Постанова № 46452642, 03.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2015 р. № 820/2587/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участі секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Старк" до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000034700 та №0000024700 від 04.03.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення ґрунтуються на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, надали суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначили, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного контролюючого органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу визначені відповідні податкові зобовязання.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фахівцями спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Старк" (код ЄДРПОУ 30926071) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року, листопад 2014 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, результати якої оформлені актом №36/28-09-47-08/30926071 від 20.02.2015 року, яким зафіксовано порушення: п.п. "и" та "і" п.201.1 ст. 201, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) за рахунок завищення суми податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму ПДВ 51503,0 грн., та за листопад 2014 року на суму ПДВ 82765,00 грн., що призвело до порушення п.200.1 п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 51503,00 грн. та за листопад на суму 82765,00 грн., п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2014 року на 51503,00 грн. (т. 1 а.с. 10-45).

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав на них свої заперечення 25.02.2015 року до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (т. 1 а.с. 52-53).

Листом від 02.03.2015 року №1728/10/28-09-47-08 спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів повідомила позивача, що висновки акту перевірки №36/28-09-47-08/30926071 від 20.02.2015 року відповідають нормам діючого законодавства та залишаються незмінними (т. 1 а.с. 54-57).

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення - рішення від 04.03.2015 року за №0000024700, №0000034700 (т. 1 а. с. 58, 60).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (замовник) та ДК "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" (Газотранспортне підприємство) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №8443 від 12.12.2011 року, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (т. 2 а.с. 1-6).

На виконання зазначеного вище договору сторонами укладеного правочину складено акт надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, рахунок (т. 2 а.с. 9,11 ), виписано податкову накладну №1641 від 30.11.2014 року на загальну суму 2467,67 грн., в т.ч. ПДВ 411,28 грн. (т. 2 а.с.10).

Оплата по вище вказаному правочину здійснювалась у повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (т. 2 а.с. 13-15).

Транспортування природного газу отриманого позивачем у ДК "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" здійснювалось ПАТ "Харківгаз", про що між позивачем (Замовник) та ПАТ "Харківгаз" (Газорозподільне підприємство) 01.01.2013 року укладено договір на розподіл природного газу, за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів експлуатаційної відповідальності сторін (т. 1 а.с. 144-150).

Реальність виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку: податковою накладною: №511 від 23.10.2014 року на загальну суму 41016,00 грн., в т.ч. ПДВ 6836,00 грн., рахунком на оплату, актом надання послуг з транспортування природного газу ГРМ, технічним актом, звітом (т. 1 а. с. 152-153, 157-160).

Також, з матеріалами справи встановлено, що 25.06.2014 року позивачем (Замовник) укладено договір №25/06-01 з ТОВ "ТК Донспецсервіс" (Виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, зазначених в Договорі, виконати ремонтні роботи, згідно кошторисної калькуляції, яка є невід'ємною частиною Договору, а сааме: капітальний ремонт візка ходу тепловоза ТГМ-4, а замовник зобов'язується на умовах та в строк, вказаний в Договорі, прийняти та оплатити виконанні роботи (т. 1 а.с.88-91).

Реальність виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку: актом надання послуг, актом прийому-передачі, податковою накладною: №5 від 30.07.2014 року на загальну суму 93821,95 грн., в т.ч. ПДВ 15636,99 грн., №6 від 27.08.2014 року на загальну суму 70366,45 грн., в т.ч. ПДВ 11727,74 грн., №7 від 28.08.2014 року на загальну суму 70366,44 грн., в т.ч. ПДВ 11727,74 грн., рахунком на оплату (т. 1 а. с. 95-106).

Крім того, 07.05.2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "ТК Донспецсервіс" (Виконавець) укладено договір №07/05-01, за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, зазначених в Договорі, виконати ремонтні роботи, а замовник зобов'язується на умовах та в строк, вказаний в Договорі, прийняти та оплатити виконанні роботи (т. 1 а.с.116-118).

Реальність виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку: актом надання послуг, кошторисною калькуляцією, актом прийому-передачі, товарно-транспортною накладною, податковою накладною: №1 від 16.09.2014 року на загальну суму 310500,01 грн., в т.ч. ПДВ 5175,00 грн., №4 від 12.08.2014 року на загальну суму 9870,00 грн. в т.ч. ПДВ 1645,00 грн., рахунком на оплату (т. 1 а. с. 72, 84-87, 119-128, 200-205).

Транспортування по укладеним договорам позивача із ТОВ "ТК Донспецсервіс" здійснювалась за допомогою перевізника - ВКФ "ВАЛ", що підтверджується договором на перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1, п/п АН 6551 ХТ 25.05.2014 року, за умовами якого замовник (позивач) зобов'язаний надати перевізнику (ВКФ "ВАЛ") заявку на перевезення вантажу не менше ніж за два дня до початку перевезення (т. 1 а.с. 70-71, 80, 83).На виконання умов зазначеного договору надано податкові накладні, рахунок - фактури, виписками з банку (т. а.с.73-79).

