Ухвала суду № 46449505, 09.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4772/15 Справа № 203/3496/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого Калиновського А.Б.

Суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.

При секретарі Видюковій Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання права особистої власності на частину квартири, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток та визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по жовтень 2010 року.

Визнано квартиру № 22, загальною площею 43,3 кв.м. житловою площею 27,2 кв.м, що розташована в житловому будинку літ.А-5 по вул. Комсомольській, 60 в м. Дніпропетровську, спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2

В порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири №22, загальною площею 43,3 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, що розташована в житловому будинку літ.А-5 по вул. Комсомольській,60 в м. Дніпропетровську.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири №22, загальною площею 43,3 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, що розташована в житловому будинку літ.А-5 по вул. Комсомольській,60 в м. Дніпропетровську.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 припинено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири №22 загальною площею 43,3 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, яка розташована в житловому будинку літ.А-5 по вул. Комсомольській,60 в м. Дніпропетровську, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що був посвідчений 16 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1637 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.09.2007 року між ОСОБА_6. ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останнім було придбано квартиру АДРЕСА_2.

Згідно довідки КП «Житлового господарства Кіровського району» Дніпропетровської міської ради №818 від 19.04.2013 року у вказаній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_4 та її неповнолітня дитина донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1

З показань свідків та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що починаючи з 1992 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мешкали разом на зйомних квартирах, а після 14.09.2007 року в спірній квартирі АДРЕСА_2, вели спільне господарство, були повязані спільним побутом. За час спільного проживання в них народилась донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після придбання спірної квартири в ній проводився ремонт, було обладнано окрему кімнату для доньки та за згодою ОСОБА_2 в квартирі було прописано ОСОБА_4 та їх неповнолітню дитину. Договір купівлі-продажу укладався в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 До укладення цього договору ОСОБА_4 16.08.2007 року укладалась угода про завдаток в рахунок наступного придбання спірної квартири. Також ОСОБА_4 в період з жовтня 2008 року по серпень 2011 року особисто здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором від 14.09.2007 року, що укладався між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 09.08.2007 року квартиру АДРЕСА_3, що належала позивачці на праві власності особисто, було продано нею за 202000 грн.

Згідно договору споживчого кредиту від 14.09.2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, останнім було отримано кредитні кошти для придбання спірної квартири в сумі 227250 грн.

Згідно договору купівлі-продажу спірної квартири від 14.09.2007 року, остання була придбана за 230000 грн.

Відповідно до укладеної 16.08.2007 рок угоди про завдаток ОСОБА_4 передала продавцю в якості завдатку за придбання в подальшому спірної квартири 2000 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання 1/2 спірної квартири її особистою власністю, суд правильно виходив з того, що нею не доведено факт придбання спірної квартири за її власні кошти, отримані від продажу іншої квартири по вул. С. Ковалевської.

Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суд дійшов вірного висновку про те, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 1992 року по жовтень 2010 року позивачкою доведено, спірну квартиру вони придбали в період спільного проживання однією сім'єю за спільні кошти та мають право власності на неї у рівних частках, а договір купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3, без згоди позивачки та за наявності, на момент його укладення, спору з останньою з приводу права власності на цю квартиру.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що суд помилково встановив факт його проживання з позивачкою однією сім'єю без реєстрацією шлюбу, не врахував, що спірна квартира придбана ним за особисті кошти є необґрунтованим, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та показаннями свідків, а також розпискою ОСОБА_2 від 01.10.2007 року, за якою останній визнає за ОСОБА_4 право на 22 кв.м. спірного житлового приміщення і єдиним її власником, та зазначає позивачку своєю жінкою.(а.с. 11 т. 3).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що на момент ухвалення рішення, спірна квартира належала ОСОБА_3, а тому вона не може бути визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Як видно з матеріалів справи, договір купівлі-продажу квартири від 16.10.2014 року укладено ОСОБА_2 без згоди позивачки.

Твердження про те, що позивачка не має права заявляти вимоги про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, так як не є стороною в договорі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як було встановлено в ході судового розгляду справи, оспорюваним договором купівлі-продажу спірної квартири порушуються права позивачки на квартиру придбану за спільні кошти з ОСОБА_2 під час спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, при вчиненні правочину вона не знала і не могла знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, а тому договір безпідставно визнано недійсним, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки даний договір купівлі-продажу був вчинений із значними порушеннями закону та прав позивачки. Визнання спірного договору недійсним не позбавляє права ОСОБА_3 звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених при купівлі квартири.

Посилання ОСОБА_3 на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності, який повинен відраховуватись з вересня 2007 року, коли договір купівлі-продажу квартири було укладено лише на ОСОБА_2, не може бути прийняте до уваги, оскільки до жовтня 2010 року сторони проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу, позивачка з донькою була зареєстрована та проживала у спірній квартирі до виникнення спору у суді. В розписці про позичання грошей відповідач зазначав, що власником спірної квартири є позивачка( його дружина). Таким чином, до 2010 року ОСОБА_4 не вважала, що її права щодо спірної квартири порушені, а тому не пропустила строку позовної давності.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: