Постанова № 46450698, 25.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 р. Справа № 805/1708/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

приміщення суду за адресою: 84112, м. Словянськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання неправомірною бездіяльністю та стягнення суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя, -

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання неправомірною бездіяльністю щодо невиплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя та стягнення суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя в розмірі 85 260 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що позивач проходив військову службу за контрактом з 1994 року по грудень 2014 року. Під час проходження дійсної військової служби прапорщик ОСОБА_1 почав скаржитися на погане самопочуття, внаслідок чого був госпіталізований до відділення МЛ № 11 м. Донецька, де він був обстежений та йому був поставлений діагноз: вихід перенесеного ретробульбарного неврита, часткова атрофія зорового нерва правого ока, макулодістрофія правого ока, кистозний набряк правого ока. Надалі з приводу цього захворювання лікувався у стаціонарі та амбулаторно. Свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії було встановлено, що захворювання позивача повязане з проходженням військової служби та останній непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Наказом начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 08.12.2014 № 53 о/с позивача звільнено з військової служби. Відповідно до п.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються зі служби за станом здоровя, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Внаслідок чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги на загальну суму 85 260 грн.

В порушення зазначених вимог законодавства та п. 13 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 відповідач не виплатив позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя. З вказаних підстав прокурор просив задовольнити позовні вимоги.

Прокурор до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, однією з функцій прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1.

Судом встановлено, що прапорщик ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді техніка клубу військової частини 3037.

З позовної заяви вбачається, що під час проходження військової служби прапорщик ОСОБА_1 почав скаржитися на погане самопочуття, внаслідок чого був госпіталізований до МЛ № 11 м. Донецька, де він був обстежений та йому був поставлений діагноз: вихід перенесеного ретробульбарного неврита, часткова атрофія зорового нерва правого ока, макулодістрофія правого ока, кистозний набряк правого ока. Надалі з приводу цього захворювання лікувався у стаціонарі та амбулаторно.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу № 107 від 03.11.2014, військово-лікарська комісія за розпорядженням Східного територіального управління Національної гвардії МВС України здійснила медичний огляд ОСОБА_1. За результатами обстеження було поставлено діагноз вихід перенесеного ретробульбарного неврита, часткова атрофія зорового нерва правого ока, макулодістрафія правого ока. Кистозний макулярний набряк правого ока. Складний міопічний астигматизм обох очей. Гіпертонічна хвороба I-II (першої другої) стадії, II (другого) ступеню, криз 23.07.14 р., ризик 2 (два). Виразкова хвороба 12-ти палої кишки з больовим та диспепсичним синдромом, наявністю деформації цибулини 12-ти палої кишки з рідкими загостреннями. Хронічний гастродуаденіт з рідкими загостреннями. Початкові явища порушення мозкового кровообігу. Захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

Згідно з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, позивач непридатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час.

З довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк серії 10 ААА № 014180 від 27.11.2014 вбачається, що ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 40 % на 03.11.2014.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк № 496608, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено ІІІ групу інвалідності з 25.11.2014, причиною інвалідності зазначено захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

Наказом начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 08.12.2014 № 53 о/с виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1, техніка клубу (управління Східного територіального командування), звільненого відповідно до підпункту «б», пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас за станом здоровя з правом носіння військової форми одягу та направити на військовий облік до Пролетарсько-Будьонівського ОРВК м. Донецька 18.12.2014, що підтверджується витягом з наказу начальника Східного територіторіального управління Національної гвардії України від 18.12.2014 № 139 мтд.

Разом із тим, цим же наказом, крім іншого, на підставі ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з довідкою відповідача, ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІІ групи та має право на отримання вказаної грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, у сумі 85 260 грн.

Позивач звертався до військової частини 3057 Національної гвардії України Східного територіального управління про виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення. Однак відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті такої допомоги, оскільки довідки отримані на території, де тимчасово не здійснюють свої повноваження органи державної влади не можуть бути прийняті до уваги під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Підпунктом «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначено Законом України від 20 грудня 1999 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Отже, обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міністерство оборони України, так і на інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади.

Пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі за текстом - Закон № 2262-XII).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 5 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктами 13,14 Порядку визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Відповідно до п. 16 Порядку, фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Як вже зазначалося судом вище, довідкою військової частини 3057 визначена сума грошової допомоги позивачу при звільненні, яка складає 85 260 грн.

У звязку з викладеним, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя та в день видання наказу про звільнення.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20рп-/2004 у справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про бюджет України на 2004 рік» визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям, згідно якої комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обовязків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Суд виходить з того, що принципи, на яких базується здійснення прав і свобод військовослужбовців, включаючи і право на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, передбачене статтями 1, 3, статтею 9, статтею 9-1, статтями 19-23 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не може бути звужене чи скасоване.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 7 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Отже є протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової частини за станом здоров'я позивачу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання неправомірною бездіяльністю та стягнення суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 17-20, 69-72, 94, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Військового прокурора Донецького гарнізону задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя.

Стягнути з військової частини 3057 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоровя в загальній сумі 85260 (вісімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Крилова М.М.