Постанова № 46452709, 23.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2015 р. № 820/807/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби "Козача Лопань" Харківського прикордонного загону - капітана ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у перетинанні кордону України ОСОБА_1 протиправним та незаконним;

- скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України від 01.08.2014 р.;

- зобов'язати відповідача не чинити перепони ОСОБА_1 у перетинанні кордону України;

- визнати дії відповідача щодо проставлення штампу у паспортному документі громадянина РФ Грюкова ОСОБА_3 "ВІДМОВЛЕНО у в'їзді в Україну" протиправним та незаконним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проходженні ним державного прикордонного контролю України 01.08.2014 року відповідачем з посиланням на приписи пп.4 п.1 ст.8 ЗУ "Про прикордонний контроль" - не підтвердження мети поїздки, було прийнято незаконне рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону. У зв'язку з цим, посадовою особою державного органу позивача було знято з поїзду та повернуто на територію Російської Федерації. При цьому, посадовими особами прикордонної служби було проставлено штамп в паспорті позивача "відмовлено у в'їзді в Україну".

Позивач вважає вказане вище рішення від 01.08.2014 року незаконним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, а проставлення штампу "відмовлено у в'їзді в Україну" - здійснено за межами повноважень посадової особи, оскільки, за судженням позивача, проставлення штампу такого змісту взагалі не врегульовано чинним законодавством України.

За таких підстав позивач просить суд позов задовольнити.

У судове засідання позивач та його представник не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, надали суду клопотання, в яких просили розглядати справу за їх відсутності, за матеріалами наявними в справі. (а.с.50- 51).

Відповідач - начальник 3 відділення інспекторів прикордонної служби "Козача Лопань" Харківського прикордонного загону капітан ОСОБА_2, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляди справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст. 33-35 КАС України (а.с.47), клопотань про перенос розгляду справи суду не надавав. Правом надати письмові заперечення на позов не скористався.

З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 01.08.2014 року позивачу при проходженні державного прикордонного контролю співробітниками прикордонної служби було відмовлено у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну, про що відповідачем - Начальником 3 відділення інспекторів прикордонної служби "Козача Лопань" Харківського прикордонного загону капітаном ОСОБА_2, прийнято спірне рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01.08.2014 року (а.с.7).

Як вбачається з згаданого вище рішення ОСОБА_1 відмовлено у в'їзді в Україну на підставі пп. 4 п.1 ст.8 Закону України "Про прикордонний контроль", по причині не підтвердження мети поїздки.

Перевіряючи на відповідність закону спірного рішення, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь субєкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 86).

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України "Про прикордонний контроль" (надалі Закон).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про прикордонний контроль", встановлено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами ст. 8 Закону, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку. Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно до вимог ст. 14 Закону, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" ( 3857-12 ), відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону ( z0031-11 ) встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

Порядок проставлення відміток про перетинання державного кордону та їх форма визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Таким спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади є Державний комітет у справах охорони державного кордону України (Держкомкордон України). Він забезпечує реалізацію державної політики з прикордонних питань, здійснює управління Прикордонними військами України, а також координує діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації перетинання державного кордону особами, транспортними засобами, вантажами та іншим майном, забезпечення додержання режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що спірне рішення прийнято відповідачем в межах законодавчо надано компетенції, з фактичними обставинами правовідносин узгоджується, а відтак доводи позивача щодо підтвердження ним належним чином мети поїздки суд вважає не доведеними.

За таких обставин, підстав для визнання дій відповідача щодо відмови у перетинанні кордону України ОСОБА_1 протиправними та незаконними, скасування рішення про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України від 01.08.2014 р., зобов'язання відповідача не чинити перепони ОСОБА_1 у перетинанні кордону України та визнання дій відповідача щодо проставлення штампу у паспортному документі громадянина РФ Грюкова ОСОБА_3 "ВІДМОВЛЕНО у в'їзді в Україну" протиправними та незаконними, суд не вбачає.

Вирішуючи спір суд відзначає, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають реально наявні у учасників суспільних правовідносин права або інтереси.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, позаяк реалізація владної управлінської функції відповідачем у спірних правовідносинах була здійснена з додержанням вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, то позов належить залишити без задоволення.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160-163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби "Козача Лопань" Харківського прикордонного загону - капітана ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко