Ухвала суду № 46438456, 02.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

02 липня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.,

при секретарі - Басюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року,

встановила:

у квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсними кредитний договір та договір застави, укладені між ним та відповідачем, зобов'язати ТОВ «Порше Мобіліті повернути позивачу попередньо сплачені відсотки та разову комісію в розмірі 126 678 грн. 24 коп., а ОСОБА_1 - сплатити залишок кредиту в розмірі 163 096 грн. 40 коп., посилаючись на те, що 03 грудня 2012 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 275 714 грн. 58 коп. терміном до 15 грудня 2017 року зі сплатою 9,9% річних, та зазначав, що умови вказаного кредитного договору в частині погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США порушують його права.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 03 грудня 2012 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивачу було кредит в розмірі 275 714 грн. 58 коп. строком до 15 грудня 2017 року зі сплатою 9,9% річних. Позивач зазначав, що графіком погашення кредиту встановлено його обов'язок здійснювати платежі на погашення кредиту згідно поточного обмінного курсу гривні до долару США та вважав, що вказана обставина порушує його права, оскільки кредит було отримано в гривні.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано фінансову послугу позивачу з дотриманням норм законодавства та позивачем не було надано доказів на підтвердження недійсності правочину. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 207, 524, 533, 626, 627, 628, 638 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів».

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідачем було порушено права ОСОБА_1, як споживача, а також зазначав, що відповідачем було обмежено його волевиявлення, що спричиняє істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки всі були предметом перевірки під час розгляду справи судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 грудня 2012 року між сторонами у справі укладено Кредитний договір № 50005924, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в сумі 275 714 грн. 58 коп., що в еквіваленті становить 33 697,70 доларів США, строком на 60 місяців, зі сплатою 9,9% річних, а ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит та відсотки. Цільовим призначенням кредиту визначено придбання автомобіля марки «Audi», модель Q5.

Згідно умов Кредитного договору усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту в доларах США, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов.

Відповідно до п. 1.3.1. Загальних умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Графіком погашення кредиту сума щомісячного платежу встановлена в розмірі 714,32 доларів США.

Згідно положень ст. 215 ЦК України та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, доводи, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами було додержано усіх вимог, необхідних для чинності оспорюваного правочину. Підписавши Кредитний договір, його сторони визначили взаємні права та обов'язки, погодили термін виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 755/7127/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9311/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Антипова Л.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.