Постанова № 46451546, 08.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року 810/1121/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славянка» (далі - ТОВ «Славянка» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 №0001222204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левіан-Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Інвест 2013» (далі - ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013») мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 30.06.2015, не з’явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Славянка», ідентифікаційний код 24883794, місцезнаходження: 07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Леніна, буд. 224 Б, зареєстроване як юридична особа 13.06.1997. Як платник податків узятий на податковий облік з 20.06.1997 за №267.

Позивач з 17.07.1997 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100302927, виданого 03.10.2010 ДПІ у Бородянському районі (том І а.с.17).

Видами діяльності ТОВ «Славянка» є виробництво м'ясних продуктів (основний); інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво готової їжі та страв; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 23.09.2014 по 29.09.2014 на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 23.09.2014 №776, повідомлення від 23.09.2014 №1489, посадовою особою Ірпінської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Славянка» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Левіан-Торг» (код за ЄДРПОУ 38874707) за лютий 2014 року та з ТОВ «Торг-Інвест 2013» (код за ЄДРПОУ 38954415) за березень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 02.10.2014 №959/22-4/24883794 (надалі – Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 90789,00 грн., у тому числі за лютий 2014 року на суму 40724,00 грн. та за березень 2014 року на суму 50065,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013», що ґрунтується на актах про неможливість проведення у липні та серпні місяцях 2014 року зустрічних звірок ТОВ «Левіан-Торг» та ТОВ «Торг-Інвест 2013».

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що Ірпінською ОДПІ отримано акт ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22.07.2014 №665/16-01-22-01-10/38874707 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Левіан-Торг», код ЄДРПОУ 38874707 з питань правомірності проведених господарських відносин із ТОВ «Діміт» за лютий 2014 року та з ТОВ «Полімерінвестбуд» за грудень 2013 року» та акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.08.2014 №880/04-67-22-03/38954415 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торг-Інвест 2013», код ЄДРПОУ 38954415 за період з 29.10.2013 по 30.06.2013», якими встановлено відсутність ТОВ «Левіан-Торг» та ТОВ «Торг-Інвест 2013» за зареєстрованим місцезнаходженням.

У зв’язку з неможливістю проведення зустрічних звірок ТОВ «Левіан-Торг» та ТОВ «Торг-Інвест 2013» і їх контрагентів по ланцюгу постачання товарів, податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах із ТОВ «Славянка», відсутність факту поставки товарів, робіт (послуг) контрагентам покупцям та про «фіктивність» діяльності вказаних підприємств.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» та їх контрагентів.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 №0001222204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 136183,50 грн., у тому числі, за основним платежем – 90789,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 45394,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з’ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем – ТОВ «Славянка» та продавцями – ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» укладено договори поставки від 28.01.2014 №24-2014 та від 01.03.2015 №14-2014, відповідно до яких постачальники зобов’язуються на підставі попереднього усного/письмового замовлення покупця поставити товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Умовами вказаних договорів встановлено, що найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається у видаткових накладних.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб’єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб’єктності та добросовісності ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв’язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом (том ІІ а.с.11-21, 23-25).

На підтвердження поставки товарів (овочів) від ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 01.02.2014 №201001, від 04.02.2014 №204001, від 10.02.2014 №210002, від 17.02.2014 №217002, від 20.02.2014 №220002, від 01.03.2014 №301001, від 06.03.2014 №306005, від 11.03.2014 №311003, від 13.03.2014 №313005, від 19.03.2014 №319007, від 26.03.2014 №326004.

За результатами господарських операцій ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» видано на користь ТОВ «Славянка» податкові накладні від 01.02.2014 №201001, від 04.02.2014 №204001, від 10.02.2014 №210002, від 17.02.2014 №217002, від 20.02.2014 №220002, від 01.03.2014 №301001, від 06.03.2014 №306005, від 11.03.2014 №311003, від 13.03.2014 №313005, від 19.03.2014 №319007, від 26.03.2014 №326004.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за лютий та березень 2014 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том І а.с.100-104, 130-134).

На підтвердження поставки придбаних товарів, позивачем також надані товарно-транспортні накладні, зміст та форма яких відповідають вимогам чинного законодавства (том І а.с.81, 82, 85, 86, 89, 90, 93, 94, 97, 98, 107, 108, 111, 112, 115, 116, 119, 120, 123, 124, 127, 128).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Славянка» ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України 30.01.2014 №10 “Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за №185/24962.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувались до податкового органу, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов’язкових платежів.

У зв’язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Однак, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялись ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв’язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

З метою забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 14.04.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у контрагентів позивача основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів.

Відповідач вимог вказаної ухвали суду не виконав, запитуваних документів не надав та не повідомив суд про причини неможливість їх надання.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов’язаний взяти на себе тягар доказування замість сторони у справі - суб’єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв’язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об’єкту оподаткування і несплати податків.

Факт поставки контрагентами товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами.

Так, позивач зазначив, що ТОВ «Славянка» є виробником овочевих сумішей та салатів. Придбані у ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» овочі були використані для виробництва овочевих сумішей, які у свою чергу були реалізовані через торгові мережі та заклади харчування ТОВ «Біг Фудз», ТОВ «Глобальна ресторанна група – Україна», ТОВ «Стама», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» на підтвердження чого надав відповідні договори поставки та видаткові накладні (том ІІ а.с.118-158).

Крім цього позивач зазначив, що за результатами продажу продукції, виготовленої із овочів, які були придбані у ТОВ «Левіан-Торг» та ТОВ «Торг-Інвест 2013» позивач отримав дохід у розмірі 111444,99 грн. та 145736,53 грн. відповідно.

Водночас, з дослідженого Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагентів позивача.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та не об’єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов’язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.10.2014 №0001222204.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 38 коп. згідно платіжного доручення від 13.03.2015 №702.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 08.07.2015