Рішення № 46449032, 21.12.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/5065/2012 Провадження по справі 2/2506/2129/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2012 року м. Чернігів Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Карапута Л.В.,

при секретарі Руденок В.О.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и в :

19 червня 2012 року позивач подав до суду позов до відповідачів про визнання недійсним договору дарування 5/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, укладеного 01.04.2011 року та застосувати наслідки недійсності договору дарування.

В обґрунтування позову зазначив, що договір укладений у невідповідності законодавству та не було виділено в натурі 5/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул. Паризької комуни, 4.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та наполягали на його задоволенні, просили визнати недійсний договір дарування від 01.04.2011 року з підстав ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідачі приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло відповідачу ОСОБА_5 належало 3/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та 2/7 на підставі дарування, посвідченого 27.12.1994 року нотаріусом Першої нотаріальної контори за реєстровим номером №1-6742, зареєстрованого в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації 06.01.1995 року, записаного у реєстрову книгу №117 за реєстровим № 5783.

01.04.2011 року на підставі договору дарування вищезазначена частина домоволодіння була подарована ОСОБА_2.

Згідно вимог ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність. Дарування є договором, тобто двостороннім правочином, що заснований на взаємному узгодженні.

Відповідно до вимог ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Вказаний правочин був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4

Згідно договору дарування 5/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою м. Чернігів. Вул.. Паризької комуни, будинок 4, ОСОБА_5 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 5/7 частин вищезазначеного житлового будинку.

Вказаний договір відповідає дійсному волевиявленню його сторін, цивільно-правовим нормам діючого законодавства та був укладений у відповідній формі з дотриманням всіх норм закону.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Безпідставним є також посилання позивача та його представника, що відчуженням частини будинку порушено право позивача ОСОБА_3 на володінні та користування своєю частини будинку.

Договір дарування передбачає собою безоплатний договір. Крім того, укладений договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди, оскільки скріплено підписами сторін, про що не заперечував відповідач та нічним не спростовано позивачем в судовому засіданні.

Відповідно до роз»яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із ст.. 4, 10, 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов»язковість яких надана

Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

На момент вчинення правочину, останній відповідає вимогам законодавства.

Разом з тим, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

З пояснень відповідача ОСОБА_2, вбачається, що 01.04.2011 року відповідач ОСОБА_5 подарувала 5/7 частини спірного житлового будинку. Даний договір відповідає дійсному волевиявленню його сторін, зокрема за договором дарування ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 безоплатно майно у власність.

З врахуванням вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 209, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 717 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Л.В. Карапута