12.2011 року), ПП «НВП «КВАЗАР» (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 1-03/10 від 03.10.2013 року), ПП фірма «Промімпекс» (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № ФП-КВ-1184 від 19.04.2012 року, № ФП-КВ-1264 від 25.04.2012 року, № ФП-КВ-3910 від 05.11.2012 року, № ФП-КВ-3918 від 06.11.2012 року), ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти» (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 010827 від 01.08.2011 року та № 010828 від 01.08.2011 року), ТОВ «Клермонт» (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 011036 від 01.10.2013 року, Договору № 011167 від 01.11.2013 року).

За формою, предметом домовленостей, змістом прав і обов'язків, умовами виконання зобов'язань правочини, на підставі яких склались згадані господарські відносини, та котрі були укладені позивачем, закону не суперечать, можливостей для набуття ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» безпідставної податкової вигоди не створюють.

Наявні у справі документи свідчать, що вартість товарів (робіт, послуг), отриманих ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» від вище перелічених суб'єктів права були оплачені як шляхом перерахування з банківських рахунків безготівкових грошових коштів, так і проведено за готівку з отриманням відповідних фіскальних касових чеків.

Фізична наявність товарів (робіт, послуг) підтверджується, по-перше, первинними документами і документами про оплату, зміст та форма яких відповідають ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), які виписані реально існуючими суб'єктами права у зв'язку з настанням визначених законом подій, по-друге, товарно-транспортними накладними, договорами з перевізниками та актами надання транспортних послуг, по-третє, документами складського і бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що товар (роботи, послуги), придбані ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» у вищезазначених контрагентів за вказаними договорами, були в подальшому реалізовані іншим контрагентам, що свідчить про використання даного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним за правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Як з'ясовано судом в ході розгляду спору, жоден з укладених позивачем та згаданими вище контрагентами правочинів податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.

Обставини фізичної наявності товарів та обставини дійсності виконання робіт та надання послуг податковою інспекцією не заперечувались, заперечень відносно розрахунків платника податків з контрагентами податковою інспекцією в ході судового розгляду справи не висловлено, в тексті акту не наведено.

Встановлені в ході судового розгляду обставини дійсного виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами з метою досягнення передбачених договорами юридичних наслідків свідчать про настання змін у стані та структурі активів платників податків - сторін перелічених правочинів.

Зважаючи на встановлену судом реальність здійснення господарських взаємовідносин ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» з ТОВ «Клермонт», та, відповідно, з ПАТ «Кримський содовий завод», якому був реалізований товар від ТОВ «Клермонт», спростовуються висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про те, що грошові кошти, які були отримані ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» від ПАТ «Кримський содовий завод» загальною сумою 124 886,08 грн., вважаються безповоротною фінансовою допомогою. Таким чином, є неправомірними висновки ДПІ про заниження суми доходу в частині сформованого податкового кредиту ТОВ «Клермонт» при реалізації тмц на адресу покупців в рядку 03 «Інші доходи» в декларації з податку на прибуток за 2013 рік всього на загальну суму 124 886,08 грн.

З приводу посилань відповідача на акти податкових перевірок контрагентів ТОВ «Компані «ПЛАЗМА» суд відзначає, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначене кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на витрати та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування, та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, ТОВ «Компані «ПЛАЗМА», у спірних правовідносинах отримав в розпорядження документи, визначені законом як підстави для збільшення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, провів розрахунки з контрагентами, діяв з достатньою виваженістю, розсудливістю та обачливістю.

Таким чином, суд зазначає, що викладені в акті перевірки висновки про нереальність господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні податків, висновки суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нереальність господарських операцій без зазначення, в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 19 листопада 2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 5010/20-31-22-03-07/36226451 від 07 жовтня 2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, в частині грошового зобов'язання у розмірі 79440,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 19 листопада 2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 5010/20-31-22-03-07/36226451 від 07 жовтня 2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 липня 2015 року.

СуддяТітов О.М.