Постанова № 46450785, 01.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 р. Справа № 805/2110/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Козаченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до нього за сприянням у працевлаштуванні звернувся відповідач. За особистою заявою ОСОБА_1 27.02.2014р. йому був наданий статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Після проведення розслідування страхового випадку позивачем встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «АДІДАС-УКРАЇНА» та отримував відповідний дохід, про що не повідомив Маріупольський МЦЗ, чим порушив вимоги п.3 ст. 36 Закону України Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 11.04.2014р. по 18.06.2014р. є незаконним та просить стягнути з відповідача витрати за надані соціальні послуги в розмірі 450, 41грн.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач до судового засідання не з*явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, заяв щодо відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2014 року відповідач звернувся до позивача з заявою (а.с. 9) щодо вирішення питання про його працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію не отримує, він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності тощо.

Згідно персональної картки №053314022700003 (а.с. 7-8), відповідач зазначений як безробітний.

За період перебування відповідача на обліку в Маріупольському МЦЗ, у якості допомоги по безробіттю ОСОБА_1 було перераховано 450, 41грн. (а.с. 18).

Актом від 15.04.2015 року №126 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про зайнятість населення (а.с. 15) встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «АДІДАС-УКРАЇНА» та отримував дохід на протязі 2 кварталу 2014 року, про що не повідомив Маріупольський МЦЗ, чим порушив вимоги п.3 ст. 36 Закону України Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Як вбачається з витягу від 15.04.2015р. (а.с. 13), наказом від 15.04.2015р. НТ № 150415 було вирішено повернути кошти, виплачені відповідачу в якості допомоги по безробіттю.

Також на адресу відповідача була направлена претензія від 16.04.2015 року № 09-1394 щодо сплати відповідачем незаконно отриманих коштів у добровільному порядку.

Станом на час розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем не надано доказів сплати спірної суми на рахунок Маріупольського МЦЗ.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.4 Закону України 05.07.2012р. N 5067-VI Про зайнятість населення, встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно частини 3 ст.36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 1 ст.34 зазначеного Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, здійснюється згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/1624.

Також, суд зазначає, що у відповідності до п.7 та п.8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, через неповернення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю у встановлений строк 15 календарних днів, стягнення цих коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України Про зайнятість населення, адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Статтею 39 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, частина суми виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю за період з 11.04.2014р. по 18.06.2014р., що є невідшкодованою, підлягає стягненню на підставі ч.3 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття через порушення відповідачем ч.2 ст.36 цього Закону.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення витрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 121, 242-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Купріна, б. 25, кв. 71, м. Маріуполь, 87500, ІНН НОМЕР_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р № 37170300901052, ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 24815706) витрати в сумі 450 (чотириста пятдесят) грн. 41 (сорок одна) коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.