Постанова № 46451327, 07.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 808/8846/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сіпаки А.В.,

при секретарі судового засідання Горбовій І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Шевченківського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 439 грн. 33 коп. оскільки позивач вважає, що відповідачем не законно отримано допомогу по безробіттю у вищевказаному розмірі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Так позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю та повинен її повернути, оскільки під час отримання допомоги по безробіттю перебував в трудових відносинах з КП «Міська клінічна лікарня».

Представник відповідача в судове засідання також не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищевказаної норми, фіксування судового процесу не відбувалось.

Дослідивши матеріали, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.11.2013 відповідач звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання щодо працевлаштування. Відповідач у своїй заяві зазначив, що не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Відповідно до заяви відповідача, їй був наданий статус безробітного на загальних підставах, та призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 №1533-III (далі іменується - Закон України №1533-III).

Відповідач перебував на обліку як безробітна в період з 18.11.2013 по 05.03.2014 та в цей час, а саме з 10.02.2014 відповідач перебувала в трудових відносинах з КП «Міська клінічна лікарня» та виконувала роботу на яку прийнята відповідно до наказу керівника КП «Міська клінічна лікарня» №27-ктр від 12.02.2014, за що отримувала винагороду.

Даний факт було виявлено під час перевірки, про що складено акт (№157 від 07.10.2014) розслідування страхового випадку відповідно до Закону України №1533-III.

Так за період з 10.02.2014 по 04.03.2014 відповідач отримала нараховану їй матеріальну допомогу у розмірі 439 грн. 33 коп..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу був надісланий лист з пропозицією про повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 439 грн. 33 коп. в добровільному порядку у 15-денний строк з моменту отримання листа, але відповідач не сплатила її у добровільному порядку.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (далі іменується Закон України №5067-VI), безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України №5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства. До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем нерезидентом.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України №1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Пунктом 6.14 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності від 20.11.2000 №307 визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повідомив позивача про самостійне працевлаштування, тобто не виконав обовязок, покладений на нього, як на застраховану особу.

За правилами частини 3 статті 36 Закону України №1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно приписів пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Шевченківського районного центру зайнятості суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 439 грн. 33 коп. (чотириста тридцять девять гривень тридцять три копійки), яку перерахувати на р/р37178001004282, ОКПО 20524248, МФО 813015, ГУДКСУ в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяА.В. Сіпака