Постанова № 46450449, 26.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 р. Справа № 804/6419/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача -1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (відповідач-1), управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (відповідач-2) про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (відповідач-1), управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (відповідач-2), в якому позивач просить скасувати вимогу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2015 року (вих. № Ю-840-25) у розмірі 302 247,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 02.02.2015 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-840-25 в розмірі 302247,09 грн. Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню як така, що прийнята без законних на те підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, навівши обґрунтування аналогічні тим, що містяться в позовні заяві.

Представник відповідача - 1 в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечувала зазначивши, що за позивачем станом на 01.01.2015 року обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 302 247,09 грн. У звязку з несплатою вказаної заборгованості прийнято оскаржувану вимогу, тому відсутні підстави для її скасування.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, надав до суду письмові заперечення проти позову в яких просив розглянути справу без його участі. В обґрунтування заперечень зазначено, що на момент передачі карток особових рахунків платників від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів за ПАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» обліковувалася та була передана заборгованість 358618,35 грн. зі сплати єдиного внеску, 42856,62 грн. зі сплати фінансової санкції та 27674,70 грн. пені. Таким чином Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правомірно винесено вимогу від 02.02.2015 року № Ю-840-25.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази, встановив.

02.02.2015 року Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату недоїмки № Ю-840-25, якою податковий орган вимагає у публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 302 247,09 грн., з яких недоїмка 259 390,45 грн. та штрафи 42 856,64 грн.

З пояснень представника відповідача 1 та відповіді Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2015 року № 2266/10/04-36-10-07-09, наданої на скаргу позивача, судом зясовано, що заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 302 247,09 грн., нарахована у звязку із щомісячним самостійним нарахуванням єдиного внеску платником, сплатою внеску в неповному обсязі та з урахуванням сальдо, переданого Пенсійним фондом України станом на 01.10.2013 року у розмірі 429 149,69 грн., з яких 358 618,35 грн. недоїмка, 42 856,64 фінансові санкції та 27 674,70 пеня.

З письмових пояснень управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі від 09.06.2015 року судом встановлено, що передана органами Пенсійного фонду України станом на 01.10.2013 року до податкових органів заборгованість ПАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» складалася з сум, самостійно задекларованих позивачем у звітах за жовтень 2012 року у сумі 64 570,64 грн., листопад 2012 року у сумі 100 078,79 грн., за липень 2013 року в сумі 165 824,98 грн. та за серпень 2013 року в сумі 165 792,38 грн. Фінансові санкції накладені в листопаді-грудні 2012 року.

09.01.2013 року господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (справа № 26/904/229/2013).

18.07.2013 року господарським судом Дніпропетровської області своєю ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, в якому вимоги управління ПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі на суму 492 519,89 грн. віднесено до другої черги задоволення, а вимоги на суму 1 235 915,31 грн. відхилено.

При цьому з ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2013 року вбачається, що сума 492 519,89 грн. виникла до 2012 року та стосується заборгованості позивача з відшкодування витрат пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що регулює спірні правовідносини встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Враховуючи ту обставину, що самостійно задекларовані позивачем зобовязання за жовтень 2012 року у сумі 64 570,64 грн. та листопад 2012 року у сумі 100 078,79 грн. не потрапили до реєстру кредиторів та відповідно до законодавства є погашеними, суд вважає врахування вказаних сум у спірній вимозі протиправним.

Аналогічне твердження стосується і фінансових санкцій у розмірі 42 856,64 грн., які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не були включені в реєстр кредиторів.

Щодо поточної заборгованості позивача і неповною її сплатою, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих суду інформації управління ПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі про стан розрахунків публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» по єдиному соціальному внеску за період січень-вересень 2013 року та інформації Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про стан розрахунків публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» по єдиному соціальному внеску за період січень 2013 року січень 2015 року, судом встановлено, що позивачем за вказаний період самостійно нараховано зобовязань по єдиному внеску у розмірі 3 260 844 грн., в тому числі: за 2013 рік 1 367 779,04 грн., за 2014 рік 1 740 588,72 грн., за січень 2015 року 152 476,32 грн., та сплачено за період січень 2013 року січень 2015 року внесків у розмірі 3 171 192,36 грн., в тому числі: за 2013 рік - 1 161 195,93 грн., за 2014 рік 1 982 412,50 грн., за січень 2015 року 27 583,93 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Отже, вимога надсилається платнику єдиного внесу за умови у нього недоїмки.

Згідно ч. 1 вказаного Закону встановлено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом

Водночас, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, з наведеного вбачається, що станом на 02.02.2015 року до недоїмки можуть бути віднесені внески, які нараховані підприємством не пізніше грудня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31.12.2014 року у позивача відсутній факт сплати заборгованості по єдиному внеску в неповному обсязі (3 108 367,68 грн. задекларовано позивачем за січень-грудень 2014 року, 3 171 192,36 грн. сплачено на момент винесення вимоги).

Окремо, суд зазначає, що сплата коштів по єдиному соціальному внеску не може враховуватися в рахунок погашення заборгованості позивача по відшкодуванню витрат пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

За таких умов суд дійшов висновку, що вимога Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про сплату недоїмки № Ю-840-25 від 02.02.2015 року є протиправною.

Водночас, в позовній заяві позивачем звернено позовні вимоги також до управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (відповідач-2), проте вказаний відповідач не має жодного відношення до прийняття оскаржуваної вимоги, так як станом на час її винесення такі повноваження належать податковим органом.

Таким чином, суд встановивши, що позивач звернувся з позовом до не належного відповідача відмовляє у задоволенні позовних вимог стосовно такого відповідача.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 487,20 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (відповідач-1), управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (відповідач-2) про скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати вимогу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.02.2015 року № Ю-840-25.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» судові витрати у розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 01.07.2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 01.07.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4