Постанова № 46451895, 23.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23 лютого 2015 року Справа № 814/226/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, 71, с. Воскресенське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57210)

до відповідача: Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050)

про: визнання рішення № 39/10/14-2910-05-10 незаконним; визнання дій відповідача незаконними; визнання незаконною вимоги від 05.12.2014 № Ф-4128-25,

в с т а н о в и в:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, Жовтнева ОДПІ), в якому просив суд:

- визнати рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 69/10/14-2910-05-10 від 15.01.2015 року про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 незаконним;

- визнати дії Жовтневої ОДПІ щодо нарахування ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування незаконними;

- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-4128-25 від 05.12. 2014 року, винесену Жовтневою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відносно ФОП ОСОБА_1 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 1 267,95 грн.

При цьому позивач послався на те, що підстави для прийняття зазначених рішення та вимоги у податкового органу відсутні.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначав, що діяв у відповідності до норм законодавства, а рішення та вимога також прийняті у відповідності до законодавства (арк. спр. 28 - 30).

Представники позивача та відповідача надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 32, 33).

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 26.06.2014 року є платником єдиного податку 3 групи та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до даних картки особового рахунку за ФОП ОСОБА_1 рахується недоїмка по єдиному внеску , зокрема станом на 30.11.2014 року у сумі 1 267,95 грн.

Жовтневою ОДПІ сформовано вимогу № Ф-4128-25 від 05.12.2014 року про сплату 1 267,95 грн. боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (арк. спр. 8).

Позивач оскаржив зазначену вимогу в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 39/10/14-2910-05-10 від 15.01.2015 року адміністративна скарга позивача залишена без задоволення (арк. спр. 10 - 14).

Не погоджуючись з вимогою № Ф-4128-25 від 05.12.2014 року та Рішенням № 39/10/14-2910-05-10 від 15.01.2015 року, позивач оскаржив іх до суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 Юрьєвич є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням Серії ААБ № 131889 (арк. спр. 6).

ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок (арк. спр. 7).

Отже, згідно до матеріалів справи, позивач є пенсіонером за вислугу років та не бере добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Доводи відповідача щодо нерозповсюдження на позивача положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з огляду на те, що він не отримує пенсію за віком є безпідставними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи?підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи?підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

У зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років, а ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, то позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суд дійшов висновку, що особи, яким призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Керуючись ст.ст. 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 69/10/14-2910-05-10 від 15.01.2015 року про результати розгляду скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

3. Визнати незаконними дії обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

4. Визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-4128-25 від 05.12.2014 року, винесену Жовтневою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 1 267,95 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих