Постанова № 46451195, 06.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року о/об 16 год. 41 хв.Справа № 808/2793/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Батигіні О.В., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств» (далі позивач або ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач або ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про розгляд заяви про податковий компроміс №1 від 04.02.2015.

В адміністративному позові зазначено, що 27.01.2015 позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя з заявою про застосування до позивача процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення №0001802201 від 03.10.2014, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 146965 грн. 00 коп. (з яких: за основним платежем 120892 грн. 00 коп.; 26073 грн. 00 коп. штрафні (фінансові) санкції). Відповідач прийняв Рішення про розгляд заяви про податковий компроміс №1 від 04.02.2015, яким заяву позивача не погодив. Не погоджуючись з ОСОБА_1 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, позивач оскаржив його до ГУ ДФС у Запорізькій області, ДФС України, якими Рішення відповідача залишено без змін, а скарги без задоволення. Згідно з п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» не погоджується з ОСОБА_1 №1 від 04.02.2015 про розгляд заяви про податковий компроміс, прийнятим ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, оскільки на момент звернення позивача із заявою про застосування процедури податкового компромісу у Запорізькому окружному адміністративному суді розглядалася справа №808/8910/14 за адміністративним позовом ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток №0001802201 від 03.10.2014. Тобто, сума, зазначена у податковому повідомленні-рішенні №0001802201 від 03.10.2014 була неузгоджена. Підрозділом 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу. Позивач посилаючись на п.7 Підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя оскаржуваним ОСОБА_1 не погодило заяву про податковий компроміс, посилаючись на те, що нарахування податкового органу не відповідають умовам Податкового кодексу України, без будь-якого обґрунтування своєї позиції. Проте відповідач неправильно, на думку позивача, тлумачить положення п.1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, не враховуючи того, що п.1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України регулює тільки випадок щодо подання відповідних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань для платників податків, які вирішили скористатися процедурою податкового компромісу. В даному випадку, як зазначалося вище, триває судове оскарження, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств не узгоджена, а тому, необхідно застосовувати лише норму п.7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, яка пропонує платнику податку подати письмову заяву до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу без будь-яких інших обмежень. У такому випадку, як вважає позивач, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу, а саме 27.01.2015.

Представник позивача повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи до суду не прибув. Причину неприбуття суду не повідомив.

Представником відповідача подано до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що 27.01.2015 позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя подано заяву про намір досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України щодо податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 146965 грн. 00 коп., визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001802201 від 03.10.2014. 04.02.2015 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя винесено Рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України №1. Відмова мотивована тим, що наявний факт невідповідності заяви позивача умовам податкового компромісу, передбаченого підрозділом 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, а саме: податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), натомість, актом перевірки позивача встановлено порушення пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік на загальну суму 33601 грн. 00 коп. у зв'язку з заниженням доходу за 2013 рік. ОСОБА_1 щодо непогодження застосування податкового компромісу №1 від 04.02.2015 позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» №55 від 11.02.2015, поданої до Головного управління ДФС у Запорізькій області позивачу надано відповідь листом від 02.03.2015 за №1166/6/99-99-08-01-22-03-14 та залишено без змін Рішення відповідача. За результатами розгляду скарги ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» №156 від 16.04.2015, поданої до Державної фіскальної служби України, позивачу роз'яснено процедуру податкового компромісу та зазначено, що така процедура може застосовуватись виключно до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з завищенням витрат, та Рішення відповідача, відповідно, залишено в силі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зясував наступне.

ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» 10.12.2014 звернулося до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя (справа №808/8910/14, ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі від 15.12.2014), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001802201 та №0001812201 від 03.10.2014 (а.с.65).

На день судового розгляду адміністративної справи №808/2793/15 судового рішення по справі №808/8910/14, яке б набрало законної сили, немає.

Дослідженням податкового повідомлення-рішення №0001802201 від 03.10.2014 зясовано, що ним ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя збільшено ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» грошове зобов'язання за платежем: «податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських обєднань» (код 11020900) на суму 146965 грн. 00 коп. (з якої: 120892 грн. 00 коп. основний платіж та 26073 грн. 00 коп. штрафні (фінансові) санкції) (а.с.8).

Як зазначено безпосередньо у податковому повідомленні-рішенні №0001802201 від 03.10.2014 підставою для його прийняття стали Акти перевірки: №85/2201/01751688 від 25.06.2014, №97/2201/01751688 від 17.07.2014, №137/2201/01751688 від 16.09.2014 та Рішення про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у Запорізькій області №7557/7/08-01-10-04-13 від 30.09.2014, порушення пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.135.5.15, пп.135.4.1 п.135.5 ст.135, абз.3 пп.«в» пп.138.10.4, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140, п.150.1 ст.150, п.152.2 ст.152 Податкового кодексу України.

Представником відповідача в обґрунтування власної позиції по справі надано до суду копію Акту перевірки №137/2201/01751688 від 16.09.2014 (а.с.34-50).

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, на час звернення позивача з заявою, на день судового розгляду справи вказане зобовязання відповідно до приписів ст.57 Податкового кодексу України є не узгодженим.

У п.4.5 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого 28.11.2012 наказом Міністерства фінансів України №1236, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за №2135/22447, зазначено, що після закінчення процедури (…) судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби.

Позивачем не надано до суду документальних доказів щодо включення відповідачем вказаного грошового зобовязання до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби.

Судом досліджено Рішення відповідача про розгляд заяви про податковий компроміс №1 від 04.02.2015, в якому зазначено: «… До ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя підприємством ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» (код ЄДРПОУ 01751688) подано Заяву від 27.01.2015 №26 … про застосування процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 №0001802201 … Станом на 04.02.2015 грошові зобов'язання визначені в податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2014 №0001802201 оскаржуються у Запорізькому окружному адміністративному суді (адміністративна справа №808/8910/14). Кримінальне провадження відсутнє. Відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), податковому компромісу підлягає заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ, що виникли у зв'язку з завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Грошові зобов'язання визначені в податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2014 №0001802201 з податку на прибуток на загальну суму 146965,0 грн. в т.ч. за основним платежем на 120892 грн. та штрафним санкціям на 26073 грн. не відповідають умовам Податкового кодексу України, за яких податковий компроміс може бути застосований. На підставі вищезазначеного, керуючись п.1, 7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), прийнято рішення про непогодження Заяви про застосування процедури податкового компромісу по ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» … щодо податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємства від 03.10.2014 №0001802201 …» (а.с.9).

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Згідно з п.56.1, 56.4, 56.21 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, ОСОБА_1 відповідача про розгляд заяви про податковий компроміс №1 від 04.02.2015 може бути оскаржене позивачем у судовому порядку.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України податковий компроміс це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.

Відповідно до п.11 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Враховуючи матеріали справи, грошове зобовязання, визначене відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0001802201 від 03.10.2014 підпадає під періоди, за які можливо застосування податкового компромісу.

Згідно з п.12 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.

Отже, існує два способи досягнення податкового компромісу: або шляхом подачі уточнюючого розрахунку або заяви.

Позивачем обрано другий спосіб досягнення податкового компромісу (шляхом подачі заяви), який врегульовано п.7, п.8 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Як зазначено у п.7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобовязання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобовязань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобовязання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобовязання вважається неузгодженим.

Згідно з п.2 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до п.8 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобовязань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобовязання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Враховуючи викладене, податковий компроміс є вже досягнутим, у разі: а) подачі платником податків заяви у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу та б) сплати заниженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість в розмірі 5 відсотків такої суми. Інших вимог підрозділ 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України від платників податків не вимагає.

Позивачем не надано до суду платіжного документу про самостійну сплату 5 відсотків суми узгодженого, після подачі 27.01.2015 заяви про намір досягнення податкового компромісу, зобовязання з податку на прибуток підприємства, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001802201 від 03.10.2014.

Звідси є відсутньою головна передумова досягнення податкового компромісу самостійна сплата ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» 5 відсотків суми узгодженого зобовязання з податку на прибуток підприємства, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001802201 від 03.10.2014.

У п.1.3 розділу 1 «Методичних рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», затверджених 17.01.2015 наказом ДФС України №13 (далі «Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу»), зазначено, що методичні рекомендації не встановлюють нових норм права, а носять виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер щодо єдиного розуміння процедури застосування податкового компромісу.

Отже, «Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» не можуть застосовуватись всупереч положенням Податкового кодексу України.

Відповідно до п.3.12 розділу 3 «Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» Заява про компроміс по ППР для досягнення компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов'язань (пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу) у випадках, визначених у абзацах 3, 4 та 5 пункту 2.2 цих Методичних рекомендацій, подається до контролюючого органу у довільній письмовій формі. (…) При отриманні контролюючим органом за основним місцем податкового обліку платника податків Заяви про компроміс по ППР такий орган розглядає таку заяву, а також необхідні матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом. (…) Досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом. Рішення щодо погодження/непогодження застосування податкового компромісу приймається керівником контролюючого органу на підставі колегіального розгляду структурними підрозділами (податкового та митного аудиту (або іншого структурного підрозділу, який надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення платнику податків), оподаткування юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб, правової роботи, погашення заборгованостей, координаційно-моніторингового, власної безпеки, слідчими підрозділами фінансових розслідувань, оперативними підрозділами), що оформлюється відповідним протоколом. (…) Рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу приймається у довільній формі. (…) У разі встановлення фактів щодо невідповідності Заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу. (…) У разі прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня надання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання інша частина 95 відсотків, а також штрафи та пеня вважаються погашеними. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2.3 Методичних рекомендацій, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

З урахуванням викладеного, Рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу є документом, який необхідний, насамперед, контролюючому органу для належного обліку (адміністрування) податкових зобовязань, які зі стану неузгоджених переходять (переносяться) у стан узгоджених (відповідно до приписів п.7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України).

Оскільки ПСК «ВТП «Універсал» ЗОССТ» не виконав всіх умов податкового компромісу, то Рішення відповідача про розгляд заяви про податковий компроміс №1 від 04.02.2015 не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки, на думку суду, не створює для позивача жодних юридичних наслідків і не впливає на його права та інтереси.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням зясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 06.07.2015.

Суддя О.О. Прасов