Постанова № 46450552, 30.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 р. справа № 804/5210/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю: позивача представника позивача представника відповідача третя особа ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 не прибула розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності, та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

14 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення та доповнення позову від 15.06.2015 року, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, що виявилась у ненаданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки площею 2,0 га, за цільовим призначенням особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, згідно заяви від 24.02.2015 року у встановлений законом строк;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, що виявилась у ненаданні ОСОБА_3 мотивованої відмови на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки площею 2,0 га, за цільовим призначенням особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, згідно заяви від 24.02.2015 року у встановлений законом строк;

- визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 24.03.2015 року № 31-4-0.11-5367/2-15 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області;

- визнати протиправним наказ Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області № 4-181/15-14 - СГ від 01.07.2014 року про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області;

- зобовязати Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області прийняти у ОСОБА_3 заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 24.02.2015 року і надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або мотивовану відмову у наданні такого дозволу відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області в порядку, встановленому законом (а.с. 21-23, 79-82).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при зверненні до Головного управління Держземагентва у Дніпропетровській області для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 2,0 га, із цільовим призначенням особисте селянське господарство, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області з метою подальшої приватизації земельної ділянки 24.03.2014 року було отримано відмову, у звязку з тим, що наказ на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки вже було надано громадянці ОСОБА_6 Вважає, що наказ Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області № 4-181/15-14 - СГ від 01.07.2014 року про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, цільовим призначенням - особисте селянське господарство - є протиправним, оскільки ОСОБА_6 вже має у володінні земельну ділянку за таким цільовим призначенням у розмірі 0,04103 га, та за умови надання їй 2,0 га за вказаним наказом буде мати змогу приватизувати земельну ділянку за однаковим цільовим призначенням площею, що перебільшує встановлену Земельним кодексом України норму. Разом з тим позивач зазначає, що правом на приватизацію земельної ділянки, площею 2,0 га, цільовим призначенням - особисте селянське господарство ним не використано, отже відмова Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 24.03.2015 року № 31-4-0.11-5367/2-15 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство є протиправною. З огляду на викладене, вважає необхідним захистом порушеного права - зобовязання відповідача вчинити дії спрямовані на надання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмови у наданні такого дозволу відносно вказаної земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).

У судове засідання 30.06.2015 року прибули позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку із його необґрунтованістю з підстав, викладених у запереченнях, в яких він зазначає, що у відповідь на заяву позивача від 24.02.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки у власність, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області відповідачем листом від 24.03.2015 року № 31-4-0.11-5367/2-15 повідомлене позивача про те, що на запитувану земельну ділянку, яка планується для відведення, відносить до земельної ділянки на яку вже надано наказ на розробку проекту землеустрою. Відповідач вказує, що лист від 24.03.2015 року № 31-4-0.11-5367/2-15 не є відмовою, а є лише повідомленням, яке надано з метою недопущення у майбутньому спорів щодо розробки двох проектів землеустрою щодо відведення однієї і тієї земельної ділянки. Також вважає, що оскільки наданню земельної ділянки у власність передує надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, погодження та затвердження документації у встановленому законом порядку, на виконання чого за зверненням ОСОБА_6 було видано наказ 4-181/15-14 - СГ від 01.07.2014 року про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно вказаної земельної ділянки, площею 2,0 га, цільовим призначенням - особисте селянське господарство, який видано до звернення позивача до Головного управління Держземагентва у Дніпропетровській області з аналогічного питання, права позивача щодо отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є порушеними з огляду на те, що вказаний наказ не є рішенням про надання земельної ділянки. Також вказав на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією органів, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Третя особа у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджено матеріалами справи. 04.06.2015 року на адресу суду від третьої особи надійшла заява про здійснення розгляду справи за її відсутності. Проти задоволення позову не заперечувала та просила позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області із заявою від 24.02.2015 року щодо розглянуду можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, у межах норм безоплатної приватизації.

До вказаної заяви позивачем було додано: згода на збір персональних даних; ксерокопія паспорту; довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; викопіювання земельного із земель на території Дмитрівської сільської ради та інші документи.

За розглядом вказаної заяви Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області 24.03.2015 року було надано відповідь № 31-4-0.11-5367/2-15, згідно якої в результаті розгляду матеріалів було встановлено, що земельна ділянка площею 2,0 га, яка планується для відведення, відноситься до земельної ділянки, на яку Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області було надано наказ на розроблення проекту землеустрою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відносно вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області 01.07.2014 року було видано наказ № 4-181/15-14-СГ «Про надання дозводу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, розміром 2,0 га із цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області.

Розділом ІV Земельного кодексу України визначено витання набуття та реалізації права на землю.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України, а саме частинами 6 та 7 даної статті вказано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Слід зауважити, що нормами Земельного кодексу України не передбачено можливості органу, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надання відповіді на клопотання замість прийняття відповідного рішення за зверненням зацікавленої особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Отже, оскільки надання відповіді або повідомлення з цього питання нормами чинного законодавства не передбачені, разом з тим з огляду на покладений обовязок, в даному випадку, на Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області надати за розглядом заяви дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, суд доходить висновку про наявну бездіяльність Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 24.02.2015 року, відносно земельної ділянки площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Також, з огляду на те, що лист від 24.03.2015 року № 31-4-0.11-5367/2-15 є лише повідомленням Головного управління Держземагентва у Дніпропетровській області позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 24.03.2015 року № 31-4-0.11-5367/2-15 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним наказу Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області № 4-181/15-14 - СГ від 01.07.2014 року про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

За своєю правовою природою вищевказана вимога є вимогою позивача про оскарження рішення субєкта владних повноважень у формі акта індивідуальної дії, який розповсюджує свою дію на обмежене коло осіб та прийнятий у відношенні ОСОБА_6.

Слід зауважити, що чинним законодавством України, зокрема, Земельним кодексом України не передбачено обмеження щодо кількості осіб, які можуть отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отже і наявна можливість розробки необмеженої кількості проектів землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж земельної ділянки.

Прийняття вказаного наказу є компетенцією Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області та у відповідності до положень чинного законодавства не може бути підставою для неможливості отримання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отже не порушує його прав та не перешкоджає їх реалізації.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За викладених обставин, суд доходить висновку про необхідність відмови ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог в частині визнання протиправним наказу Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області № 4-181/15-14 - СГ від 01.07.2014 року про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області.

Так, видання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом прийняття відповідного наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією відповідача, отже суд не вправі своєю компетенцією підміняти компетенцію Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області та прямо вказувати відповідачу на те, яке саме рішення має бути прийнятим за розглядом клопотання громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки.

У відповідності по пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

На підстави вище зазначеного, позовні вимоги про зобовязання Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області прийняти у ОСОБА_3 заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 24.02.2015 року і надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або мотивовану відмову у наданні такого дозволу відносно земельної ділянки, площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетроської області в порядку, встановленому законом, які фактично містять альтернативний характер, що не відповідає положенням частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає такими, що підлягають задоволенню в частині зобовязання Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 24.02.2015 року, відносно земельної ділянки площею 2,0 га, за цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності, та зобовязання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_3 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 219,24 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1-124К від 14.04.2015 року та квитанцією № 1-47К від 15.06.2015 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 14,16 грн. підлягає поверненню.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06 липня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності, та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 24.02.2015 року, відносно земельної ділянки площею 2,0 га, цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Зобовязати Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 24.02.2015 року, відносно земельної ділянки площею 2,0 га, цільовим призначенням - особисте селянське господарство, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1; індекс 53261, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Дмитрівка, пер. Садовий, будинок 1) судові витрати повязані зі сплатою судового збору у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06 липня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1