Також, в перевіряємий період позивачем (покупець) 01.04.2014 року укладено договір на постачання природного газу №г-042/14 з ТОВ "ІНТЕР ЕНЕРГО ТРЕЙД" (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язується надавати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу, на умовах цього договору. Покупець є кінцевим споживачем газу, який передається за договором (т. 1 а.с. 132-136).

Реальність виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку: актом приймання передачі природного газу, податковою накладною: №232 від 20.11.2014 року на загальну суму 496592,64 грн., в т.ч. ПДВ 82765,44 грн., рахунком на оплату (т. 1 а. с. 138-140).

Оплата послуг за вище вказаними договорами здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, шляхом списання коштів з рахунків ТОВ виробничо-комерційної фірми "Старк", що підтверджується залученими до матеріалів справи виписками з банку (т. 1 а. с. 107-115, 129-131, 141-143, 154-156, 206-208).

Крім того, судом з пояснень представників позивача встановлено, що в перевіряємий період ТОВ "ВКФ"СТАРК" уклало усний договір про надання послуг з ТОВ "ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ".

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як доказ фактичного виконання усного правочину, позивачем до суду надано: акт надання послуг, експрес накладну, товарно - транспортну накладну, податкову накладну №801 від 08.10.2014 року на загальну сум 2400,00 грн. в т.ч. ПДВ 400,00 грн., рахунок, виписки з банку (т. 1 а.с. 62-69).

Суд зазначає, що частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Обовязковість укладення господарських договір у письмовій формі також випливає із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд зазначає, що угоди щодо надання послуг укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ "ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ" у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що не суперечить вимогам закону.

Наявність податкових накладних, доказів оплати кореспондуються змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, і свідчить про реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту визначений положеннями ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до п.198.3 ст. 198 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 Податкового кодексу України.

Так відповідно до положень п.200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних павовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач мав право на нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень - листопад 2014 року.

Крім того, приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення контролюючий орган, окрім іншого, посилався на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області №2644/26-55-22-13/39199028 від 01.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки з основним постачальником ТОВ "ТД ДОНСПЕЦСЕРВІС" - ТОВ "ФІНАНС ОСОБА_5", №3/05-14-15-01-11-1-22035128 від 05.01.2015 року про проведення документальної невиїзної перевірки перевізника ВКФ "ВАЛ" з питань правомірності формування податкового кредиту та дотримання правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "ФІНАНС ОСОБА_5".

Суд зауважує, що пунктом 1 порядку №1232 від 27.12.2010 року про проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок передбачено, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тому, у контролюючого органу не було законних підстав робити висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами лише на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ФІНАНС ОСОБА_5", який є контрагентом ТОВ "ТД ДОНСПЕЦСЕРВІС", оскільки контрагент ТОВ "ТД ДОНСПЕЦСЕРВІС" фактично не перевірявся, документи первинного та бухгалтерського обліку ТОВ "ФІНАНС ОСОБА_5" досліджені не були.

Крім того, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а сааме: від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Враховуючи зазначене вище, суд зазначає, що позивач не може нести наслідків невиконання його контрагентами свого податкового обов'язку щодо подання податкової звітності до контролюючих органів на обліку, в яких вони перебувають, оскільки, такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також, суд зазначає, що контролюючий орган у висновках акту перевірки зазначив, що підставою порушення платником податків вимог п.198.6 ст. 198, п.п. "и", п.п. "і" п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України слугувала відсутність в податковій накладній №232 від 20.11.2014 року в графі 4 "код УКТ ЗЕД" відповідного коду УКТ ЗЕД.

З вище вказаним твердженням контролюючого органу, суд не погоджується, через наступне.

Приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) виключено.

Судом з листа регіональної газової компанії "Харківгаз" від 02.06.2015 року №600 (вхідний 01-23/29512/15 від 03.06.2015 року), встановлено, що газ заходе в загальному потоці, а походження визначає постачальник. Крім того, разом із листом надано реєстр фактично протранспортованого природного газу мережами ПАТ "Харківгаз", з якого вбачається, що природний газ поставлявся з ресурсів власного видобутку ТОВ "Укр Енерго Холдінг", ТОВ "Сіріус-1", ЗАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (а.с. т. 2 а.с. 41-42).

Таким чином, суд приходить до висновку про помилковість судження суб'єкта владних повноважень, спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про порушення позивачем приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи, що висновки відповідача про безпідставне завищення суми бюджетного відшкодування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню в частині скасування податкових повідомлень - рішень спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000034700 та №0000024700 від 04.03.2015 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними податкові повідомлення - рішення №0000034700 та №0000024700 від 04.03.2015 року, суд зазначає, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки поглинається вимогою про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, крім того, з урахуванням приписів ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, саме скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є тим засобом захисту, який гарантуватиме захист прав позивача.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000034700 та №0000024700 від 04.03.2015 року. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Податкового кодексу України.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 122, 159, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Старк" до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000034700 та №0000024700 від 04.03.2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (63631, Харківська область, Шевечнківський район, с. Старовірівка, вул. Кар'єрна, 1-Б, код ЄДРПОУ 30926071) на користь державного бюджету України (одержувач-УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ОКПО 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) судовий збір у розмірі 148 (сто сорок вісім гривень) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2015 року.

Суддя М.О. Лук'яненко