Постанова № 46451909, 05.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 червня 2015 року Справа № 814/554/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом Очаківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57508)

до відповідача: Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (вул. Спаська, 39-а, м. Миколаїв, 54001)

третя особа: Державне Підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» (вул. Промислова, 1, смт. Ольшанське,Миколаївський район, Миколаївська область, 57113)

про: стягнення податкового боргу в сумі 283201,75 грн.,

в с т а н о в и в:

Позивач, Очаківська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі – Очаківська ОДПІ), звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі - відповідач) заборгованості з податку на додану вартість в сумі 283 201,75 грн., яка утворилась за Державним Підприємством «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» (далі – третя особа).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що станом на 27.01.2015 року за Державним підприємством «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області рахується податковий борг у сумі 283 201,75 грн. В зв’язку з відсутністю коштів у Державному підприємстві «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)» просить звернути стягнення податкового боргу в сумі 283 201,75 грн. на кошти державного органу - Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, в управлінні якого перебуває Державному підприємстві «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)».

Відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В письмових запереченнях та письмових поясненнях зазначив, що Державне підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53) не є розпорядником Державних коштів, бюджетні кошті з Державного бюджету України через Державну пенітенціарну службу України та управління Державної пенітенціарної служби України (відповідача) підприємству колонії не надходять. Згідно вищевказаної статті бюджетного Кодексу України, Державні бюджетні кошті не можуть здійснювати покриття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань, тому неможливо відповідачу в порушенні Законодавства України без відповідних бюджетних асигнувань здійснювати покриття зобов’язань Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)», у зв’язку з тим, що підприємство ні є розпорядником бюджетних Державних коштів відповідно до бюджетного Кодексу України (арк. спр. 71 – 74, 125 - 128).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державне Підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» заперечення відповідача підтримало.

Представники сторін та третьої особи надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 76, 146, 147).

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

За Державним підприємством «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївський області рахується заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 283 201,75 грн.

Очаківська ОДПІ неодноразово зверталась до керівництва підприємства, органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить останнє, з проханням погасити вищевказану заборгованість. Проте, згідно відповідей на листи податкового органу заборгованість погашена не була у зв'язку з незначними обсягами виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг) та недостатнім фінансуванням Управління державної пенітенціарної служби України із загального фонду Державного бюджету України.

Відповідач зазначає, що в правовстановлюючому документі підприємства - його статуті, та ст. 13 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», а також у визначенні організаційно – правової форми підприємства, яка зазначається у витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців, ми приходимо до висновку, що вказані документи визначають підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» як державне підприємство. Крим цього, наказ Державної пенітенціарної служби України від 18.11.2011 року № 540 «Про затвердження переліку найменувань підприємств установ виконання покарань» також визначає це підприємство як державне.

У статті 13 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» вказано, що підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. Отже Державне підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)» має спеціальний статус зі спеціальним правовим регулюванням. У результаті такого регулювання загальні норми щодо правового статусу підприємств застосовуються до боржника в частині, що не суперечить спеціальним правовим нормам. Вказане також підтверджується ч. 6 ст. 63 Господарського кодексу України «Особливості правового статусу підприємств встановлюється цим кодексом та іншими законами», та ч. 9 цієї же статті «Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання».

Відповідно до пп. 25 п.4 Положення про управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області управління є розпорядником коштів державного бюджету, що надходять з Державної пенітенціарної служби України (ДПтСУ) на утримання органів і установ , підпорядкованих управлінню, фінансує ці органи і установи в межах затверджених асигнувань та коштів, одержаних від фінансово господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів Державного бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетник коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Отже, головним розпорядником державних коштів у даному випадку є Державна пенітенціарна служба України, розпорядником другого рівня є управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (відповідач), а розпорядником третього рівня є «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)».

У відповідності до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання та повинні проводити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Кодексом та законом про державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватись.

У зв’язку з тим, що Державне підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» ні є розпорядником Державних коштів, бюджетні кошті з Державного бюджету України через Державну пенітенціарну службу України та управління Державної пенітенціарної служби України (відповідача) підприємству колонії не надходять.

Згідно вищевказаної статті бюджетного Кодексу України державні бюджетні кошті не можуть здійснювати покриття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань, тому неможливо відповідачу в порушенні Законодавства України без відповідних бюджетних асигнувань здійснювати покриття зобов’язань Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)», у зв’язку з тим, що підприємство ні є розпорядником бюджетних Державних коштів відповідно до бюджетного Кодексу України.

Крім того відповідач зазначає, що даний борг не був заявлений до платника податку у судовому порядку, а одразу пред’являється до органу управління боржника, на думку відповідача такий борг у першу чергу має бути пред’явлений у судовому порядку до боржника - платника податку після здійснення досудових заходів встановлених Податковим кодексом України по його стягненню з цієї особи, інше вказує на невиконання всіх передбачених Законодавством України заходів по стягненню податкової заборгованості з платника податку. Так, наприклад, ст. 20.1.33. Податкового Кодексу приписує податковим органам звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Ця норма може стосуватися будь якого боргу, як стягнутого через суд так і нестягнутого.

Отже, на підставі вищенаведеного відповідач управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області вважає, що у позивача не має підстав, які б могли у відповідності до законодавства України надати йому можливість стягнути з відповідача бюджетні кошті на погашення боргу Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)».

Суд погоджується з думкою відповідача з огляду на наступне.

Згідно ст. 13 Закону України від 23.06.2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (із змінами та доповненнями), підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути. Створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Законодавчими актами для державних підприємств встановлюються додаткові гарантії захисту права власності держави.

Відповідно до ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України державне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. В разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства.

Таким чином, Господарський кодекс України передбачає, що державне підприємство-боржник відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають в його розпорядженні.

Статутом Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)» передбачено, що підприємство засновано на державній власності і входить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, яка є його засновником.

Тобто, платник податків - Державне підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)», згідно норм Статуту та положень ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», належить до сфери управління виключно центрального органу виконавчої влади - Управління Державної пенітенціарної служби України.

За таких обставин, Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївсикий області не є органом виконавчої влади, в управлінні якого перебуває державне (комунальне) підприємство, та не є органом, який приймає рішення щодо розпорядження коштами відповідно до приписів п. 96.2, п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління, зокрема Положенням про Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, затвердженим наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 25.06.2012 року № 446.

Зазначеним Положенням на управління покладаються організаційно-контролюючі функції. Фінансову відповідальність по зобов'язаннях перед податковими органами за несплату податків та зборів підпорядкованими йому установами та підприємствами управління не несе.

Згідно п. 1 ст. 24 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

В даному випадку головним розпорядником бюджетних коштів у даному випадку є Державна пенітенціарна служба України, розпорядником другого рівня є управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (відповідач), а розпорядником третього рівня є Державне підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)».

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та повинні проводити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватись.

Положенням про управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області передбачено, що управління відповідно до покладених на нього завдань є розпорядником коштів державного бюджету, що надходять з Департаменту на утримання органів і установ, підпорядкованих йому, а також фінансує ці органи і установи в межах затверджених асигнувань та коштів, одержаних від фінансово-господарської діяльності. Забезпечує ведення бухгалтерського та статистичного обліку.

З аналізу наведеного, вбачається, що головним розпорядником коштів та майна управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області є центральний орган виконавчої влади, тому відповідач не має законних підстав для погашення податкових зобов'язань підприємства перед податковим органом.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма кореспондує із принципами, викладеними в ст. 19 Конституції України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).

Керуючись статтями 2, 11, 122, 158, 160-163, 181 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих